WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичні та правові погляди Бенжамена Констана - Реферат

Політичні та правові погляди Бенжамена Констана - Реферат

могутніший, ніж будь-які інші, і який, за потребою, може змагатися з самою владою і змусити ставитись з повагою до закону.
Аналізуючи гарантії особистої свободи, які визначав Констан, стає цілком зрозумілою помилковість думки, ніби забезпечення прав паралізує дії влади; насправді ж воно тільки обмежує її діяльність межами закону, за якими влада вже позбавляється свого значення. Перейшовши цю законну межу, вона перетворюється у свавілля, тобто у пряме насильство над особою.
Констан писав: "Засобом, що протидіє свавіллю, є відповідальність виконавців. Стародавні (народи) вірили, що місця вчинення злочину повинні підлягати очищенню; я вірю, у свою чергу, що у майбутньому земля, затаврована актом свавілля, вимагатиме для свого очищення покарання винного. Кожного разу, коли я побачу серед народу громадянина, свавільно кинутого у тюрму, і не побачу при цьому негайного покарання порушника законної згоди, я скажу:"Мабуть, цей народ і бажає бути вільним; цілком можливо, що він навіть заслуговує на це; але йому ще не знайомі первинні основи свободи".
Відстоюючи свободу слова (друку), Констан приділяє значну увагу її гарантіям, зокрема з боку судової влади. "Принципи, якими повинно керуватися правосуддя у цьому питанні (свобода друку), - писав учений, - чіткі і зрозумілі. Автори повинні бути відповідальні за свої твори, якщо вони надруковані, так само, як відповідальна кожна людина за сказані нею слова і за зроблені нею вчинки. Оратор, який би наважився проповідувати лиходійства, вбивства, грабежі, був би підданий покаранню за свої виступи, але ж ви не подумаєте, однак, заборонити всім громадянам говорити, боячись, щоб хтось з них не почав закликати до вбивств або грабежів".
Отже, природний устрій, на думку мислителя, може бути зображений у вигляді піраміди. Основою для неї служать права особи, потім вона підвищується з однієї в іншу - в особисті та місцеві асоціації, досягаючи вищого ряду, на якому базується держава.
У Констана знаходимо трактування концепції розподілу влад. Він розрізняє п'ять влад: крім влади репрезентативна, яка, по суті, є владою законодавчою і ділиться, як у Монтеск'є, на постійну репрезентативну владу (верхня палата парламенту), яка повинна складатися зі спадкової аристократії, та " владу, яка репрезентує громадську думку " (нижня палата парламенту), виконавчої та судової він виділяє ще владу муніципальну і королівську владу.
Муніципальна влада - це влада самоврядування. В цілому для лібералізму є характерною увага до проблем самоврядування, розуміння значення цього інституту для свободи особистості. Констан саме й прагне обмежити центральну владу, залишивши їй, по суті, тільки політичні питання, вирішення ж усіх інших питань, на його думку, повинно бути передане на місця - природним асоціаціям, тобто громадянам тих чи інших населених пунктів та територій.
Найбільш специфічним у концепції мислителя є виділення королівської влади. З цього приводу він підкреслював: "... дивним видається те, що відрізняю королівську владу від влади виконавчої. Відмінність ця, яка недооцінюється, є дуже важливою і є ключем до будь-якої політичної організації. Три політичні влади, які ми знали до цього часу, - влада законодавча, виконавча і судова - є трьома пружинами, які повинні взаємодіяти, кожна у своїй сфері, в загальному механізмі, але, коли ці пружини розладнані, взаємно поборюють одна одну, виникає потреба у силі, яка б повернула їх на належне місце. Сила ця не може міститися в якійсь з цих пружин, оскільки у такому разі послужила б для знищення останніх; потрібно, щоб вона перебувала поза ними, була, у певному розумінні, нейтральною, застосовувала свій вплив там, де це конче потрібно. Конституційна монархія, власне, творить таку нейтральну владу в особі короля. У справжньому інтересі короля не має зацікавленості у тому, щоб одна влада підпорядковувала інші, а у тому, щоб усі вони спільно і злагоджено співпрацювали". Вирізнення Констаном королівської влади покликано було розв'язати проблему, яка завжди виникає під час розподілу влад: по суті, це є виділення глави держави в окрему владу, яка виступає арбітром у спорах між іншими владами короля.
Основою засад свободи вчений вважав релігійну свободу, в якій він вбачав початок і підстави будь-якої іншої.
Констан підкреслював, що незалежно від того, в який спосіб державна влада втручається у все, що стосується релігії, - це, безумовно, приречене на те, щоб завдавати шкоду. Він зазначав, що велика кількість сект, яка так жахає всіх, не становить жодної загрози для держави і, водночас, позитивно впливає на саму релігію. Цей розподіл, потребу в якому визнавав ще апостол Павло, сприяє тому, що релігія не перестає бути почуттям і не перетворюється у просту формальність, у механічну звичку, яка легко мириться з усіма недоліками, а інколи і зі злочинами. Саме тому у випадках, коли запровадження нових церков супроводжувалося безладдям, то завжди причиною цього безладдя і конфліктів було втручання влади.
"Влада ніколи не повинна починати переслідування релігії, навіть у тому випадку, якщо вона вважає її небезпечною. Нехай вона карає злочинні дії, які зумовлені певним віровченням, але карає їх не як дії релігійні, а як дії злочинні; вона завжди зможе, у такому випадку, покласти їм край. Якщо б вона вирішила переслідувати їх, як акти релігійні, вона б надала їм характеру подвигу... Єдиний засіб позбавити сили і впливу певне переконання - це дати змогу його вільно досліджувати і обговорювати. Вільне дослідження передбачає усунення будь-яких авторитетів, відсутність будь-якого колективного втручання і дослідження є справа, за своєю суттю, особиста".
Обстоюючи релігійну свободу, Констан не меншу увагу приділяв свободі викладання (свободі освіти). Він відкидав успадковану від античності ідею, згідно з якою виховання віддавалося до рук держави. У всьому, що якимось чином стосувалося переконань, вірувань, знань, він вимагав повного невтручання з боку уряду (держави), оскільки уряд, що складається з людей, однакових за природою з тими, якими вони управляють... не володіє більшим, порівняно з ними, запасом беззаперечних переконань, твердих вірувань і непогрішимих знань та істин.
У справі виховання (освіти), як і в будь-якій іншій, уряд (держава) повинен спостерігати і охороняти, проте не сковувати і не давати заздалегідь визначений напрям. Обов'язком уряду (держави) є усунення перешкод, вирівнювання шляху; і тільки після цього залишається надати людям змогу самим успішно рухатися цим шляхом.
Loading...

 
 

Цікаве