WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Проблеми розвитку цукрової промисловості регіону - Реферат

Проблеми розвитку цукрової промисловості регіону - Реферат

Проблеми розвитку цукрової промисловості регіону

Взаємовідносини центру та регіонів завжди є доленосними для розвитку як держави в цілому так і окремих галузей промисловості. Вони не лише визначають державний устрій, а й справляють вирішальний вплив на добробут населення. Відсутність у минулому виваженої регіональної політики призвела до значних диспропорцій у територіальній структурі українського господарства неефективного використання переваг територіального поділу праці, природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу регіонів. Це стосується і цукрового виробництва нашого регіону, де існує ряд актуальних проблем, що потребують негайного вирішення.

Дослідженню проблем цукробурякового комплексу присвячені праці низки відомих вчених: М. Роїка, М. Шаповала, В. Пиркіна, В. Борисюка, С. Федоренка, А. Зайця та ін. Вони розглядали питання з точки зору проблем розвитку комплексу в цілому, тому досі недостатньо дослідженими залишаються регіональні аспекти функціонування цукрового виробництва. Ми будемо вивчати розвиток цукробурякового виробництва на Поділлі у ретроспективі - від початку функціонування перших цукрових підприємств і до наших днів.

Архівні дані свідчать про те, що перший на території Хмельниччини цукровий завод з'явився в 1833 році, в районі Чорного Острова, який пізніше було перенесено на околиці Проскурова. Дещо пізніше в 1839 році був збудований перший Городоцький завод, в 1843 р. -Левадський, в 1844 р. - Клембівський, в 1845 р. - Вишнівчицький, в 1847 р. - Антонінський, Красилівський та Шепетівський. Згодом на території Поділля було зведено ще декілька підприємств, що спеціалізувались на виробництві цукру: Тарасівський (1872 р.), Староси-нявський (1875 p.), Волочиський (1877 p.), Старокостянтинівський та Хмельницький (1890 p.), Новоселецький (1897 р), Сатанівський (1899 p.), Маківський (1911 p.).

Сумарна добова продуктивність усіх 15 заводів складала 6,6 тис. тонн цукру. Найпотужнішим був перший Городоцький, продуктивність якого складала 640 тонн переробки буряків на добу, найменшим був Вишнівчицький, де переробка буряків на добу відповідно становила 270 тонн. У 1914 році цукрові заводи області отримали такі результати виробництва: найвищий вихід цукру отримали на Тарасівському заводі - 15,41 %, Сатанівському- 15,33 %, Волочиському - 15,34 %. Найнижчий вихід цукру - на Проскурівському завод - 12,07 %.

Значної шкоди цукровій промисловості завдала Перша Світова війна. У роки післявоєнної розрухи частина заводів не працювала: Новоселицький (1923 - 1925 pp.), Вишнівчицький та Сатанівський (1921 - 1924 рр.), Маківський та Красилівський (1921, 1923 - 1925 pp.), в 1923 році - Хмельницький завод. В 1925 році в області у зв'язку з незабезпеченістю сировиною і низьким виходом цукру залишилось лише 13 заводів, які збереглися до 1940 року. Проводились реконструкції та технічне переоснащення цукрових заводів, зміцнювалась сировинна база. В результаті добова продуктивність по переробці цукрових буряків зросла до 9,16 тис. т, тобто виросла в 1,9 рази.

В останні довоєнні роки цукрові підприємства області працювали з такими техніко-економічними показниками: викопано буряків на площі 84,2 тис. га, середня урожайність склала 148 цз га, перероблено 942,1 тис. т, при виході 13,7% вироблено 129,15 тис. т цукру. Найвищий вихід цукру було досягнуто на Вишнівчицькому цукровому заводі - 14,9 %.

В 1938 році в зв'язку з утворенням Кам'янець - Подільської області був організований Кам'янець - Подільський трест з розміщенням апарату управління в м. Проскурові. До нього увійшли всі 13 заводів області, які до цього входили до складу Вінницького тресту.

Під час Великої Вітчизняної війни більшість цукрових заводів були повністю або частково зруйновані. їх відбудова почалась одразу ж після звільнення окупованої території. Вже в 1944 році були задіяні у виробництві 9 заводів, а в 1945 році працювали 12 заводів, окрім Новоселицького, який так і не був відбудований. їх добова продуктивність склала 6530 тонн, було перероблено 364 тис. тонн буряків і вироблено 160,4 тис. тонн цукру, тобто на 6,8 тис. тонн більше ніж в 1940 році. Вихід цукру складав 14,65 %.

Але державі був потрібен "великий цукор". Тому в цілому в країні і в області зокрема почали збільшуватись площі посівів, урожайність і заготівля цукрових буряків. Відповідно проводилось нарощування виробничих потужностей цукрових заводів як за рахунок реконструкції і технічного переоснащення, так і за рахунок будівництва нових заводів. У 1951 році був уведений в дію 2-й Городоцький, в 1955 році - Наркевицький, в 1961 році - Кам'янець-Подільський цукрові заводи.

В 1955 році добова продуктивність по переробці буряків збільшилась проти довоєнного періоду на 5,58 тис. тонн, в тому числі за рахунок реконструкції діючих підприємств на 2,8 тис. т і 2,78 тис. т за рахунок введення нових потужностей. Всього було вироблено 246,7 тис. т цукру. Реконструкція цукрових заводів супроводжувалась облаштуванням виробництва новою технікою: безперервними дифузійними апаратами, прогресивними фільтраційними установками тощо.

Період найбільшого розвитку цукрової промисловості припадає на 60-ті роки. В сезоні 1967/68 років викопано буряків на площі 166599 га, заготовлено 4995 тис. т та перероблено 4407 тис. т, вироблено 630 тис. т цукру. Успішна робота заводів в цей період давала можливість отримувати значні прибутки, що в свою чергу дозволяло їм використовувати фонди підприємств на соціальні цілі.

Надалі для цукрових підприємств з ряду причин склались несприятливі умови: так, через кліматичні умови зменшились обсяги заготівель буряків, знизилась їх технологічна якість, кількість виробленого цукру різко впала.

В результаті прийнятих державою і місцевими органами заходів, починаючи з 1982 року поступово виробництво цукру почало збільшуватись і в 1987 році було вироблено 533,5 тис. т.

У зв'язку зі зміною політичної обстановки, починаючи з 1991 року, внаслідок скорочення посівних площ і зниження врожайності буряків, зменшилась їх заготівля і виробництво цукру як в цілому по Україні, так і в області. Якщо в 1990 році було заготовлено 4106 тис. т буряків, то в 1998 році - 1179 тис. т, відповідно виробництво цукру зменшилось з 519,4 тис. тдо 137,7тис. т.

Характерно, що спад виробництва цукру в області більш глибокий, ніж в цілому по Україні. Якщо його виробництво в Україні в 1998 році в порівнянні з 1990 роком зменшилось в 2,9 рази, товобласті-в3,8рази.

За обсягами виробництва буряків і цукру Хмельниччина в період 1965 - 1990 років була провідною серед бурякосійних областей і посідала 2 - 4 місця, то в 1993 році вона перемістилась на шосте, а в 1998 році - на сьоме, пропустивши вперед Тернопільську область.

Розглянемо більш детально процеси, що відбуваються в цукровій промисловості сьогодні та причини, які викликали спад загального рівня виробництва.

Loading...

 
 

Цікаве