WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Кіровоградська область - Реферат

Кіровоградська область - Реферат

Майже однаковий результат БЮТ і "Нашої України" відбиває істинні уподобання виборців: Віктор Ющенко не користується на Кіровоградщині такою беззастережною підтримкою, як у деяких інших регіонах України. Для обох цих блоків вагомим елементом здобуття електоральних симпатій є "народна пам'ять" про виплату урядом В. Ющенка заборгованих зарплат і пенсій, яка продовжує зберігатись і до теперішнього дня.

Популярність Соціалістичної партії на Кіровоградщині дещо нижча, ніж у сусідніх Вінницькій і Полтавській областях, однак в Олександра Мороза залишилася значна кількість прихильників іще з президентських виборів 1999 року. За цього значна частина тих, хто голосував за нього, не є прихильниками лівої ідеології: як і у випадку з В. Ющенком та Ю.Тимошенко, тут спрацювала притягальність харизматичного лідера.

Серед партій, які не подолали 4-відсоткового бар'єра, вартий уваги провал Партії зелених, причиною якого стала відсутність реальної роботи з вирішення екологічних проблем області в період між виборами.

Кіровоградщина може слугувати ілюстрацією вад мажоритарної системи виборів. Зубожіле населення легко піддається на обіцянки кандидатів та тиск місцевої влади. На виборах 1998 року перемогу в усіх чотирьох округах області святкували представники великого бізнесу (Ю. Тимошенко, Л. Супрун, Г. Антоньєва, О. Кухарчук). Основним чинником, який забезпечив їм підтримку виборців, були сподівання на те, що депутати сприятимуть відновленню виробництва і збільшенню кількості робочих місць у своїх округах. Практично всі обрані депутатами користувалися беззастережною підтримкою місцевих адміністрацій.

У загальних рисах ця ситуація повторилась і 2002 року: обраними виявилися ті, на кого працював місцевий "адмінресурс". Найбільш кумедно це виглядало у випадку з М. Поплавським, оскільки на виборах 1998 року ті само чиновники того само округу відверто агітували народ проти нього.

Щоправда, "акулам бізнесу", які не виконали своїх популістських обіцянок, що їх вони роздавали впродовж попередньої виборчої кампанії, довелося важче. Попередниця М. Поплавського (Л. Супрун) не ризикнула повторно балотуватись у своєму ж окрузі. У Г. Антоньєвої теж виникли труднощі з переобранням - за неї проголосувало лише 19% виборців, а з приводу методів проведення передвиборної агітації й голосування було дуже багато претензій у спостерігачів та судових позовів від конкурентів.

Політичні орієнтації мажоритарників і в 1998-му, й у 2002 році відігравали другорядну роль у боротьбі за мандат. Загальним прийомом політтехнологів було уникнення пов'язування того чи іншого кандидата з конкретною політичною партією, оскільки інформація про те, що, наприклад, М. Поплавського підтримує блок "За єдину Україну!", а Демпартія Г. Антоньєвої блокується з "Демсоюзом", не могла додати їм симпатій виборців.

На виборах Президента 1999 року виборці області в обох турах віддали перевагу П. Симоненку, причому розширення бази його підтримки в другому турі (52,58% виборців проти 40,92% у Л. Кучми) було пов'язано з протестними настроями того електорату, який не симпатизує лівій ідеї як такій. У першому турі певний відсоток голосів зібрав уродженець області Є. Марчук, а в окремих районах значною виявилася підтримка О. Мороза.

Референдум 2000 року не відзначився в області нічим особливим (у середньому 86% "за" з приводу всіх 4 запитань), якщо не брати до уваги сумнівів щодо відповідності дійсності понад 90-відсоткової явки виборців.

Загальноукраїнський резонанс викликали вибори мера Кіровограда в квітні 2003 року. По-перше, попереднього міського голову В. Нікуліна було ув'язнено за звинуваченням у хабарництві, і місто тривалий період залишалося без мера. По-друге, найбільш реального кандидата - екс-главу Кіровоградської облдержадміністрації Валерія Кальченка - судовими рішеннями двічі знімали з участі в виборах. По-третє, передвиборна кампанія була вкрай напруженою, конфлікти розгорялися навіть усередині виборчої комісії. Результатом стало визнання цих виборів недійсними і низка судових розглядів ситуації. Не менш напруженим виявились і повторні вибори, на яких перемогу здобув підтриманий комуністами М. Чигирин. Правомочність цього голосування оскаржувалась у суді, лунали навіть заклики ввести пряме президентське правління в місті. Хоча нині легітимність М. Чигирина не ставиться під сумнів, але фактично він не може дієво керувати містом через наявність гострого конфлікту між представниками різних фракцій міської ради.

Окрім використання "адмінресурсу" вибори на Кіровоградщині протягом останніх чотирьох років відзначалися надзвичайно активним застосуванням "брудних технологій": фальшивих листівок і бюлетенів, підкупу виборців, фізичної розправи з журналістами та спостерігачами тощо. З огляду на цілковиту безкарність замовників і виконавців цих акцій можна прогнозувати, що ці "технології" будуть використовуватися під час виборчих перегонів і надалі.

Участь політичних партій у формуванні місцевих та регіональних органів влади

Процес залучення політичних партій до формування місцевих органів влади можливо відстежувати в Кіровограді та великих містах, тоді як у районах він є більш формальним. Так, за даними ЦВК, висуванцями політичних партій є лише 25 із 75 депутатів обласної ради, а переможці виборів мерів найбільших міст декларують себе як безпартійні. Типовою є ситуація, коли кандидат, обраний чи призначений на посаду як безпартійний, невдовзі вступає до певної політичної партії, представники якої домінують у бізнесовій чи владній еліті району. За таким принципом відбувалося кадрове поповнення "Трудової України", Партії регіонів та ДемПУ. Отже, твердження про вплив окремих партій на формування місцевих органів влади є дещо перебільшеним. Ідеться про ступінь впливовості окремих бізнесменів, чиї інтереси пов'язані з Кіровоградщиною, та їх можливості "вирішувати питання" в Києві.

Запекла і тривала міжпартійна боротьба спостерігається переважно в Кіровоградській міській раді. Три її основних фракції ("Трудової України", ДемПУ та Компартії) ведуть затяжну позиційну війну, яка паралізує роботу міського самоврядування. Показовим тут є позиціонування комуністів, які виступили союзником ДемПУ, тоді як "Трудова Україна" фактично перебрала на себе роль опозиції.

Як і в усій країні, найбільшу активність у цьому напрямку проявляють об'єднані соціал-демократи. Крім 661 депутата різних рівнів, обраних до органів місцевого самоврядування, СДПУ(о) має двох голів районних рад, двох глав райдержадміністрацій, 3 міських голів та 81 сільського.

Інші політичні партії, які мають певне представництво в органах влади ("Батьківщина", наприклад, репрезентована в обласній раді 1 депутатом), на процес реалізації місцевої політики не впливають.

Регіональні лідери та їх роль у розвитку регіону

Під "регіональними лідерами" у випадку Кіровоградщини ми змушені розуміти керівництво області. Це обумовлено кількома причинами. По-перше, фактично не можна назвати політиків місцевого масштабу, котрі б були скільки-небудь відомі та впливові в усій області. По-друге, вихідців із Кіровоградщини у вищих ешелонах політичної (Є. Марчук, Ю. Кравченко) та бізнесової влади України (І. Шаров, Г. Антоньєва та ін.) лише з великою натяжкою можна визнати представниками "регіональної еліти". Для жодної з названих осіб (навіть для найбільш "прив'язаної" до області Г. Антоньєвої) Кіровоградська область не становить виняткового інтересу. По-третє, неможливість побудувати ні значний бізнес, ні політичну кар'єру, замикаючись у рамках області, призводить до селекції лідерів, сказати б, "другого ешелона", які найчастіше є місцевими уродженцями і бюрократами без особливих перспектив подальшого (позакіровоградського) просування.

Такими є колишній губернатор В. Моцний (1952 р. н., за фахом - інженер-механік), який походить з Олександрійського району, та голова обласної ради В. Сибірцев (1950 р. н., за фахом - інженер-будівельник) - уродженець Кіровоградського району. Початок кар'єри цих осіб теж був безпосередньо пов'язаний з областю. З одного боку, це надає їм переваги (знання ситуації), з іншого - сприяє процвітанню різного роду зловживань службовим становищем - "кумівства", протекції окремим бізнесовим структурам тощо.

Упродовж останніх двох років керівники області неодноразово опинялись у центрі корупційних скандалів. Розголосу набув місцевий "тейп-гейт", пов'язаний з бізнесовими конфліктами навколо особи сина глави облдержадміністрації. Координаційна рада обласних організацій політичних партій та громадських організацій по захисту конституційних прав громадян України "Рада захисту" надсилала листи на адресу Адміністрації Президента України, вимагаючи перевірки фактів корупційних дій керівництва області. Було також ініційовано ряд звернень народних депутатів України з того ж приводу.

Loading...

 
 

Цікаве