WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Використання тваринного світу козаками Кубані (XIX - XX ст.) - Реферат

Використання тваринного світу козаками Кубані (XIX - XX ст.) - Реферат

Реферат на тему:

Використання тваринного світу козаками Кубані (XIX - XX ст.)

Природне географічне середовище є постійним чинником матеріального життя людини і необхідною умовою розвитку всього комплексу традиційних народних знань. Впливи на організм людини певних природних речовин, перевірені тривалим досвідом, дали поштовх до цілеспрямованого збору і систематизації відомостей про лікувальні властивості фізичних чинників, засобів рослинного, тваринного, мінерального походження, формування системи традиційного лікування.

Процес формування і розвитку основ народної медицини кубанських козаків протікав з урахуванням особливостей природно-географічного середовища і взаємодії з нею людей. У кінці XIX - на початку XX ст. він привів до вироблення стійких елементів, що характеризують цю область етнічної культури. Цей процес і його результати стали можливі внаслідок емпіричного вивчення козаками місцевих природних умов і високої пристосовності до них, завдяки чому був накопичений великий народний досвід раціонального використання багатої місцевої природи. Ознаки і властивості природного середовища знайшли відображення в формах світогляду, мистецтва, народних знаннях, мові, фольклорі. Можна говорити, таким чином, про безпосередній взаємовплив об'єктивних умов життя і сфер духовної культури кубанського етносу.

Однак потрібно констатувати, що природно-географічний чинник був зовсім не єдиним, далеко не визначальним і з вельми специфічним діапазоном впливу на зміст і форми традиційної культури.

Багатство і своєрідність тваринного світу Кубані, - а на її території спостерігається поєднання фауни Середземномор'я, Малої Азії, Ірану, Афганістану, Східної Європи, Альп, Піренеїв, - накладало свій специфічний відбиток на використання природних ресурсів [1]. Не дивно тому, що в господарстві, побуті, фольклорі і віруваннях козаків велика роль належить тваринному світу Кубані. Полювання на диких тварин, рибний лов, бджільництво і скотарство традиційно відігравали важливу роль в системі життєзабезпечення і складали характерні риси побуту кубанських козаків. "Звіроловний промисел", за твердженням Щербини, давав населенню, харчові продукти, у вигляді м'яса і шкіри або хутра для одягу і господарських потреб. Риба ж "складала як найголовніший харчовий предмет населення, так і помітну статтю в грошових прибутках козака" [2]. Тривалий час скотарство було галуззю сільського господарства (завдяки великій кількості порожніх земель і чудовим пасовищам Кубані, схожих з Великим Лугом Дніпра), що переважала і лише на початку XX ст. остаточно поступилося позиціями зерновому землеробству [3]. Однак тваринний світ Кубані служив не тільки господарською основою, на якій розвивалося життя козаків. Тваринний світ навколишньої природи складав найбагатший резерв лікарських ресурсів, а продукти тваринного походження займали значне місце в народній медицині.

У Краснодарському краї зустрічаються понад 600 видів тварин, причому серед них багато ендеміків, що не зустрічаються в інших регіонах [1]. Ця своєрідність і визначила відмінні риси народної медицини кубанців по відношенню до метропольних традицій (південно-руської і української) і послужила причиною схожості номенклатури лікарської сировини у кубанських козаків і інших етнічних груп Кубані, тоді як в рецептурі і технології приготування ліків, а також в демопатичних уявленнях, пов'язаних з тваринами, спостерігаються істотні особливості. Знавець проблем, доктор медичних наук І.І. Брехман ще в 70-х роках XX ст. писав: "У нас лікарські рослини вивчаються величезним числом лабораторій, кафедр вузів і науково дослідницьких інститутів, і мало хто займається лікарськими тваринами. Ймовірно, однією з причин такого стану служить трудність вивчення хімічного складу тваринної сировини. Підйом наукового інтересу до лікарських рослин багато в чому був зумовлений успіхами біоорганічної хімії у встановленні структури головних діючих речовин. Подібні успіхи потрібні і для розвитку науки про лікарських тварин. І тоді вони займуть у фармакології належне їм місце" [4]. Однак це не єдина причина, яка вимагає уважного дослідження цієї галузі народної медицини. І з наукової і з практичної точки зору важливо вивчити, як відбувався відбір тих або інших елементів народних медичних знань, методів їх використання. Подібний аналіз, зокрема, необхідний для вивчення особливостей медичних систем різних етносів в природних і соціально культурних умовах їх мешкання, а також процесів взаємовпливу різних етномедицин. Такого роду дослідження передбачають, як перший етап, вивчення складу народних медичних знань.

У процесі роботи над темою "Народна медицина кубанських козаків" з 1983 р. під час щорічних фольклорно-етнографічних експедицій був накопичений значний матеріал, який і ліг в основу даної роботи (стаття підготовлена при фінансовій підтримці РГНФ, проект № 01 01 38008 а/Ю).

Широке застосування ліків, виготовлених з тварин і продуктів їх життєдіяльності пояснюються, з одного боку, широким спектром лікувальної дії цих засобів на організм людини, а з іншого - традиційними уявленнями про хворобу і її етіологію, способи впливу на надприродні сили (хвороба уявлялася у вигляді тварини - від цього і способи, направлені на реальне і ритуальне її знищення).

Причини деяких хвороб були пов'язані з проникненням в тіло людини дрібних тварин. На Кубані, для прикладу, поширені казки-бувальщини в яких описується, як в рот сплячої людини вповзла гадюка (вуж) і поселялася у нього всередині (такі ж оповіді зустрічаються і на сучасній Подніпровщині - прим. ред.). Для того щоб виманити гада, перед обличчям хворого ставили блюдце з молоком, клали ягоди суниці [5].

На думку відомих вітчизняних психіатрів, академіка В.М.Бехтерева і професора В.П.Осипова, "одержимість гадами" була пов'язана з психічними розладами, але мала (крім психічних моментів) в основі свого виникнення наявність у хворого глистів або хворобливі явища в області шлунка [6].

Застосування в народній медицині (особливо в лікувальних обрядах) засобів тваринного походження в цілому ряді випадків засноване на принципі "подібне лікується подібним", коли для вигнання-знищення хвороби тварини використовуються реальні представники тваринного світу. Наприклад, лихоманка, яка втілювалася в образі змії, лікувалася за допомогою зміїної шкіри. Згідно з традиційними народними уявленнями, грижа - це надприродна істота, що вселяється в людину і гризе її. Найбільш поширений спосіб лікування цієї хвороби "загризання" грижі зубами. На Кубані "загризав" грижу чоловік (мати хворого або знахарка) покусуючи хворе місце, однак в замові, яка при цьому вимовлялася, зверталися за допомогою до тварин, здатних знищити хворобу (щурі або миші) [5].

Тваринам прагнули "передати" хворобу як за допомогою безпосереднього контакту, так і за допомогою замов, магічних дій. Хвору дитину носили "під курей", "під свинь" (так лікували пліснявку тощо). Коли перший раз в'їжджали в новий будинок, то попереду пускали кішку, "щоб на кішці збиралися всі незгоди і хвороби", а коли кішка тікала, то вона "незгоди і хвороби відносила з собою" [5] (подібний звичай сьогодні практично повсюдно зберігається в Україні – прим.ред.).

Здатність тварин різнобічно впливати не тільки на здоров'я, але і на особисте життя, сферу сімейно-шлюбних відносин, благополуччя в якій сприймалося, як необхідне, що складає стійкість життєвих сил людини, виявляється, зокрема, в т.зв. "любовній" магії, яку ми схильні розглядати як частину народної медицини (психотерапії). Застосування засобів тваринного походження в лікувальній практиці було дуже популярне ще в епоху Київської Русі, причому тваринний світ служив не тільки резервом фармакологічної сировини. Різноманітні тканини, органи, соки тварин винахідливо застосовувалися в народній медицині. Пензлики для змазування шкіряних виразок готувалися з кінського волоса. У очній практиці віддавали перевагу ніжним волоскам борсука, тхора, білки. Овеча вовна використовувалася як перев'язувальний засіб. Шкіра з вимені корів йшла на виготовлення дитячих сосок, сечові міхурі вживалися як ємкості для льоду [7]. Арсенал лікарських засобів тваринного походження в українців, білорусів, росіян на територіях дотикання був подібним і на загал мав аналоги у інших слов'янських народів. На думку З.Е.Болтарович специфіка виявлялася лише в способах приготування лікарських форм і місцевих способах їх використання [8].

На сьогодні у нас є відомості про використання з лікувальною метою природної сировини з більш ніж 30 видів тварин. З лікувальними цілями вживали жир, жовч, головний мозок, ріг, м'ясо, кров, гній, шкіру, сечу, волосся, кістки тварин, мед і продукти бджільництва, молоко, яйця, деякі органи, тканини тварин і птахів. Як "лікарські тварини" використовувалися домашні тварини (кінь, собака, свиня, корова, гусак, коза, вівця, кішка, качка, індик), різні дикі савці (заєць, борсук, єнот, дикий кіт, рись, їжак, кріт, кавказький сліпець, куниця, ведмідь), птахи (горобець, пелікан, ремиз), земноводні (змія, ящірка, жаба). Знаходили застосування і річні мешканці (п'явки, молюски, раки), риби (сом, щука).

Тваринна сировина мала певні лікувальні властивості і застосовувалася при тих або інших захворюваннях. Як відмічає Н.Е. Мазалова: "Кожний орган і субстанція людини і тварини наділяються життєвою силою, сукупність яких складає життєву силу людини. Особлива концентрація життєвої сили приписувалася функціонально важливим для життєдіяльності організму елементам, до їх числа відносять різні виділення (кров, сльози, молоко, слина, урина) [9]. Застосування для лікування речовин тваринного походження основується на архаїчних уявленнях про початкову спорідненість людини і тварини і на вірі в те, що серед диких і домашніх тварин, птахів, комах є такі, що володіють цілющою силою.

Loading...

 
 

Цікаве