WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Черкаська область - Реферат

Черкаська область - Реферат

Реферат на тему:

Черкаська область

Історична довідка

Черкащина є регіоном з багатою історією. Численні яскраві історичні події та видатні особистості прикрашають літопис регіону. Самі за себе говорять міста області, що в різні часи відігравали значущу роль в історичних подіях та першими на території Черкащини здобули магдебурзьке право: Корсунь, Чигирин, Канів. Черкащина була і форпостом будування козацької держави на чолі з гетьманом Хмельницьким, і центром гайдамацького повстання під назвою Коліївщина, яке очолили Іван Гонта, Максим Залізняк та Сава Чалий, й ідейною батьківщиною декабристського руху в Україні. На Черкащині народився Тарас Григорович Шевченко. Вже будучи широко відомим, великий Кобзар не раз приїжджав до себе на батьківщину.

У середині ХІХ століття Черкащина стає центром цукроваріння. Зростає значення міст. Міцніють і розвиваються такі міста, як Сміла, Черкаси, Золотоноша, Корсунь, Звенигородка.

Черкаську область утворено 7 січня 1954 року. Загальна площа її складає 20,9 тисячі кв. км (3,4% території України). Сьогодні область поділяється на 20 адміністративних районів. У своєму складі вона має 14 міст, серед яких 4 міста обласного підпорядкування, 19 селищ міського типу та 838 сільських населених пунктів, підпорядкованих 548 міським, селищним і сільським радам народних депутатів.

З-поміж корисних копалин промислове значення мають бентонітові глини, каоліни, граніти, гнейси, лабрадорит, пісковики, торф. Найважливіша водна артерія - судноплавний Дніпро. До нього на території області впадають Рось, Вільшанка, Тясмин, Сула і Супій.

За даними Черкаського обласного управління статистики, станом на 1 січня 2003 року в області проживало 1 млн. 393 тис. чол.

З початку 90-х років минулого століття на Черкащині рівень смертності перевищує рівень народжуваності. У 2002 році це співвідношення було таким: в області померло 24 тис. 576 чол., а народилося 10 тис. 342 чол.

Під час всеукраїнського перепису населення у 2001 році було зафіксовано, що в обласному центрі Черкасах проживає 296,2 тис. населення. Далі за чисельністю жителів ідуть Умань, Сміла, Золотоноша, Канів, Ватутіно, Звенигородка і т. д.

Аналіз політичної структуризації регіону

За даними Черкаської обласної організації Комітету виборців України, на початок 2003 року в області реально діяло 16 партійних осередків, які відповідають статусу політичних партій (за цього кількість зареєстрованих в обласному управлінні юстиції партійних організацій сягала п'ятдесяти). Це обласні організації КПУ, СПУ, СДПУ(о), "Батьківщини", УНП "Собор", АПУ, НРУ та УНР (Українського народного руху; як відомо, після зміни назви ця політична сила має назву Українська народна партія), партії "Реформи і порядок", Партії регіонів, партії "Трудова Україна", ПЗУ, СелПУ, Партії промисловців і підприємців, ДемПУ та НДП. Усі перелічені організації мають зареєстровані партійні осередки в більшості районів та міст обласного підпорядкування.

Сьогодні не існує чіткої системи підрахунку членів, які перебувають на обліку в тій чи іншій партійній організації. Велику кількість членів декларують обласні осередки АПУ (16396), СДПУ(о) (11450), "Батьківщини" (8000). Однак, як визнають самі керівники цих партій, заявлена і реальна кількість членів їхніх парторганізацій не є тотожними поняттями. За винятком принаймні СДПУ(о). Останнім часом місцева преса багато пише про швидке зростання лав "об'єднаних". У цьому процесі суттєву роль відіграє та обставина, що СДПУ(о) на Черкащині є фактично партією влади. "Об'єднаний" партквиток носять у своїх кишенях глава ОДА Вадим Льошенко, голова облради Геннадій Капралов, значна частина глав районних державних адміністрацій. До свого активу "об'єднані" можуть сміливо зарахувати 872 депутатів місцевих рад різних рівнів, включаючи сільські.

Буде значним перебільшенням, якщо сказати, що ідеологічний чинник має істотне значення для процесів, які відбуваються в області. Люди голосують не за ідеологічні платформи, а за особистостей (винятком є хіба що сталий електорат комуністів). Навіть "фактор СДПУ(о)", під впливом якого значна частина керівництва області, міст, районів та сіл вступили до лав цієї партії, свідчить не так про захоплення керівної ланки Черкащини соціал-демократичною ідеологією, як про зрозуміле бажання долучитися до сильного, до партії влади.

Реальна влада, особливо в районах, традиційно зберігається за райдержадміністраціями. Це доводить той факт, що опозиційні партії та блоки, які переконливо перемогли на Черкащині під час березневих виборів 2002 року, представлені в обласній раді мінімально (із 75-ти її депутатів лише п'ятеро входять до фракції "Наша Україна" та один є представником комуністів). Нечисленне представництво мають опозиціонери й у районних та міських радах області. Це свідчить про панування адміністративного принципу формування представницьких органів на місцях, за чого до депутатського складу потрапляють лише ті кандидатури, які були заздалегідь внесені в сумнозвісну "сітку" районним "начальством".

Після виборчих кампаній 1994 й 1998 років та виборів Президента в 1999-му році Черкащину почали відносити до числа регіонів так званого "червоного поясу", оскільки підтримку більшості тут стабільно здобували партії лівого спрямування. Ще одне підтвердження цьому - результати голосування в другому турі президентських виборів: за П. Симоненка виборці Черкащини віддали 52,9% голосів, за Л. Кучму - 39,97%.

Порівнюючи результати двох парламентських кампаній 1998 і 2002 років, можна зауважити, що більшість населення регіону налаштована до влади опозиційно. Вибори-1998 продемонстрували, що кількість виборців, які голосували за лівих, ледь-ледь не сягнула позначки в 50% (за блок СПУ-СелПУ проголосувало 25,96%, за КПУ - 18,94%, ПСПУ - 4,58%). НРУ завоював у 1998 році прихильність 7,74% виборців, НДП - 5,55%, ПЗУ - 4,92%. Однак уже 2002 року лідером політичних симпатій черкащан став правоцентристський блок В. Ющенка "Наша Україна" - 27%. СПУ отримало 18,98% голосів, КПУ - 13,31%, блок Ю. Тимошенко - 11,11%. Пропрезидентські "За єдину Україну!" та СДПУ(о) задовольнилися відповідно 4,91% та 4,6%. Із наведених цифр очевидно, що й із зменшенням числа симпатиків лівих партій на Черкащині переважають опозиційні настрої.

Однак у 2002 році перемогу в семи мажоритарних округах Черкащини святкували виключно провладні кандидати. Усі вони поповнили лави пропрезидентських фракцій. Щоправда, тільки один із переможців - екс-заступник черкаського губернатора Сергій Терещук - не посоромився відкрито заявити про свою причетність до блоку "За єдину Україну!". Інші ж кандидати балотувалися під нейтральним грифом самовисуванців. Чотири роки тому картина була трішки іншою: в трьох округах із семи перемогу святкували ліві - комуністи Віктор Роєнко та Ольга Юхимець та член СелПУ Олександр Ткаченко. Результати виборів-2002 по мажоритарних округах області свідчать також про зростання фінансового чинника для перемоги окремого кандидата. У 1998 році цей чинник іще не проявився настільки яскраво, як це було в 2002-му. Усі переможці 2002 року по черкаській мажоритарці (Богдан Губський, Борис Райков, Нестор Шуфрич та ін) є фінансово потужними фігурами.

Загалом Черкащина вважається одним із найбільш політизованих регіонів України. Починаючи з 1999 року, коли тодішній мер Черкас Володимир Олійник узяв участь у президентській кампанії та ввійшов до канівської четвірки, і до сьогоднішнього дня область перебуває в зоні політичної напруги. Епіцентром політичного протистояння був обласний центр. Протягом 2000-2002 років тут постійно тривали конфлікти між міською владою і облдержадміністрацією. Після завершення президентських виборів ОДА доклала чималих зусиль, аби позбутися бунтівного В. Олійника. Той небезуспішно пручався, постійно переводячи протистояння в політичну площину і заявляючи, що антинародний режим бажає помститись опозиційному політику. В 2002 році Олійник програв вибори і мусив віддати пост мера Анатолію Волошину, якому відкрито симпатизувала обласна влада. Проте й після перемоги А. Волошина стабілізації не настало. Кадрова революція у виконавчому комітеті, до якої вдався новий міський голова, відсутність стратегічного плану дій, регулярні конфлікти з ОДА та призначеним наприкінці 2002 року губернатором області Вадимом Льошенком - усе це призвело до дострокового припинення повноважень А. Волошина депутатами міської ради.

Наразі позачергові вибори міського голови Черкас призначено на 6 липня 2003 року. Це означає, що принаймні до липня напруга в обласному центрі не спадатиме.

Регіональні лідери

Найбільш впливовим політичним гравцем регіону є черкаський губернатор Вадим Льошенко. Поки що він намагається набирати очки за рахунок започаткування гучних проектів, в основному пов'язаних із святкуванням 50-річчя з дня заснування області. Він постійно наголошує на соціальній складовій своєї політики, значну увагу приділяє ліквідації заборгованості по заробітній платі, опікується розвитком малого та середнього бізнесу. В своїй роботі губернатор схильний до авторитарних методів управління, хоча зовні демонструє навички публічного політика, не цурається демократичності у відносинах з пресою та представниками громадськості.

Loading...

 
 

Цікаве