WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Хмельницька область - Реферат

Хмельницька область - Реферат

Реферат на тему:

Хмельницька область

Коротка статистична та історична довідка

Хмельниччина знаходиться на стику двох історико-географічних регіонів - Правобережжя і Західної України. У своїх сучасних межах область існує з 22 вересня 1937 року, коли постановою ВЦВК СРСР було створено Кам'янець-Подільську область. У травні 1941 року обласний центр було перенесено в м. Проскурів, але в січні 1954 року область перейменували, назвавши Хмельницькою, а обласний центр перенесли в м. Хмельницький.

До складу області входить 20 районів, 13 міст, у т. ч. 6 - обласного підпорядкування. Станом на 5 грудня 2001 року тут проживало 1430,8 тис. чол. Хмельниччина посідає 13 місце серед областей України за чисельністю населення, щільність якого дорівнює 69,5 чол. на 1 кв. км. Кількість міського населення складала 729,6 тис. чол. (51%), сільського - 701,2 тис. (49%). Природне скорочення за рік серед жителів міст дорівнювало 1,9 тис. чол., а сіл - 9,19 тис. Пенсіонерів налічувалося 453,8 тис. чол. (31,7%), зокрема322,5 тис. - за віком, 66,8 тис. - за інвалідністю. В області нараховувалося 659,9 тис. чоловіків (46,1%) і 770,8 тис. жінок (53,9%). Народжуваність на 1000 жителів становила 8,3 чол., смертність - 1000 жителів 16,1 чол., природне скорочення населення - 7,7 чол.

Аналіз політичної структуризації регіону

Загалом у політичному плані Хмельницька область характеризується тяжінням до поміркованого націонал-консерватизму з переважно лівоцентристською ідеологією. Судячи з публічної риторики та політичних декларацій, це стосується як соціалістів та соціал-демократів, так і "правих" партій. Ці ідеї незмінно користуються в хмельничан попитом на виборах. Винятками є міста Хмельницький та Кам'янець-Подільський, де з огляду на активний розвиток малого і середнього бізнесу ситуація стає більш сприятливою для ліберальних ідей.

Перші регіональні організації політичних партій з'явилися на Хмельниччині в 1993-1994 роках. Станом на 28 березня 1998 року зареєстрованих обласних партійних організацій було вже 20. Починаючи з кінця 1998 року кількість регіональних представництв політичних об'єднань невпинно зростала. Але сьогодні їхній кадровий, ресурсний і, відповідно, політичний потенціал не є однаковими.

Поряд із розвитком та зростанням одних учасників політичного процесу відбувався регрес інших партійних структур. Поступово знизилася вага потужної в 1998-1999 роках НДП, з котрою жорстко конкурують колеги по "блоку влади". Практично перестали бути помітними представники партій, що втратили парламентське представництво в 2002 році: "Демократичний союз", "Яблуко", ПЗУ, ПСПУ.

Загалом динаміка зростання членства (навіть декларованого) в провідних політичних організаціях Хмельниччини значно вповільнилась. "Адміністративний призов" відпрацював максимум свого потенціалу ще до виборів 2002 року. Стрибок обласної СДПУ(о) перед останніми виборами теж не мав продовження після них. Залишившись без потужної фінансової підтримки в міжвиборчий період, призупинило свій бурхливий розвиток ВО "Батьківщина". Хоч останньому є чим похвалитись: отримання посади мера м. Нетішина на довиборах наприкінці 2002 року дало йому можливість суттєво зміцнити позиції в традиційно своєму "атомному місті".

У місцевих та регіональних органах влади переважна більшість політичних партії не зуміли створити великих фракцій. З-поміж 78 депутатів обласної ради свою належність до конкретних політичних структур указали 31. Найбільше тут виявилося представників Аграрної партії України (11 осіб) та Партії регіонів (5). Серед 245 депутатів 6 міських рад міст обласного значення налічується 86 членів політичних партій. Лідерство тут належить УНП (13 осіб), НДП (10) та КПУ (10).

З-поміж 1482 депутатів 20 районних рад свою партійність декларують 587 осіб. Найбільше представництво тут мають АПУ (82 члени), СДПУ(о) (53), НДП (48). Серед 11254 депутатів 624 місцевих рад партійними є 1601. Велику кількість своїх членів провели до цих органів АПУ (409 депутатів), Партія регіонів (261), КПУ (152) та ВПО "Жінки за майбутнє" (136).

У формуванні органів виконавчої влади політичні партії не відіграють вирішальної ролі. Характерним прикладом такої департизованої кадрової політики стало обрання міським головою м. Хмельницького за підтримки блоку "Наша Україна" колишнього голови обласної ради Миколи Приступи в листопаді 2002 року. З тих пір у бурхливому процесі кадрових змін у мерії не було враховано жодної пропозиції "переможців", хоча частина позапартійних депутатів міської ради (переважно працівники бюджетних установ) негайно перейшли до групи "Нашої України", забезпечуючи новообраному мерові підтримку в міськраді.

Період 1998-2002 років демонстрував цікаву електоральну динаміку. Першою особливістю став високий рівень підтримки опозиційних політичних партій. У 1998 році це були Рух, КПУ, СПУ, ПСПУ, "Громада", які здобули разом підтримку 54,69% виборців. За провладні структури (НДП, АПУ, СДПУ(о) було віддано 15,11% голосів. Народний рух зараховуємо до опозиційних сил з огляду на дані соцопитувань, згідно з якими в 1998 році цю партію вважали опозиційною 74% жителів області. Позиціонування "зелених" у 1998 році не дає можливості відносити їх до цієї категорії.

У 2002 році, коли основним питанням порядку денного стала поляризація по лінії влада - опозиція, таке співвідношення збереглося: "Наша Україна", КПУ, СПУ та БЮТ зібрали загалом 69,6% проти 12,7% у СДПУ(о) та "За єдину Україну!". Тобто опозиційний статус у масовій свідомості блоку В. Ющенка та БЮТ дав їм можливість отримати "в спадок" частину хмельницького електорату соціалістів та комуністів.

За результатами президентських виборів (1994 та 1999 років) ми бачимо досить сталу підтримку Олександра Мороза і загальну правоцентристську орієнтацію виборців (тут варто згадати, що в 1994 Л. Кравчук ішов за підтримки Руху, натомість Л. Кучма був у другому турі фактично підтриманий КПУ), а також стабільний суттєвий відсоток підтримки "третьої сили", у ролі якої, за даними соцопитувань, у 1994 році виступав В. Лановий, а в 1999-му - Є. Марчук.

За звичною схемою, центри політичного тяжіння формуються навколо глави облдерж-адміністрації та мера обласного центру. Через відсутність великих підприємств, відносно незалежних від регіональної влади, окремого потужного бізнесового лобі на Хмельниччині не виникло. Але й у цій схемі нині немає чіткої структуризації.

У мерії міста Хмельницького відбулася тотальна зміна команди топ-менеджерів. Після смерті колишнього міського голови М. Чекмана влітку 2002 року його команда не спромоглась акумулювати всі ресурси та перемогти на перевиборах. Відтак навколо нового мера М. Приступи зараз формуються нові бізнесові та політичні відносини.

Обласна адміністрація, що доволі довго працювала потужною монолітною командою й без відчутних втрат пережила 1999 та 2002 роки, тепер перебуває в стані невизначеності. Несподівано для багатьох розпочалася потужна кампанія тиску на нинішнього губернатора В. Лундишева.

Говорячи про структуру регіональної еліти, треба відзначити надзвичайну сталість її персонального складу. Отож політичні перемоги реалізуються не як введення своїх представників на певні посади, а як рекрутування діючих чиновників до партій-переможниць.

Необхідність працювати в регіоні з переважно опозиційними настроями примушує місцеву владу до політичної толерантності та знаходження компромісів з опонентами. Тому радикального протистояння різних груп у середовищі обласної еліти не спостерігається.

Оцінка стану економічного розвитку регіону

Починаючи з 2000 року на Хмельниччині щорічно зростає валова додана вартість. Так, за офіційними даними за 2002 рік, випуск промислової продукції зріс на 2,8%. Майже три чверті всієї продукції було вироблено на підприємствах обробної промисловості. На 9% збільшилося виробництво електроенергії. Водночас виробництво товарів народного споживання зменшилося на 4%, а обсяги зростання продукції сільського господарства (1,6%) аж ніяк не задовольняють центральне керівництво держави та дають привід для жорсткої критики обласної влади.

Усе це, а також наведені нижче цифри є виявами наслідків радянської промислової політики та показниками успішності економічних реформ. Ще в 70-80-х роках ХХ століття Хмельницький розбудовувався в форматі "технополісу" з потужними підприємствами оборонної галузі та відповідною освітньою базою. Велика частина міста та деякі районні центри працювали на обслуговування військових частин. Саме крах ВПК та невдачі в конверсії поставили обласний центр на початку 90-х на межу виживання. Тому, скориставшись перевагами свого розташування на транспортному вузлі, Хмельницький перетворився спочатку на торговельний центр Західної України (за неофіційними даними, нині щоденний оборот ринків міста складає 2-2,5 млн. дол. США, а в перші роки їх існування ці цифри були значно більші), а потім - на територію успішного розвитку малого бізнесу. З огляду на наявність умов для успішного збуту продукції зростали малі підприємства легкої промисловості, було накопичено стартовий капітал більшості малих та середніх бізнесових структур. Водночас 30-50 тисяч робочих місць на оптово-роздрібних ринках дозволили навіть у найтяжчі часи мінімізувати соціальну напругу, зберегти позитивні тенденції в житловому будівництві та утримати "на плаву" місцеві соціальні програми і виплати. Також на Хмельниччині не було настільки масової "трудової міграції", як у деяких "депресивних" регіонах України.

Loading...

 
 

Цікаве