WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичні та правові погляди Джона Стюарта Міля - Реферат

Політичні та правові погляди Джона Стюарта Міля - Реферат


Реферат на тему:
Політичні та правові погляди Джона Стюарта Міля
Політичне вчення Джона Стюарта Міля (Mill), 1806-1873 є наступним етапом розвитку утилітаризму, започаткованого Бентамом. Міл, базуючись на утилітаризмі, зробив важливий внесок у розвиток методології наукового пізнання соціально-політичних явищ, а також у подальшу розробку нормативних основ політичної теорії лібералізму. Його головні праці: "Про свободу", "Роздуми про представницьке правління", "Основи політичної економії".
Міл розпочав свою науково-літературну діяльність як бентаміст. При цьому, визначний вплив на формування його світогляду мав батько Джеймс Міл, який, по суті, став на боці бентамізму після смерті Бентама в 1832р. Формування власної концепції Мілля розпочалося з вивчення проблем моральної філософії і критики бентамівської етики. Він відкидає раціональне обгрунтування розуміння особистого щастя, основаного на апології індивідуального егоїзму. Пояснюючи свій відхід від учення Бентама, Міл писав у своїй "Автобіографії": "Я ніколи не сумнівався у правильності свого висновку, що щастя є пробним каменем усіх життєвих правил, а разом з тим, і ціллю життя. Але тепер я почав думати, що єдиний засіб досягнути цієї цілі - це поставити її на другий план, а не робити з неї безпосередньої цілі осмислення. Тільки ті щасливі, думав я, хто ставить собі завданням в житті якийсь інший предмет, а не особисте щастя, наприклад: щастя інших, добробут людства, а також будь-яку справу, будь-яке дослідження, яке вони здійснюють не як засіб, а як ідеальну ціль". Міл виступає проти виведення всієї моралі з принципу особистої, економічної користі, підкреслюючи значення ідеальних моральних засад.
Свою нову утилітаристську етику Міл обгрунтовував за допомогою розгорнутої логіко-методологічної аргументації. Методологічні дослідження, у кінцевому підсумку, служили мислителеві засобом обгрунтування нової політичної реальності, як своєрідної вершини історичного розвитку і разом з тим шляхів її вдосконалення на основі нових моральних ідеалів. Сам Міл, пояснюючи формування своїх поглядів, писав, що він осягнув "другу половину істини", порівняно з мислителями XVIII ст., прийшовши до висновку, що "людський дух у своєму прогресі дотримується певного порядку, в силу якого певні явища повинні передувати іншим, і цей порядок може бути змінений урядом і суспільними перетвореннями тільки до деякої міри, але не в необмеженому розмірі; усі питання про політичний устрій відносні, але не абсолютні, і різні рівні розвитку людського прогресу не тільки можуть, але й повинні мати різні установи; управління завжди зосереджується або переходить у руки тих, хто репрезентує у суспільстві найбільш могутню силу, і діяльність цієї сили залежить не від суспільних інституцій, а, навпаки, інституції визначаються нею".
У політичній теорії Міля можна виділити кілька рівнів: етика, соціальна та політична філософія, а також конституційно-правові погляди. На думку мислителя, кінцева мета дій людини - прагнення до щастя і зменшення страждання - є факт, який не підлягає доведенню за допомогою розуму. Людина може бажати тільки щастя, а оскільки воля людини - це "дитя бажання", то вона повинна бути спрямована на досягнення щастя. Усе, що веде до досягнення щастя, - корисно, морально і справедливо. "Справедливість, - писав Міл, - має своєю основою користь і складає головну частину всієї моралі... Справедливістю називаються моральні вимоги, які, якщо розглядати їх у колективності, займають вище місце в ряді вимог суспільної користі і тому мають вищу обов'язковість, ніж інші вимоги". Це формальна сторона трактування Мілем справедливості, її місця у системі етичних категорій.
За своїм моральним змістом категорія справедливості розкривається через трактування головної проблеми соціальної і політичної філософії Міля - взаємовідношення особистості та суспільства. Міл чітко сформулював ліберальне трактування цього взаємовідношення. У визначенні ідеалу цих взаємовідносин мислитель у кінцевому підсумку виходить з інтересів і блага індивіда. Разом з тим його позиція суттєво відрізняється від позиції Бентама. Зокрема, він підкреслював, що не можна мораль основувати тільки на постулаті особистої економічної вигоди індивіда і на вірі в те, що задоволення якоїсь корисної потреби окремої людини автоматично приведе до благополуччя всіх, добробуту всього суспільства.
На думку мислителя, принцип досягнення особистого щастя (задоволення) може бути реалізований тільки тоді, коли він нерозривно і органічно пов'язаний з іншим принципом, керівною ідеєю: ідеєю необхідності узгодження інтересів, причому узгодження не тільки інтересів окремих осіб, але й загальносуспільних інтересів. При цьому вищим проявом моралі є ідеальна шляхетність, що знаходить свій вираз у праці заради щастя інших, у сумлінному служінні суспільству. У цьому аспекті лібералізм Міля є більш зрілим і гнучким порівняно з ученням Бентама. Міл робить наголос на ролі ідеальних основ у політиці, розробці та застосуванні на практиці "правильних", "моральних" видів політичного устрою. Він дав нове змістовне трактування щастя, до якого повинна прагнути людина, і задоволень, які повинні були вважатися моральними. Міл вводить якісне розмежування вищих (інтелектуальних) і нижчих (чуттєвих) задоволень, і вважає, що людина неодмінно повинна прагнути до ідеальної шляхетності, самопожертвування заради блага інших та всього суспільства. Цю орієнтацією Міл вважав найвищою моральною якістю, яку треба розвивати за допомогою виховання. Сама ж мораль своєю чергою не може вимірюватися тільки користю, яку вона приносить. Основа моралі - "почуття спільноти, притаманне людству, бажання єднання з нашими ближніми". Цінність або моральність будь-якого людського вчинку вимірюється, згідно з Мілем, тим, наскільки він веде до "найбільшої суми щастя для найбільшої кількості людей" і збереження суспільного організму. Цінність загального блага полягає у взаємному врахуванні суперечливих інтересів не тільки індивідів, але й класів. У своїй етиці він виступає як безпосередній попередник концепцій солідаризму - без "взаємного визнання інтересів", вважав Міл, неможливе ніяке спілкування між людьми, за винятком ставлення рабовласника до раба.
Основу політичної філософії Міля становлять питання шляхів забезпечення блага індивіда та блага всього суспільства; ролі і меж влади держави; об'єму сфери автономії особистості. Він звинувачував сучасні йому політичні інституції у тому, що вони пригноблюють вільний розвиток індивіда, і ставив у центр своєї філософії історії і соціальної філософії поняття свободи і прогресу. Міл вважав, що свобода є постійним джерелом прогресу, оскільки завдяки їй може бути стільки незалежних центрів прогресу, скільки й особистостей. Свобода, за Мілем, це насамперед свобода особистості, індивіда. Особливу увагу він звертав на свободу висловлювання, логічно доводячи, що для прогресивного розвитку суспільства необхідна боротьба думок, а отже, корисними є не тільки правильні, але йхибні думки. Істина, на думку Міля, безконечна і багатогранна, різні її грані доповнюють одна одну. Він глибоко вірив у природність і необхідність плюралізму думок і політичних позицій.
Треба зазначити, що Міл був першим ліберальним мислителем, який, проаналізувавши стан тогочасного суспільства, чітко визначив ті проблеми, зокрема соціальні, які в ньому існували. Він писав: "Суттєвою умовою суспільного життя є взаємне визнання інтересів. Увесь рух суспільства постійно прямує до такого стану, коли, врешті, для кожного індивіда стане просто неможливим мати які-небудь стосунки з кимсь із до себе подібних інакше як за умови абсолютної рівності. В міру того, як суспільство розвивається і суспільні зв'язки стають щораз міцнішими, безпосередня сила досвіду і особистий інтерес кожного індивіда спонукають співвідносити свої вчинки з інтересами інших; індивідуальні прагнення все більше і більше ототожнюються з загальним благом або, принаймні, силою самого досвіду потрапляють у щораз більшу залежність від вимог загального блага... З кожним кроком шляхом політичного прогресу усуваються причини, якими зумовлюється протилежність інтересів, ліквідовується та нерівність між
Loading...

 
 

Цікаве