WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Проблеми регіональної політики і РПС України - Реферат

Проблеми регіональної політики і РПС України - Реферат

перекопська і Армянська (загальна площа 141 тис. га). Загальна чисельність населення регіону 95,3 тис. чол.
Основну частину промислової зони займають Кримський содовий і Перекопський бромний заводи, Кримський виробничий рибокомбінат, два великих хімічних підприємства - Кримське виробниче об'єднання "Титан" і Сиваський аніліно-фарбовий завод. За рахунок цих промислових підприємств формується основна прибуткова частина бюджету міст Красно перекопська і Армянська. Продукція хімічних підприємств конкурентноспроможна в межах країн СНД, а деякі її види - і на світовому ринку.
До числа факторів, які створюють привабливий інвестиційних клімат в регіоні експериментальної зони, відносяться: унікальні запаси ропи (мінеральні ресурси озера Сиваш та місцевих солоних озер) і наявність ряду інших природних ресурсів; значний трудоресурсний потенціал, підготовлений для роботи на підприємствах; наявність виробничого потенціалу хімічної промисловості та інфраструктурної облаштованості території, вигідне транспортно-географічне положення на Перекопському перешийку.
Основу механізму спеціальної (вільної) економічної зони становить економічний режим діяльності її суб'єктів, який, за визначенням, складається з пільгових податкового, митного, валютно-фінансового та організаційно-правового режимів. Пільговий характер митного режиму визначається звільненням сировини, матеріалів, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів), що вивозяться на митну територію України для потреб власного виробництва суб'єктів зони, від обкладання візитним митом та податком на додану вартість.
Законодавством України дозволено створювати вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі, туристично-рекреаційні, страхові, банківські зони тощо. За функціональними ознаками всі різновиди зон можна віднести до п'яти типів: зовнішньоторговельні, торговельно-виробничі, науково-технічні, туристично-рекреаційні та банківсько-страхові (офшорні).
Для розташування спеціальних (вільних) економічних зон в Україні можуть бути рекомендовані такі регіони:
- для створення зовнішньоторговельних зон - Закарпатська, Волинська, Львівська, Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим;
- для виробничих зон - майже всі промислові регіони України;
- для науково-технічних зон - міста Київ, Харків, Одеса, Львів та прилеглі до них території;
- для туристично-рекреаційних зон - Автономна Республіка Крим, Закарпатська, Львівська, Чернівецька, Івано-Франківська області [23, с.].
До найбільш підготовлених проектів ВЕЗ, які можуть бути включені до складу програми розбудови їх впродовж 5-7-и річного періоду, відносяться проекти зовнішньоторговельних зон у Волинській ("Інтерпорт Ковель"), Закарпатській ("Закарпаття" - зона на базі транспортного вузла "Чоп-Батєво"), Одеській ("Порто-Франко", м.Одеса), Львівській області ("Яворів" на базі автопорту Краківець), туристично-рекреаційних зон у Чернівецькій області ("Буковина") та інші.
Програма розбудови спеціальних економічних зон має бути розрахована на 5-7-и річний період. Реалізація заходів, передбачених у Програмі, дозволить отримати прямий ефект у вигляді залучення додаткових іноземних інвестицій, збільшення податкових надходжень, збереження та модернізації існуючих, створення нових робочих місць, збільшення зайнятості та доходів населення, додаткових орендних платежів, зборів від страхування. Одночасно передбачається і непрямий (опосередкований) ефект внаслідок активізації підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності, підвищення ефективності господарювання, технологічного впливу, сприяння структурній перебудові народного господарства регіону).
3. Україна належить до країн з високим рівнем негативних екологічних наслідків виробничої діяльності, у зв'язку з чим проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів набуває першорядного значення.
На Придніпров'я припадає 9,8% території та близько 12% населення, в тому числі міського - 14%. Тут виробляється 18% промислової продукції, в тому числі 52% металургійної, 22% електроенергетичної, 13% хімічної та нафтохімічної. До того ж промисловість концентрується на вузькій смузі вздовж Дніпра. Це призводить до сильного забруднення повітря, води й землі, особливо в районах найбільшого зосередження промислових об'єктів.
Регіонами, які належать до екологічно напружених, є Прикарпаття (Чернівецька, Івано-Франківська області), Північний Крим, Сумська область (північна частина), Черкаська область (Придніпровська частина), м.Київ.
Особливо актуальною проблемою України є охорона водних ресурсів. У розрахунку на одного жителя припадає 1000 м? води місцевого стоку на рік, але забезпечення неоднакове в різних частинах країни. Так, у Західній економічній зоні воно у 7 разів вище, ніж у Південній, та у 3 рази вище, ніж у Східній. З урахуванням транзитного стоку (Дунай, Дніпро, Сіверський Донець) середнє забезпечення водою становить 3500 м? на одного жителя.
Майже 2 тис. км становить берегова лінія України, яку омивають води Чорного та Азовського морів. Північна частина Чорного моря з середньою глибиною 60-120 м добре нагрівається у літній період і багата на рибу (180 видів), Азовське море, середня глибина якого 8 м, налічує майже 350 видів риб. Чорне та Азовське моря дуже забруднені внаслідок викидів неочищених вод рядом великих підприємств чорної металургії, хімії, нафтохімії, вугільної та харчової промисловості. Скидання забруднених вод перевищує 1 млрд м?, або 20 м? на одного жителя.
Грунти України, незважаючи на її порівняно невелику площу, досить різноманітні. Про це свідчить той факт, що при великомасштабному картуванні їх налічувалося майже 650 видів.
У цілому структура грунтів України характеризується такими даними, %: типові чорноземи - 18, звичайні чорноземи - 27,7, південні чорноземи - 8,9 загальної площі. Отже, майже 55% площі становлять чорноземи, майже 6% - чорноземи і дерново-скелетні грунти на щільних породах, чорноземи на супіщаних і піщаних породах, лучно-чорноземні грунти.
Значної шкоди якості грунтів завдає невміле використання мінеральних добрив, гербіцидів, пестицидів та інших хімічних речовин з великою токсичністю, що впливає як на грунти, так і на флору, фауну і людину. Шкоди завдає також повільне відтворення, а в деяких областях свідоме знищення полезахисних смуг. Тепер у степовій і лісостеповій зонах залишилося близько 50% смуг, створених раніше.
Охорона і раціональне використання земель пов'язані із створеннямполезахисних смуг, лісових насаджень, терасуванням крутих схилів, спорудженням гідротехнічних протиерозійних, протиселевих, протизсувних об'єктів, рекультивацією земель, застосуванням нових методів обробітку грунту, меліорацією. Зрозуміло, що ці види робіт враховуються при розробці заходів і вони мають бути різними для кожного з регіонів України.
Висока територіальна концентрація великих промислових підприємств призводить до підвищення викидів у повітря шкідливих хімічних речовин. Охорона атмосферного повітря забезпечується насамперед спорудженням газопилових об'єктів, застосуванням маловідходних технологій, утилізацією шкідливих речовин і тепла.
Найбільшими забруднювачами є підприємства хімічної, нафтохімічної, металургійної, електроенергетичної
Loading...

 
 

Цікаве