WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Лібералізм як напрям у політичних і правових вченнях - Реферат

Лібералізм як напрям у політичних і правових вченнях - Реферат


Реферат на тему:
Лібералізм як напрям у політичних і правових вченнях
ПЛАН
1. Загальна характеристика
2. Ієремія Бентам
1. Загальна характеристика
Лібералізм як напрям європейської політичної та правової думки бере свій початок у творчості визначного англійського мислителя Джона Лока. Термін "лібералізм" з'являється на початку XIX ст. і походить від латинського "libertas", тобто "свобода". Основою цього напряму, засадничою вартістю лібералізму є свобода, яка, згідно з класичною дефініцією Декларації прав людини і громадянина, розуміється, як "право робити все, що не порушує свободи іншої людини; використання природжених прав кожною людиною не має інших меж, ніж ті, які забезпечують іншим членам суспільства змогу користуватися такими самими правами". У XIX ст. лібералізм стає однією з найвпливовіших політичних та інтелектуальних течій. Концептуальну основу лібералізму складають дві головні тези. Перша полягає у твердженні, що особиста свобода і приватна власність є найвищими соціальними цінностями. Друга - у твердженні, що реалізація цих цінностей не тільки забезпечує розквіт усього творчого потенціалу особи та її благополуччя, але й водночас веде до розвитку як суспільства в цілому, так і держави зокрема. Поряд з цими двома ідеями є низка інших елементів ліберальної ідеології, зокрема ідея прогресу, загального блага, правової держави, конституціоналізму, розподілу влад, представництва, самоврядування.
Лібералізм першої половини XIX ст. виступив з розробкою ідей, які, з одного боку, продовжували традиції попередніх прогресивних мислителів у трактуванні політичних та громадянських свобод, представницької демократії та ін. (Монтеск'є, Лок та ін.), а з іншого - провели їхню переоцінку відповідно до змінених суспільно-політичних реалій. Наприклад, ідея влади народу та суспільного договору була замінена доктриною представництва. Сама по собі ідея представництва як гарантія особистої свободи була проголошена ще в XVII ст., а згодом знайшла своє закріплення в американській Декларації незалежності і французькій Декларації прав людини і громадянина, як природжені та невідчужувані права особи. Однак розвиток подій в кінці XVIII - на початку XIX ст., зокрема у Франції, показав, що воля більшості, проголошення певних прав ще не є гарантією від їхнього ігнорування та порушення. Тому лібералізм протиставляє державній владі, яка постійно посилювалася, цінність індивіда, його автономію, у тому числі від влади більшості.
Основоположник французького лібералізму Б.Констан так формулював завдання, яке він ставив перед собою: "Протягом сорока років я захищав один і той самий принцип - свободу у всьому: в релігії, філософії, в літературі, у промисловості, у політиці, розумі. Під свободою розуміється верховенство особи над владою, котра бажає правити за допомогою насильства, і над масами, які репрезентують з боку більшості право підпорядкування собі меншості". Він же підкреслював, що "політична свобода служить гарантією особистої свободи, проте вона не може її замінити". Розвиток лібералізму відбувається тією чи іншою мірою у всіх європейських країнах та на північноамериканському континенті.
2. Ієремія Бентам
Ієремія Бентам (Bentham), 1748-1832, - визначний англійський мислитель, основоположник теорії користі, або утилітаризму. У кінці XVIII ст., після скептицизму та критицизму засад і гасел епохи Просвітництва, знову розпочався пошук системного пояснення оточуючого світу. Серед авторів, котрі робили спробу створити таку цілісну систему, яка б могла охопити і пояснити всі явища навколишнього світу, був єдиний правник - Ієремія Бентам. Він був надзвичайно обдарованою дитиною (у 4-річному віці знав латинську і грецьку мови), закінчив університет в Оксфорді і з 1792 р., успадкувавши від батька великий маєток, який забезпечував йому повний матеріальний добробут, працював адвокатом та багато подорожував. Світову та загальноєвропейську славу він здобув раніше, ніж став добре відомий в Англії, що пояснювалося виходом його перших праць французькою мовою, завдяки своєму товаришу. Разом з Джеймсом Мілем (батьком Джона Міля) він організував групу "філософів-радикалів", до якої належав також відомий економіст Давід Рікардо. Велику зацікавленість він виявляв кримінальним і також пенітенціарним правом. Бентам навіть розробив проект спорудження в'язниці, яка мала назву Паноптикум, збудованої у такий спосіб, щоб наглядач з одного місця міг бачити все, що діється у кожній камері. До кінця життя він цікавився цією проблемою і був визнаним авторитетом з цього питання. Ієремія Бентам сприяв раціоналізації та гуманізації англійського кримінального права та процесу.
Грунтовно вивчаючи проблеми кодифікації та розробляючи цілу теорію легісляції, він створює працю "Вступ до основ моральності та законодавства", яка побачила світ у 1789 р. Ці питання в деталях викладені також у працях "Трактат законодавства цивільного і кримінального" (1802), "Пропозиції кодифікації, скеровані до всіх народів, які визнають ліберальні погляди" (1822) і в "Конституційному кодексі" (1830). Багато його праць було опубліковано посмертно, а останні, що стосуються теорії права, побачили світ лише в 1945 р.
Назва "утилітаризм" (походить від лат. utylitas - користь) з'явилася у XIX ст. і, починаючи від Бентама, стала загальновживаною. Вона означає етичну доктрину, корені якої можна знайти вже в Лока. Згідно з нею діяльність людини є моральною тоді, коли вона керується правильно зрозумілими інтересами індивіда, які не суперечать інтересам загалу, а, навпаки, служать примноженню загального добра і щастя.
Разом з іншими "радикальними філософами" Бентам виділяв такі визначальні основи людської природи:
- усі люди від природи є подібні, бо формулюють свої думки з того самого матеріалу - вражень та їхнього впливу, і рівні;
- усі прагнуть одного й того ж: здобути те, що становить для них інтерес. Це можна визначити, як прагнення досягнути якнайбільшого задоволення своїх потреб;
- для людської природи характерний розум, завдяки якому людина в стані зрозуміти, у чому полягає її справжній інтерес;
- людська природа не є незмінна: завданням виховання є допомога людині зрозуміти її власний інтерес.
Керуючись цим, Бентам стверджував, що прагнення людини не можуть суперечити людському розуму, більше того, мораль індивіда і суспільства не протистоїть інтересові (користі), а є тільки втіленням рівноваги інтересів. Отже, головним завданням правників і політиків є гармонізація індивідуальних інтересів. Ця концепція докорінно відкидала, як це робили і консерватори, зокрема представники історичної школи, правоапріорні ідеї та радикальні програми. Проте, замість консервативного культу традиції і традиційних вартостей, вона пропонувала іншу основу людського буття - утилітаризм, або користь (інтерес). Уже у своїй першій праці "Фрагменти про уряд" (1776) він писав: "Користь є ознака і ступінь доброчесності, вірності і т.п., і обов'язок сприяти щастю єголовний обов'язок, який містить у собі всі інші". Принцип користі, на думку Бентама, подібний до аксіоми в математиці, він є очевидний і не потребує доведення. Він є загальним й охоплює і законодавство, і мораль. Погляди мислителя щодо теорії утилітаризму викладені у кількох працях, зокрема таких, як "Принципи законодавства"(1802), яка складається з трьох частин: "Основи законодавства", "Основи цивільного кодексу" та "Основи кримінального кодексу"; "Керівні основи
Loading...

 
 

Цікаве