WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Донецька область - Реферат

Донецька область - Реферат

Реферат на тему:

Донецька область

Історія регіону

Донецька область у її сучасних межах утворена 2 липня 1932 року.

Літописна ж історія донецького краю веде ще до часів князя Ігоря, доля якого стала сюжетом безсмертного "Слова". Вважається, що саме в районі сучасного Слов'яногірська відбулась історична битва русичів із половцями. На території Донбасу розгорнулась, імовірно, і легендарна битва на Калці (нині річка Кальчик).

Найстарші міста регіону - Маріуполь, Артемовськ (Бахмут) і Слов'янськ.

Візитними картками історії Донбасу є Святогірський монастир і знаменита Савур-могила. Перші письмові згадки про монастир у горах Святогір'я (нинішній Слов'яногірськ) на березі Сіверського Дінця датуються 1526 роком, хоча академік Д. Багалій доводить, що він існував іще до монголо-татарської навали. Інші вчені стверджують, що ще в ХІ-ХІІ століттях серед половецьких станів жили християни-слов'яни, які і вирили перші печери монастиря в крейдових горах над Дінцем. Савур-могила, за легендою, отримала свою назву від імені козака Савура, який героїчно загинув на цій 277-метровій висотці в сутичці з татарами.

Основний поштовх розвитку регіону дало відкриття родовищ вугілля та розвиток металургії. Наприкінці XIX століття в Донбасі було засновано 12 металургійних заводів.

Важливою подією в історії Донбасу було проголошення тут у 1918 році більшовиком Федором Сергєєвим, відомим під псевдонімом Артем, Донецько-Криворізької республіки із столицею у Харкові. Це політико-адміністративне утворення було покликане відірвати від України, керованої тоді Центральною Радою, гірничо-металургійний промисловий район. Однак проіснувала ця республіка недовго, незабаром Москва окупувала Україну і зайві "республіки" їй були ні до чого.

Особливо сильний підйом розпочався на Донбасі в роки перших п'ятирічок. Регіон став головною "кузнею" і "кочегарнею" Радянського Союзу, одним із найбільш високорозвинених промислових районів країни. Тоді почалася друга хвиля його заселення. За комсомольськими путівками, рятуючись від репресій чи просто вирушаючи на заробітки, в 20-30-ті роки сюди стікалися люди з усього Союзу.

Не можна залишити поза увагою і такі визначальні для СРСР та України події в історії регіону, як шахтарські страйки 1989 і 1993 років. Останній із них став каталізатором дострокових президентських і парламентських виборів в Україні.

Демографічна довідка

За даними останнього перепису 2001 року, в Донецькій області живе 4841,1 тис. чоловік (близько 10% населення України), з них 2 млн. 621,2 тис. жінок (54,1%) і 2 млн. 219,9 тис. чоловіків (45,9%). У містах живуть майже 4,4 млн. осіб (90%), у селах - близько півмільйона (10%). Щільність населення одна з найбільших у Європі - 189 осіб на кв. км.

В останнє десятиліття чисельність населення області почала різко скорочуватися. Причина - природні втрати, що до 1990-х років перекривалися значним міграційним приростом. Але починаючи з 1991 р. міграційний приплив пішов на спад, і демографічна ситуація стала особливо гострою. Протягом 10 років спостерігається низька народжуваність, яка торік склала всього 6,5 народжених на 1 тисячу населення. На тлі низької народжуваності фіксується високий рівень загальної смертності, який складає 17 випадків на 1 тис. населення. Таким чином, в області немає навіть елементарного відтворення населення. Водночас спостерігається тенденція до зниження тривалості життя, яка в 2002 році склала по Донецькому регіону 66,5 року, тоді як по Україні - 68,1.

Залишається високою смертність у працездатному віці, питома вага якої складає понад 24% загальної смертності. Це є одним із чинників старіння населення. Питома вага людей старіше працездатного віку станом на 1 січня 2003 року складає 24,7% від жителів області.

У загальній чисельності населення трудові ресурси сягають близько 3 млн. чол.

Територія

Область знаходиться на південному сході України і займає 26,5 тис. кв. км (4,4% території держави). Вона є однією з найбільш ресурсозабезпечених областей. Тут зосереджені основні запаси коксівного і кам'яного вугілля Донбасу, значні запаси повареної солі, є численні родовища високоякісної мінерально-будівельної сировини (карбонати, вогнетриви). У Волноваському районі відкрито значні родовища ртуті і рідкоземельних елементів.

Рівень урбанізації

Адміністративно область поділяється на 17 сільських районів, 51 місто (в т. ч. 28 обласного підпорядкування), 21 внутрішньоміський район, 134 селища міського типу і 1125 сільських населених пунктів.

Частка міського населення складає 90,2%, що характеризує Донецьку область як найбільш урбанізовану в Україні.

Населення по території області розміщено нерівномірно. Можна виділити два типи регіонів. Перший тип характеризується наявністю територій з найвищою щільністю населення: це Донецько-Горлівська і Шахтарська агломерації, що мають стосунок до видобувної і металургійної промисловості. Їх продовженням є другий тип територій, що включає в себе Костянтинівську, Краматорську, Дружківську і Слов'янську агломерації (або так звану Північно-Донецьку), що пов'язуються з машинобудуванням, хімічною і металургійною промисловістю. Найнижча щільність населення відзначається в сільських районах області.

Найбільшими за чисельністю населення містами регіону є Донецьк (1016 тис. чоловік), Макіївка (435,9 тис.), Маріуполь (521,5 тис.).

Деякі дані соціологічних досліджень регіону

Донецький інститут соціальних досліджень і політичного аналізу здійснив у січні-лютому 2003 року соціологічне дослідження, темою якого була проблема бідності на Донеччині. Опитування проводилось у 10 містах області та шести селах двох районів. Обсяг вибірки склав 700 чоловік.

Дослідження показало, що загалом мають якісь засоби для існування (роботу, пенсію, стипендію) 88% жителів. Кожен восьмий житель (12%) не має ні роботи, ні пенсії чи стипендії, 4% з них стоять на обліку в службі зайнятості, інші 8% - не стоять. Означили себе як безробітні 9% опитуваних. Дві третини донеччан указали, що отримувані ними зарплати, пенсії і стипендії їх не можуть влаштувати, тому що платять дуже мало (66%). Також дві третини опитаних (67%) заявили, що на одного члена їхніх сімей припадає менше 200 грн. Ясно, що в більшості своїй респондентів саме цієї групи не влаштовують їхні доходи. З-поміж цієї групи слід окремо виділити підгрупу людей (27%), сімейний душовий дохід яких удвічі нижчий - всього до 100 грн. Більша частина таких сімей проживає в сільській місцевості та в малих депресивних містах. Ці сім'ї відкинуті за межу фізичного виживання. Саме серед даної групи багато тих, хто відчуває гостру потребу буквально в усьому - від ліків, одягу, взуття до оплати комунальних послуг, ремонту житла, заміни меблів (загалом до 20%). Іще 43% членів регіональної громади не можуть собі дозволити придбати побутову техніку і пристрої, аудіо- та відеотехніку, комп'ютер, хоч і відчувають у цьому гостру потребу.

Третина заявила про доходи в сім'ї вище 200 грн. Серед них 25% мають, за їхніми словами, від 200 до 400 грн. на душу, а 8% - до 500 грн. і більше. Такі доходи - рідкість у сільській місцевості, основна частка їх припадає на міста області.

Уявлення більшості донеччан про мінімальну забезпеченість вкладаються в 100 американських доларів (550 грн.) місячного доходу. За цього частина донеччан відчувала б себе мінімально захищеною навіть отримуючи стабільно лише 100 гривень, хоч окремі громадяни визначають для себе мінімум у 10 тис. грн. на місяць. Середній же рівень забезпеченості здебільшого окреслюється десь $200 (1100 грн.). Максимальний рівень забезпеченості уявляється в середньому відповідним приблизно $700 (3600 грн.) на місяць. Відмітимо, що на всіх рівнях найменші запити в сільських жителів і традиційно більш високі - серед городян.

Ще один цікавий соціологічний показник, який характеризує жителів регіону, чи, точніше, їх урбанізованої частини, є, сказати б, ностальгічна орієнтованість на Росію. Отож рік-у-рік стабільними залишаються параметри відповіді на запитання Донецького інформаційно-аналітичного центру щодо статусу російської мови в регіоні та діяльності російського президента. Це дослідження ДІАЦ щокварталу проводить у дев'яти районах Донецька. Цікаво, що за останні три роки кількість тих, хто бажає, щоб російська мова стала другою державною, коливається в регіоні від 88% до 93%, а позитивно оцінюють діяльність російського президента - від 78% до 83%. Такі тенденції можна назвати скоріше ностальгічними, ніж актуальними, оскільки у відповідь на прохання вказати актуальні для регіону проблеми жодного разу ніхто не назвав мовне питання або відновлення союзу з Росією.

Натомість найактуальнішими проблемами свого регіону донеччани називають безробіття та екологію. Після них ідуть злочинність і корупція та економічні проблеми.

Динаміка розвитку політичних партій регіону

Політична активність населення, за статистикою, найвища в державі. За оцінками експертів, у лавах політпартій в Україні сьогодні перебувають близько 3 млн. громадян України, півмільйона з яких є жителями Донецького регіону. Виходить, що на тисячу жителів Донецької області припадає втричі більше партійців, ніж у середньому в Україні. За даними, оприлюдненими 24 квітня 2003 року міністром юстиції України О. Лавриновичем, Донецька область є лідером у країні за кількістю зареєстрованих обласних, районних і міських партійних організацій (1709).

Loading...

 
 

Цікаве