WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Донецька область - Реферат

Донецька область - Реферат

На початок березня 2003 року в Донецькій області зареєстровано 74 політичних структур, з-поміж яких найбільш популярними, за результатами соціологічних досліджень 2003 року, здійсненими Донецьким інформаційно-аналітичним центром, є Партія регіонів та КПУ, далі йдуть блок В. Ющенка "Наша Україна", СДПУ(о), ПЗУ і СПУ. Цікаво, що лише два роки тому до рейтингу входили також Ліберальна партія та НДП, які нині взагалі не потрапляють у десятку партій, яким довіряють респонденти.

Були свої злети й у лібералів, і в народних демократів, тобто тих, з ким колись асоціювалося словосполучення "партія влади", яке тепер асоціюється з Партією регіонів.

ЛПУ була створена в Донецьку 12 вересня 1991 року. Тоді лави лібералів налічували 400 осіб, а очолював їх молодий бізнесмен Ігор Маркулов. До свого ІІ з'їзду в січні 1995 року партія прийшла з 16 тис. членів, 6 тис. з яких складали члени Донецької обласної партійної організації, але без Ігоря Маркулова, який утік в Америку від українського правосуддя. Лідером партії було обрано Олега Соскіна. Але його націоналістичні позиції не знайшли відгуку на Донбасі, й уже в травні 1995 року О. Соскіна усунули від керівництва партією, а в січні 1996-го ІІІ з'їзд ЛПУ, чи, точніше, його перший етап, запропонував лідерство донецькому губернатору Володимирові Щербаню. В період між січнем і липнем 1996 року (тим місяцем, коли В. Щербаня було знято з посади глави облдержадміністрації) спостерігалося найбільш бурхливе зростання її лав. Робилося це переважно за рахунок Донецької області та використання адміністративного ресурсу (вперше в Україні) для партійного будівництва. В обласній пресі було організовано жваву дискусію на тему "Чи доцільно губернаторові Щербаню очолювати партію?". Цілі трудові колективи писали листи на підтримку Щербаня і вступали до партії. Завдяки цьому "щербанівського" призову партія на літо 1996 року налічувала 40 тис. членів.

Занепад ЛПУ розпочався після вбивства в 1996 році її "гаманця" - народного депутата Євгена Щербаня. На виборах 1998 році блок "Партія праці та Ліберальна партія - разом" узяв в області лише 6,7%, хоча обидві партії були суто донецькими (Партію праці утворив і очолював президент групи "Норд" Валентин Ландик).

Іншою була ситуація з НДП. До виборів 1998 року ця партія не встигла задіяти адмінресурс, бо керівництво області не надто воліло підтримувати партію з київсько-дніпропетровсь-кими коренями, та й не знало ще, як це робити в масштабах області. НДП здобула в області лише 3,4%. Це сьомий результат після комуністів (35,5%), блоків "Трудова Україна" (14,8%) і "Партія праці та Ліберальна партія - разом" (6,7%), Прогресивної соціалістичної партії України (4,2%), ПЗУ (4%), партії "Реформи і порядок". Такий її результат був обумовлений не тільки відсутністю у НДП сучасних технологій просування партій влади, але й слабкою організаційною структурою. Адже в червні 1998 року НДП мала на Донеччині лише 12 міських та районних організацій, що налічували 1400 членів. Станом на грудень 1999 року членів НДП в області нараховувалось уже 3700. Та хоч і вважалося, що це дуже багато для адміністративної партії, але порівняно з майбутньою кампанією зі вступу до Партії регіонів України це була дрібничка.

Ще в листопаді 1995 року, за рік до своєї загибелі, Євген Щербань, виступаючи в Донецькій облдержадміністрації, сказав: "Стає очевидним, що під гаслом боротьби з мафією і корупцією йде планомірне ослаблення провідних комерційних структур, усунення політичних і економічних лідерів у Донецькому регіоні з метою заволодіння ринком збуту газу, електроенергії, нафтопродуктів... Пройде небагато часу, й усі ключові посади в області (в силових структурах і держадміністрації) будуть зайняті представниками інших регіонів, а головними постачальниками енергоносіїв та імпортерами високоліквідних товарів будуть, природно, фірми, що виражають їхні інтереси..." Вже тоді Є. Щербань дав рецепт протидії цьому: "Треба привести більшість наших однодумців у парламент. Щоб пройти більшістю в парламент, необхідна консолідація всіх прогресивних сил суспільства для досягнення кінцевої мети - мети створення середнього класу, класу власників. Найбільше повно і містко виражає ці завдання і цілі Ліберальна партія України, під гаслами якої ми й повинні прийти на вибори".

Якщо зняти з цієї цитати ідеологічний туман, то вийде доволі проста схема: треба привести в парламент нашу регіональну більшість під гаслами нашої Ліберальної партії.

Поряд із наведеною цитатою Євгена Щербаня цікаво виглядає висловлювання Віктора Януковича від 26 листопада 2001 року: "Такий регіон, як Донбас, повинен мати свою депутатську групу. Без політичної підтримки ми багато питань вирішувати не можемо. У нас постійні є різночитання між регіоном і центром. Це проблема. Так чому ж ми, жителі Донбасу, тут і Луганську область потрібно не забувати, і я розмовляв із Запорізькою областю, і нещодавно мені з Дніпропетровська дзвонив Швець Микола, - нам потрібно об'єднати промислові регіони у вирішенні тих проблем, що стоять перед нами. І тим самим, нарешті, в парламенті створити нормальну команду однодумців. Припинити ці звади, ці бійки. Як говориться, один раз комусь морду набити добре, й усе. Але я за цивілізований процес, я за те, щоб у нас була полеміка".

Ще в січні 2001 року, коментуючи можливість прийняття пропорційного закону про вибори, Віктор Янукович говорить журналістам про те, що центр ігнорує інтереси і міркування регіону. Тому "якщо закон буде підписаний чи буде переборено вето президента, регіони змушені будуть шукати якусь форму захисту інтересів від наступу політичних сил, що в основному представляють інтереси центру... Нам набридло. І ми сьогодні стоїмо на межі прийняття теж політичних рішень. Ми не хочемо і не хотіли, ми намагалися піти від політики, тому що нам немає коли нею займатися в регіонах, але іншого шляху немає. Якщо цей закон буде підписаний, виходить, регіони змушені будуть приймати одне з політичних рішень і думати, як об'єднуватись, у які політичні структури, і йти на вибори". І політичне рішення справді було прийнято. Хоча, як показує час, воно було б прийняте незалежно від долі виборчого закону.

Вже 3 березня 2001 року в Києві шляхом об'єднання п'яти партій, серед яких домінувала, безумовно, створена мером Донецька В. Рибаком Партія регіонального відродження України, була утворена Партія регіонів України. Очолив її виходець з Донецька, керівник ДПА Микола Азаров. 12 березня новоспечений партбос відвідує Донецьк, нібито для зустрічі з партактивом, однак відводить їй утричі менше часу, ніж переговорам із В. Януковичем. А вже 20 березня оголошується про створення в парламенті нової депутатської групи "Регіони України", уповноваженими представниками якої були обрані, природно, донеччани В. Рибак та І. Юшко. 26 березня В. Янукович так пояснив журналістам необхідність створення цієї групи: "Я, ви знаєте, як ставлюсь до політики. Для мене це найбільш нелюбиме питання. Але коли пішли непристойні розмови в парламенті в частині розподілу кадрів, у тому числі в регіонах... І я знаю, що деякі політики ставили цинічне питання - віддайте нам Донецьку область. Ну, яка б реакція могла бути в мене? Що значить "віддайте"? Ми, по-перше, ні з ким не збираємося грати ні в які політичні ігри... Сьогодні якщо влаштувати ще дільбу і за принципом політичної належності робити розміщення кадрів, а не за діловими якостями, ми взагалі невідомо куди скотимося. Тому доти, доки не будуть у центрі представлені інтереси регіонів, доки не буде прийняте рішення парламентом (а воно затягується) по верхній палаті, доки не буде створений цей політичний баланс, доти будуть ці ігри. А зараз вони вже з центру спрямовані в регіони".

Буквально за кілька місяців лави Партії регіонів виросли з декількох десятків до 450 тис. З них на Донецьку область припадає половина членства (станом на квітень 2003 року ПРУ нараховує 561 тис. осіб, 286 тис. яких проживають у Донецькій області). Приймали всіх і загалом, особливо бюджетників та робітників великих промислових підприємств. Доходило до смішного: Кіровська районна організація НДП (союзниця ПРУ по блоку) опублікувала заяву, в якій говориться: "Щоб наші однопартійці не мали неприємностей на роботі, правління КРО НДП дозволило їм формально написати заяви в Партію регіонів, фактично залишаючись членами НДП. Таких подвійних членів партій у нашій організації нараховується 23 особи".

У Єнакієвому, населення якого складає 167 тис. жителів, з яких у працездатному віці перебуває 82 тис., наприймали до ПРУ аж 27 тис. (!) - кожного шостого єнакіївця... Здавалося б, навіщо?

Один із засновників, заступник голови ПРУ Володимир Рибак, відповідаючи 8 грудня 2001 року на запитання про шанси адміністративного ресурсу на виборах, сказав: "...ті 450 тисяч членів партії, їхні родини, що прийдуть і проголосують за свою партію, - це вже гарантія того, що партія і блок пройде 4% рубіж, а якщо взяти п'ять партій, що входять у блок, те це буде вже за десять відсотків". А керівник обласного виборчого штабу блоку "За єдину Україну!", народний депутат Сергій Ларін відверто заявив: "У недружніх нам засобах масової інформації нас обвинувачували в методах побудови партії. Якщо вони думають, що керівництво партії не знає про те, як ішло будівництво, то вони глибоко помиляються. Ми намагалися не допустити перегинів, але необхідно було враховувати і той факт, що в нас практично не було часу. Якби в нашому розпорядженні було не вісім місяців, а два-три роки до виборів, то тактика була б інша"...

Loading...

 
 

Цікаве