WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичні та правові погляди Джона Стюарта Міля - Реферат

Політичні та правові погляди Джона Стюарта Міля - Реферат

індивідами або класами індивідів, ті легальні привілеї, які ще досі дають підставу не визнавати інтереси значної частини людства".
Міл був переконаний у неминучості зростання соціальної солідарності і рівності і можливості мирними засобами усунути ті недоліки, які були у тогочасному суспільстві. Шлях до цього, на його думку, лежить через удосконалення формальних політичних інститутів. Він підкреслював актуальність ідеалів конституціоналізму та важливість установлення меж влади держави стосовно індивіда. Міл підкреслював: "Воля народу, насправді, є не що інше, як воля найчисленнішої або найбільш діяльної частини народу, тобто воля більшості або тих, хто здатний примусити визнавати себе за більшість, а отже, народна влада може прагнути пригнічувати частину народу, і тому проти її зловживань також необхідні заходи, як і проти зловживань будь-якої іншої влади. Таким чином, обмеження державної влади над індивідом не втрачає свого значення і в тому разі, коли наділені владою відповідальні перед народом, тобто перед більшістю народу". Разом з тим Міл, як і Токвіль, підкреслював загрозу "тиранії більшості" для індивіда. "Не досить мати охорону тільки від державної тиранії, - писав Міл, - а необхідно мати охорону і від тиранії пануючої у суспільстві думки або почуття, від властивого суспільству тяжіння, хоча й не кримінальними заходами, насильно нав'язувати свої ідеї і свої правила тим індивідам, які з ним розходяться у своїх поняттях... Є межа, поза якою громадська думка не може законно втручатися в індивідуальну незалежність; потрібно встановити цю межу, потрібно охороняти її від порушень - це так само необхідно, як необхідна охорона від політичного деспотизму". "Усе, що знищує індивідуальність, є деспотизм", - підкреслював Міл. І духовно-моральний деспотизм, який нерідко практикується більшістю суспільства, може бути значно більш жорстоким, ніж деспотизм державний. Це твердження мислителя було, по суті, першою реакцією на "масову демократію" з її нівеляцією індивідуальності.
Значну увагу в концепції Міля відведено правам людини. Для обгрунтування прав людини стосовно держави і суспільства Міл "не запозичував доказів з ідеї абстрактного права", а виходив, відповідно до утилітаристської традиції, з принципу користі - як індивіда, так і суспільства. З цього ж принципу він виходив, обгрунтовуючи і соціальні обов'язки, зазначаючи, що "договірна гіпотеза, придумана для пояснення соціальних обов'язків, є абсолютно непотрібна". Міл розглядав права людини, по-перше, як сферу вільну від втручання держави, а, по-друге, прагнув максимально звузити коло випадків, коли втручання держави і суспільства у справи індивіда є допустимим. Головний принцип ставлення суспільства і держави до індивіда повинен полягати у тому, що люди індивідуально або колективно можуть справедливо втручатися в дії індивіда тільки заради самозбереження, і кожен член цивілізованого суспільства тільки у тому разі може бути справедливо підданий якомусь примусу, якщо це необхідно для попередження з його боку шкідливих дій відносно інших людей; особисте ж благо самого індивіда - фізичне або моральне - не є достатньою підставою для будь-якого втручання в його дії. Індивідуальна свобода, у трактуванні Міля, означає абсолютну незалежність людини у сфері тих дій, які безпосередньо торкаються тільки її самої; вона означає, що людина може бути в межах цієї сфери сама собі господарем і діяти в ній на власний розсуд. Як аспекти індивідуальної свободи Міл виділяє, зокрема: свободу думки і переконання, виражені зовні; свободу діяти спільно з іншими людьми; свободу вибору і досягнення життєвих цілей та самостійне влаштування власного життя. Усі ці та пов'язані з ними свободи, на думку мислителя, є конче потрібними для розвитку і самореалізації індивіда і водночас вони є надійною охороною від посягання на автономію індивіда. Міл писав: "Сфера індивідуальної свободи - це те, що безпосередньо стосується самого індивіда... Не є вільним те суспільство, якою б не була його форма правління, в якому індивід не має свободи думки і слова, свободи жити, як хоче, свободи асоціацій". З уваги на таке розуміння свободи Міл відповідно розглядав і питання про об'єм та зміст функцій держави. Він вважав, що загальний принцип діяльності держави полягає у тому, що держава не повинна заважати вільній діяльності індивідів та їхніх асоціацій, а навпаки, вона повинна сприяти їм у цій діяльності, робити все, щоб розвивати у суспільстві дух самостійності та підприємництва. Проте Міл не обмежує сферу діяльності держави забезпеченням безпеки та правопорядку. Виступаючи за невтручання держави у сферу індивідуального життя особи, він разом з тим називає низку винятків, тобто ті сфери, які держава може і повинна регулювати. Це: 1) захист психічно хворих та дітей; 2) гарантія договорів; 3) державний контроль за діяльністю акціонерних товариств і добровільних об'єднань; 4) регулювання трудових відносин, зокрема робочого часу в усій країні; 5) державна соціальна допомога, поряд з системою праватного благодійництва; 6) державна організація таких заходів, які вигідні всьому суспільству, якщо це не під силу для приватної ініціативи, зокрема організація наукових досліджень. Свобода індивіда, приватної особи є первинною стосовно політичних структур та їхнього функціонування. Це ставить державу у залежність від волі і вміння людей створювати і налагоджувати нормальне людське співжиття. Під цим оглядом він відкидає характерний для раннього лібералізму погляд на державу, як зло за своєю природою, від якого більшою чи меншою мірою терпить суспільство. Міл пише: "Врешті-решт держава завжди буває не краща і не гірша, ніж індивіди, які її складають". Державність є такою, яким є суспільство в цілому, і тому насамперед воно відповідає за її стан. Головна умова існування достойної держави -самовдосконалення народу, високі якості людей, членів того суспільства, для якого призначена ця держава.
Розглядаючи форми правління, мислитель вважав, що найкращою є представницька демократія. "Краща форма правління така, за якої вищою спостережною владою, яка вирішує справи в останній інстанції, наділена вся сукупність членів суспільства, тобто, за якої кожен громадянин не тільки має голос в управлінні країною, але, при потребі, може бути задіяний в реальній участі в ньому і виконувати якусь місцеву або загальносуспільну функцію", - писав Міл. При цьому він наголошував, що "кращим урядом для всякого народу буде той, який зможе допомогти народу йти вперед". Саме представницька демократія може усунути, на думку мислителя, ті класові суперечності, які мали місце у суспільстві, тільки вона може і повинна мати надкласовий характер. "Коли влада перебуває в руках якогось класу, він свідомо і умисно приносить інтереси інших класів у жертву своїм інтересам", - зазначав Міл і продовжував: "Одна з найбільших небезпек демократії, як і будь-якої іншої форми правління, полягає в згубних інтересах правителів, які враховують тільки інтереси панівного класу і тим самим надовго спричиняють шкоду всьому народові... Було б бажано, щоб ні один з класів і ні одне об'єднання класів, схильних до об'єднання, не мали змоги користуватися домінуючим впливом в управлінні". Під класом він розумів "певну кількість осіб, пов'язаних однаковими шкідливими інтересами". Населення сучасної йому держави Міл ділить на два класи: робітників і власників. "Ці два класи, - писав він, - повинні бути врівноважені в представницькій системі; іншими словами, кожен з них повинен мати однакову кількість голосів у парламенті, оскільки більшість кожного класу під час суперечностей переважно керується своїми класовими інтересами, а меншість керується розумом, справедливістю і загальним благом; і ця меншість кожного з класів, вступаючи в союз з іншим класом, дає йому перевагу над вимогами власної більшості, яка, на думку меншості, не повинна взяти верх". Міл передбачав створення такої більшості в парламенті, яка б могла консенсусним шляхом ухвалювати рішення, необхідні чи бажані для всього суспільства. Власне, втрата в XX ст. чіткого класового характеру розвинутими демократичними державами і є досягнення тої моделі, яку теоретично розробляв Джон Стюарт Міл.
Loading...

 
 

Цікаве