WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Дніпропетровська область - Реферат

Дніпропетровська область - Реферат

Реферат на тему:

Дніпропетровська область

Коротка історична та статистична довідка

У VI-VIII ст. на берегах Дніпра в межах області виникають перші поселення літописних слов'ян. У період Київської Русі (ІХ-ХІІ ст.) по річці Орелі проходив кордон із землями кочівників, де не раз зустрічались у жорстоких сутичках руські воїни з половцями. Монголо-татарська навала спустошила Придніпров'я, й ця територія дістала назву "Дикого поля". Нове заселення пов'язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалось у XV-XVI ст. Територія нинішньої Дніпропетровщини входила до складу земель Війська Запорозького. П'ять із восьми Запорозьких Січей дислокувалися на території області. У 1783 році згідно з указом Катерини ІІ про ліквідацію Січі територія області ввійшла до складу Катеринославського намісництва Російської імперії. Завдяки політиці різноманітних пільг населення краю почало швидко зростати, й у 1793 році тут налічувалось уже 819 тис. осіб. У жовтні 1802 року була створена Катеринославська губернія, до складу якої ввійшла і територія сучасної Дніпропетровської області. У ІІ пол. XVIII й у XIX ст. тут зростає промисловість і торгівля. На початку ХХ ст. губернія посідає перше місце на Україні за рівнем концентрації промисловості. У 1923-1925 роках у зв'язку з адміністративною реформою губернію було поділено на 7 округів, у т. ч. Катеринославський, Павлоградський, Криворізький. 27 лютого 1932 року на базі 5 округів була утворена Дніпропетровська область. Пізніше, в 1938-1939 роках, частина території області ввійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей, і Дніпропетровщина набула сучасних кордонів.

Адміністративно область поділяється на 22 райони. У ній налічується 20 міст (у т. ч. 13 обласного підпорядкування), 45 селищ міського типу та 1439 сільських населених пунктів.

Станом на 1 січня 2003 року в регіоні проживали 3532800 осіб (близько 7,4% населення країни). Середня густота населення становить 117 чол. на 1 кв. км. Найщільніше заселені придніпровські райони області, найменше - її східна частина. Для області характерний високий рівень урбанізації. Міське населення становить 84%. Значна частина його (76%) проживає в містах з кількістю населення понад 100 тис. чол.

В останнє десятиріччя в Дніпропетровській області, як і в інших східних, центральних і північних областях країни, спостерігається стрімке скорочення кількості населення. Нині коефіцієнт народжених складає 8 на кожну тисячу чоловік, померлих - 17,4.

Динаміка розвитку політичних партій регіону

Впродовж 1993-1996 років в області було зареєстровано 15 парторганізацій, напередодні ж парламентських виборів-1998 їх стало 27, а станом на 1 січня 2001 року тут було представлено вже 52 партії. Але рекорд партійного будівництва на Дніпропетровщині було зафіксовано в червні 2003 року, коли кількість осередків політичних партій, за даними управління внутрішньої політики ОДА, сягнула 99. Наразі кількість обласних парторганізацій поволі зменшується - станом на 1 серпня 2003 року налічувалося 90 організацій. Утім, за показниками суспільної активності, що підтверджується оцінками експертів, найвпливовішими серед них є провладні НДП (майже 33 тис. членів) і СДПУ(о) (близько 17 тис.) та опозиційні КПУ (майже 6,5 тис.), "Батьківщина" (близько 4,7 тис.), СПУ (майже 2 тис.), ПРП (близько 700), УНП (майже 500).

Центристські партії

Першою центристською партією, яка серйозно заявила про себе в регіоні, стала в 1993-1994 роках Ліберальна партія України, обласну організацію якої очолив Сергій Конєв, який, будучи в 28 років депутатом Верховної Ради СРСР останнього скликання, став автором фрази про Дніпропетровщину як "батьківщину застою". На виборах-1994 місцеві ліберали висунули і до парламенту, і до місцевих рад низку своїх кандидатів - переважно чиновників і бізнесменів середньої ланки. Здобутком ЛПУ стали тоді 2 мандати в облраді та декілька в місцевих радах - найкращий тогочасний результат серед нелівих партій. Після розколу ЛПУ та провалів на наступних виборах місцева організація відійшла на маргінеси.

Наступником ЛПУ в лідерстві на центристському фронті в регіоні став місцевий осередок Міжрегіонального блоку реформ, очолюваний генеральним директором приватного підприємства "Москва" Геннадієм Балашовим. МБР навіть вдалося на якийсь час стати лідером усіх нелівих місцевих парторганізацій. У розпалі конституційного процесу навесні-влітку 1996 року під егідою "ембеерівців" було сформовано регіональний блок на підтримку Конституції, до якого ввійшли також ЛПУ, НРУ, КУН та інші партії. Наразі МБР фактично припинив своє існування в регіоні.

На зміну регіоналам прийшла того ж 1996 року перша українська "партія влади" - Народно-демократична партія. Її обласну організацію очолив наближений до Л. Кучми перший заступник регіонального відділення Фонду державного майна Петро Кравченко, колишній секретар парткому ВО "Південний машинобудівний завод". З огляду на походження керівника НДП Валерія Пустовойтенка Дніпропетровщина була разом із Харківщиною базовим для партії регіоном. Понад те, дуже скоро, в 1997-1998 роках, після "чистки" обласної і районних державних адміністрацій від кадрів антагоніста Л. Кучми П. Лазаренка НДП стала кістяком виконавчої вертикалі в регіоні. Свідченням її впливу стало призначення в 1997 році П. Кравченка на посаду першого заступника глави облдержадміністрації. У 1999 році позиції НДП дещо послабилися з призначенням губернатором екс-мера обласного центру М. Швеця, який почав просувати своїх людей на ключові посади в регіоні. Але й нині за рівнем впливу на виконавчу владу регіону НДП залишається лідером серед інших партій.

Якщо НДП вважалася всеукраїнською партією влади, то П. Лазаренко, колишній глава облдержадміністрації та прем'єр-міністр у 1996-1997 роках, створив перший у країні прецедент регіональної "партії влади". Всеукраїнське об'єднання "Громада" з маловідомої групи київських інтелектуалів протягом 1997-1998 років перетворилося на потужну загальноукраїнську партію. Адже безперечно, що базою "Громади" в усіх можливих сенсах була Дніпропетровщина. Відкрито використовуючи вагомий адміністративний ресурс не лише місцевих рад, але і районних державних адміністрацій, П. Лазаренко, який після звільнення з посади прем'єра був обраний почесним (!) головою обласної ради, фактично легітимізував через партію авторитарну систему особистого контролю в регіоні. Чисельність обласної організації, яку очолювала заступник голови облради Тетяна Полєйко, у 1998 році сягала понад 200 тис. членів, бо в її лави вступали під тиском цілими трудовими колективами. У пропагандистській кампанії, розгорнутій "Громадою" в місцевих ЗМІ, основний наголос робився на критику чинного Президента Л. Кучми та регіональний "дніпропетровський" патріотизм. Така опозиційність дозволила "громадівцям" з тріумфом перемогти на виборах-1998 до рад усіх рівнів. Після відкриття кримінальної справи на П. Лазаренка, зняття депутатської недоторканності та виїзду його з України у 1998 році, а також чергової "чистки" в області тощо активність "Громади" в регіоні різко знизилася - більшість колишніх співпартійців екс-прем'єра вирішили поміняти свого патрона. Відтак "Громада" з часом припинила своє існування в регіоні.

У 1998 році на місцеву політичну арену вперше вийшла СДПУ(о). Успіхи її обласної організації, очолюваної тоді головою комітету в справах сім'ї та молоді Дніпропетровської міської ради В. Пасічником, на виборах-1998 були дуже скромними - 2,4%. Наступним керівником місцевих есдеків став у 1999 році заступник голови обласної ради Ігор Скажутін, який до того, лишаючись формально позапартійним, проявив себе як активний член обласної команди П. Лазаренка. Цей етап діяльності місцевої СДПУ(о) характеризується конфліктом партійців з губернатором М. Швецем. У 2000 році СДПУ(о) вимагала зняття М. Швеця з реєстрації кандидатом у депутати обласної ради на довиборах по Синельниківському округу через використання ним адміністративного ресурсу.

У 2001 році головою обласної СДПУ(о) було обрано Геннадія Гвоздєва, заступника мера обласного центру, а до того - голови правління АТЗТ "Дніпровинторг", що більше відоме під торговою маркою "Кримські вина". На думку місцевих аналітиків, оскільки Г. Гвоздєв є стовідсотково людиною М. Швеця, то призначення його на цю посаду було пов'язано з налагодженням губернатором тісних стосунків з головою СДПУ(о) В. Медведчуком. Тож М. Швець отримав окрім політичного "даху" ще й контрольований ним місцевий потужний загін партійців, до якого ввійшли віддані йому бізнесмени та чиновники. Окреслилася цікава тенденція: на рівні міста, маючи фракцію у міськраді й активно критикуючи мера, СДПУ(о) перебрала на себе певною мірою роль опозиції, тоді як в області партійці щільно обсіли посади в обласній, районних держадміністраціях та місцевих радах.

Діяльність обласних організацій решти центристських партій - "Трудової України", Партії промисловців та підприємців України, Партії регіонів, Аграрної партії України, "Демократичного союзу" - на тлі політичної активності НДП та СДПУ(о) виглядає досить млявою. Хоча ці партійні структури й мають розбудовану мережу, налічують по кілька або й по кількадесят тисяч членів та по кількадесят депутатів місцевих рад, але наразі вплив їх достатньо обмежений. Отож коректніше говорити про вагомий вплив у регіоні фінансово-промислової групи одного з кураторів "трудовиків" Віктора Пінчука, про зростаючий вплив донецьких бізнес-структур під патронатом лідера "регіоналів", прем'єра Віктора Януковича, а також про періодичний тиск деяких посадовців-керівників парторганізацій на підконтрольних їм працівників, що має меті змусити їх до вступу до провладних партій.

Loading...

 
 

Цікаве