WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Використання тваринного світу козаками Кубані (XIX - XX ст.) - Реферат

Використання тваринного світу козаками Кубані (XIX - XX ст.) - Реферат

Кріт. Якщо кріт риє нору з двору - це на швидку смерть. При лікуванні грудниці прикладали свіжу шкуру крота.

Сліпець кавказький. Цікаві уявлення пов'язані з твариною, яка на Кубані має різні назви: зінське щеня, земляний кутенок, хом'як, сліпий кутенок. Мова йде про кавказького сліпця. Своєрідною його особливістю є повна відсутність очей; там, де повинні бути очі, проходить шкіряна складка, що йде від кутів рота до потилиці. З ротової порожнини далеко вперед стирчать досить великі нижні різці. Веде сліпець підземний образ життя, а на поверхні стає безпорадним, хоч, відчуваючи небезпеку, злісно хрюкає, сопе, підіймає вгору голову і виставляє уперед з напіввідкритого рота свої жахливі зуби [66]. Його описав англієць Е.Спенсер, що склав в 1830 році опис Черкесії [67]. Про походження сліпця існують легенди, зафіксовані, в більшості своїй, на Україні, в тому числі і на метропольних територіях кубанських козаків. У одній з них говориться, що зінське щеня з'явилося на світ від собаки, яка обернулася жінкою. У дев'ятому поколінні роду, що походить від собаки, у жінки народилися щенята (зінське щеня). Господь закляв зінське щеня, щоб було сліпим, так як воно дуже на людей сердите [68]. Сліпці народжуються від жінки за її гріхи. Вони жахливо злі і отруйні (вважалося, що кого вкусить це звірятко, той помре) і тому Бог позбавив їх зору. Якби у них був зір, то вони б людей їли [69]. Нами в 1992 році на хут. Левченко записана легенда про походження сліпця від сина багатого козака, якого батько для того, щоб виграти суперечку про родюче поле у бідняка, закопав по горло в землю (він повинен був підтвердити приналежність поля батькові і відгукнутися на його заклик) [5].

Описи сліпця, зафіксовані в різних станицях Кубані, схожі і різняться лише в деталях. "Такий сірий, здоровий... У нього там ікла такі!" (ст. Кущівська, [5]). "Він такий злючий, хвіст великий рудий. Він кидається на людину, на обличчя, хапає" (ст. Новодонецька, [5]). "Сліпі кутята. Схожий на хом'яка. Жив у приліску, в норі, в бур'яні" (ст. Некрасовська, [5]). "Він як пацюк цей звір, дикий, а зуби у нього здорові" (ст. Спокійна, [5]). "Вони навіть хапають людей. Воно таке не дуже велике, жовтеньке, на шиї трохи трохи біленьке. Усики і зуби такі злі злі" (хут. Барибін, [5]).

Тварина ця вважається чудодійною. Після своєї смерті вона передає неначе б надзвичайну силу своєму вбивці. Людина, що задушила його певним способом отримувала цілющий дар виліковувати "горлові хвороби": жабу, паколки, гланди, глотошную, соски, завалки, зубище, опахолку, заушницю (ангіну, свинку, скарлатину), а також зараження крові.

У ряді станиць сліпцем / сліпухом називали крота, його ж належало душити, вимовляючи молитву "Отче наш". У звірятка треба було попросити прощення (ст. Тамань, [5]).

Лікували "горлові хвороби", придавлюючи хворі залози (зовні і зсередини) з великою мукою для хворого. Причому, лікування здійснювалося тими ж пальцями, якими душили тварину (якщо душили звірятко великим, вказівним і середнім пальцями, то цими ж пальцями і лікували). При цьому, в ряді випадків, читають "Отче наш" і вимовляють замову. У ст. Новодонецькій раніше читають "Отче наш", а потім: "Сучище, сучище, візьми свою зубище від крещеного, моленого імярек". У ст. Роговській вимовляють: "Як на хати стають кроквиці, так у роту стають зубища. Дим у гору, зубищі в гору. Дим упадає зубище пропадає" [5]. За свідченням М. Харламова такий знахар весь час беріг свої пальці від бруду, рідко кому подавав праву руку для рукостискання. Односельчани шанували його, і якщо запрошували в будинок, ставилися до нього з великою повагою [70]. На загал повіря про сліпця і народно-лікувальні заходи повязані з ним можуть бути предметом окремого дослідження.

На жаль, народна медицина кубанців, як з боку етнографів, так і з боку фахівців в галузі природознавчих дисциплін, вивчена недостатньо. У зв'язку з цим закономірною є поява псевдонаукових вишукувань, що спекулюють на конюнктурності цієї проблеми3.

Уявлення, що склалися в етнографічній науці про народну медицину східних слов'ян (див., напр., [28]) як, в основному, про траволікування, ґрунтуються, у своїй більшості, на стереотипі дослідницького підходу до даної галузі традиційної культури, ніж на реальному фактологічному матеріалі.

До основних методів народної медицини у кубанських козаків належить терапія з використанням засобів тваринного походження (лікарських тварин).

Подальшого вдосконалення вимагають дослідницькі програми для збору польового етнографічного матеріалу з народної медицини для того, щоб зробити найбагатший народний досвід по використанню лікарських тварин доступним для комплексного вивчення представників різних наукових дисциплін.

ЛІТЕРАТУРА

1. Плотников Г.К. Животный мир Краснодарского края. – Краснодар, 1989. – С. 10.2. Щербина Ф.А. История Кубанского казачьего войска. – Екатеринодар, 1910. – Т. 1. – С. 559.3. Очерки истории Кубани с древнейших времен по 1920 г. – Краснодар, 1996. – С. 409.4. Химия и жизнь. – 1987. – № 2.5. Полевые материалы фольклорно–этнографических экспедиций 1983 – 2002 г. Краснодарский и Ставропольский края. Республика Адыгея и Карачаево–Черкесская Республика. Хранятся в фонотеке и архиве научно-исследовательского центра традиционной культуры Государственного научно-творческого учреждения Краснодарского края "Кубанский казачий хор" и личном архиве автора.6. Торэн М.Д. Русская народная медицина XIX – начала XX вв. // Торэн М.Д. Русская народная медицина и психотерапия. – СПб., 1990. – С. 202.7. Богоявленский Н. Древнерусское врачевание в XI – XVII вв. – М., 1990. – С. 85.8. Болтарович З.Є. Народна медицина українців. – Київ, 1990. – С. 135.9. Мазалова М.Е. Народная медицина в традиционной русской культуре // Торэн М.Д. Русская народная медицина и психотерапия. – СПб., 1990. – С. 484.10. Наука и религия. – 1991. – № 2.11. Кузьмина К.А. Лечение пчелиным медом и ядом. – Саратов, 1965. – С. 63.12. Апитерапия сегодня. – Бухарест, 1982. – С. 5.13. Попка И.Д. Черноморские казаки в их гражданском и военном быту: очерки края, общества, вооруженной силы и службы в двух частях. – Краснодар, 1998. – С. 71.14. Арканников Ф.Ф. Николаевская станица. Статистико-этнографическое описание // Кубанский сборник. – Екатеринодар, 1883. – Т. 1. – С. 578.15. Кубанские станицы. Этнические и культурно-бытовые процессы на Кубани. – Москва, 1967. – С. 65.

16. Павлевский Т. Народные поверья и заговоры, относящиеся к пчеловодству // Кубанский сборник. – Екатеринодар, 1899. – Т. 5. – С. 3.17. Мажников С.Н. Народная медицина в г. Ейске (Кубанская область) // Сборник материалов для описания местностей и племен Кавказа (СМОМПК). – Тифлис, 1893. – Вып. 16. – С.119.18. Живило К. Народные приемы ухода за роженицами и новорожденными в некоторых станицах Кубанской области // СМОМПК. – Тифлис, 1893. – Вып.16. – С. 29.19. Бондарь Н.И. Тематика и мировоззренческая основа традиционных гаданий кубанских казаков (вторая половина XIX – начало XX в.) // Проблемы археологии и этнографии Северного Кавказа. – Краснодар, 1988. – С.167.20. Горбанев П. Суеверия, приметы, гадания и заговоры, распространенные среди жителей г. Ейска // СМОМПК – Тифлис, 1893. – Вып. 16. – С. 271.21. Там же C. 264.22. Кубанские областные ведомости (КОВ). – 1901. – № 137.23. Куракеева М.Ф. Верхнекубанские казаки: быт, культура, традиции (XIX – начало XX в.). – Черкесск, 1999. – С. 98.24. Харламов Н. Суеверия, поверья, приметы, заговоры, собранные в г. Ейске // СМОМПК – Тифлис, 1893. – Вып. 16. – С. 12.25. Соболь И. Заметки о болезнях, замечаемых в станице Кубанской и о местных средствах против них // СМОМПК – Тифлис, 1893. – Вып. 16. – С. 145.26. Товпекин. Болезни и врачебные средства в станице Бекешевской Кубанской области // СМОМПК – Тифлис, 1893. – Вып. 16. – С. 148.27. Фонотека НИЦ ТК ГНТУ "Кубанский казачий хор". Фольклорно–этнографическая экспедиция 2002 г. Гулькевический район, х. Новокрасный. Информатор: Лисицкая Д.С. 1931 г. р. Исследователь: Хачатрян С.Ю. 28. Торэн М.Д. Русская народная медицина XIX – начала XX вв. // Торэн М.Д. Русская народная ... – С. 202.29. КОВ. – 1898. – № 88.30. Горбанев П. Суеверия, приметы, гадания... С. 174.31. Ходарев С.С. Станичные суеверия. – Ставрополь, 1997. – С.155.32. Горбанев П. Суеверия, приметы, гадания... С.177.33. Стефанов Г. Город Ейск: статистико-этнографическое описание // Кубанский сборник. – Екатеринодар, 1883. – Т. 1. – С. 565.34. Мажников С.Н. Народная медицина... С.126.35. Горбанев П. Суеверия, приметы, гадания... С.175.36. Там же. С.169. 37. Мажников С.Н. Народная медицина... С.100.38. КОВ. – 1901. № 217.39. Мажников С.Н. Народная медицина... С. 99.

1 У слов'янській міфології курка пов'язана зі смертю, хворобою і зціленням, весіллям і статевим актом (див. напр.: Успенский Б.А. Филологические изыскания в области словянской старины. М., 1982. С. 152).

2 "Обкладення" або "обгортання" в шкуру щойно вбитого звіра широко практикували кочовики Центральної Азії, у монголів воно часто замінювало гарячі ванни

3 Є декілька статей С.В. Жабчик оглядового характеру, які основані на давно введеному в науковий обіг матеріалі, що міститься в публікаціях дореволюційних наративів і прямому переспіві статей сучасних дослідників. Відсутність польових етнографічних матеріалів суттєво знижує їх цінність.

Loading...

 
 

Цікаве