WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Наукові методи аналізу розміщення прод. сил (курсовик) - Реферат

Наукові методи аналізу розміщення прод. сил (курсовик) - Реферат

комплексного розвитку ірозміщення народного господарства. Метод територіальних пропорцій застосовується у виробничій і в невиробничій сфері народного господарства як для забезпечення ефективності використання сприятливих умов і факторів розвитку регіонів, так і для оцінки їх участі у розподілі і споживанні створених матеріальних благ.
Міжгалузеві і територіальні пропорції в розвиткові і розміщенні продуктивних сил нерозривно пов'язані між собою. Зміни в галузевих пропорціях народного господарства тягнуть за собою відповідні зміни в територіальній структурі.
Визначення науково обгрунтованих пропорцій і темпів розвитку господарства включає ряд важливих питань, які впливають на особливості розміщення продуктивних сил. До них відносять: співвідношення першого і другого підрозділів суспільного виробництва, співвідношення промисловості, сільського господарства і транспорту, співвідношення між галузями промисловості тощо.
Вивчення територіальних пропорцій і особливостей розміщення виробництва пов'язано перш за все з розмірами території країни та з різноманітністю природних і економічних умов в різних її частинах.
Так, на території України основна частка енергетичних, рудних ресурсів і виробничого потенціалу знаходиться в лівобережній частині, а правобережна і південна частини є менш індустріальне розвинуті. В таких умовах особливе значення має визначення раціональних пропорцій у подальшому промисловому розвитку східних, західних і південних регіонів України. Від цього великою мірою залежить економічна ефективність використання природних і трудових ресурсів та ефективність капітальних вкладень.
Неабияке значення для раціонального розміщення продуктивних сил і територіальної організації народного господарства має системний аналіз. Під системним аналізом розуміють сукупність засобів і методів для вивчення складних об'єктів - узагальнених динамічних систем, їх дослідження здійснюється поетапно. На першому етапі після постановки задачі пізнається об'єкт дослідження як територіальна соціально-економічна система, визнача-ється мета і робиться підбір критеріїв для вивчення об'єкта як системи. На другому етапі окреслюються межі системи, яка вивчається, визначається її структура - складові частини (підсистеми), багатство елементів і зв'язків між ними. На третьому етапі складається математична модель системи, визначається ступінь її сформованості. Пізнання об'єкта як системи дає змогу найбільш правильно визначити шляхи його розвитку.
У територіальній організації народного господарства за допомогою системного підходу і системного аналізу пізнаються реально функціонуючі галузеві виробничо-територіальні системи, системи розселення і більш складні їх утворення - ТВК і соціально-економічні комплекси (СЕК).
На основі системного підходу визначаються шляхи удосконалення розміщення виробництва, розселення і територіальної організації невиробничої сфери. Так, наприклад, пізнання галузевих виробничих систем довело необхідність і економічну доцільність формування єдиної енергосистеми країни, єдиної транспортної системи, системи АПК; дозволило більш глибоко проаналізувати їх сучасний стан і науково обгрунтувати перспективи.
Системний підхід до вивчення проблем раціонального розміщення продуктивних сил дає змогу широко застосовувати економіко-математичні методи. Серед них найбільшого поширення набули такі:
o математико-статистичні (одержання кількісної інформації і обробка даних);
o математичне моделювання як формалізований опис явищ і процесів у сфері територіального розміщення виробництва, побудова відповідних моделей (систем математичного рівняння);
o методи математичного програмування, які застосовуються для вирішення завдань щодо оптимізації розміщення виробничих і соціально-побутових об'єктів тощо.
3. ЗАРУБІЖНІ ТЕОРІЇ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА
Значна частина зарубіжних вчених не визнає вирішального впливу способу виробництва і суспільного ладу на розміщення продуктивних сил і віддає перевагу природним факторам, географічному середовищу.
Початок розробки теорії розміщення виробництва відноситься до кінця XVIII - початку XIX ст. і був покладений" послідовниками Д. Рікардо. Вони вважали, що розміщення промисловості є наслідком просторового розподілу надлишків сільськогосподарської продукції, яка використовувалась як продовольство для робітників і як сировина для виробництва.
У цей період найбільш відомими в Німеччині та за її межами були теорії І. Тюнена і А. Вебера. Модель І. Тюнена, яка була опублікована в 1826 р. у його праці "Ізольована держава", вважалась для свого часу класичною моделлю розміщення сільського господарства. Вона була до певної міри умовною і практично могла бути використана тільки в окремих районах деяких країн Західної Європи і в деяких штатах США. Основними передумовами для використання цієї моделі автор вважав такі: 1) існує "ізольована держава"; 2) її центральне місто - єдиний ринок збуту; 3) це місто оточене однорідною рівниною; 4) "ізольована держава" обслуговується тільки одним видом транспорту - гужовим; 5) рівнина заселена фермерами, які забезпечують постачання продукції центральному місту; 6) фермери намагаються максимально збільшити прибутки і автоматично пристосовуються до попиту на центральному ринку.
Територія сільськогосподарських земель навколо центрального міста держави розбивалась концентричними кільцями. Для удосконалення першого варіанта своєї моделі Тюнен запропонував і другий, в якому покращив транспортні умови. Передбачив і другий ринковий центр менших розмірів та ін.
Основними факторами, які впливали на розміщення фермерських господарств, на думку автора, були: віддаль від ферми до ринку, ціна, за якою фермер реалізовував свою продукцію, і земельна рента.
Вказана праця Тюнена за характером її викладу була описовою, але економісти пізнішого періоду (Гувер 1935, Льош 1954) і інші, які тієї чи іншою мірою удосконалювали модель Тюнена, використовували її як основу для нормативних моделей.
Схема розміщення виробництва, що її розробив Тюнен 173 роки тому, на даний час докорінно змінилася із-за розвитку транспорту, виникнення нової техніки тощо. І все ж таки, як вважають деякі зарубіжні вчені, цю модель в окремих випадках можна використовувати ще і в наші дні.
Модель А. Вебера (1909) була визнана на цей час найбільш вдалою для розміщення промисловості. У її основі, так само як і в Тюнена, лежить ізольована держава, а природні ресурси, необхідні для забезпечення виробництва, знаходяться в концентричних зонах, які розташовані навколо визначених ринкових центрів.
Природні ресурси поділяються Вебером на "локалізовані матеріали" (мінеральне паливо, руди і т. ін.) та "повсюдні" (вода, пісок, глина і т. ін.). Виходячи із вказаних передумов, автор вважав, що економічна вигідність окремих варіантів розміщення буде варіювати залежно від постачання і попиту.
Враховуючи неоднорідність умов, підприємець буде розміщувати завод у
Loading...

 
 

Цікаве