WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Харківська область - Реферат

Харківська область - Реферат

Реферат на тему:

Херсонська область

Коротка статистична та історична довідка

Херсонщина - розвинута індустріально-аграрна область на півдні України. Площа області - 28,5 тис. кв. км, що складає 4,7% території України. Адміністративно область поділена на 18 сільських та 3 міських райони у м. Херсоні. На території області розташовано 9 міст, з яких 3 - обласного значення, 30 селищ міського типу, 658 сільських населених пунктів.

Основними природними ресурсами області є Азовське та Чорне моря, лікувальні грязі м. Голої Пристані. На область припадає 120 км морської берегової лінії. Природнокліматичні умови, наявність рекреаційних ресурсів сприяли створенню широкої мережі пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів.

Місто Херсон - адміністративний, економічний і культурний центр області - засновано в 1778 році як фортецю і верф Російської імперії. Нині в обласному центрі живе 328 тис. чол.

Станом на 1 січня 2003 року чисельність населення області складала 1161,4 тис. осіб, у т. ч. міського - 699,2 тис. (60,2%), сільського - 462,2 тис. (39,8%). Для області характерна низька щільність населення, яка становила 41 чол. на кв. км.

За цього в області складається несприятлива демографічна ситуація. Приміром, за січень-листопад 2002 року тут було зареєстровано 9160 новонароджених і 16688 померлих.

Динаміка розвитку політичних партій регіону

На початок липня 2003 року на Херсонщині було зареєстровано 77 обласних організацій політичних партій. За офіційними даними, членами партій у регіоні є 103243 херсонці.

Перші осередки політичних партій з'явилися в області на зламі 80-90-х років: у грудні 1989 року був створений осередок Народного руху України, наступного року виникли осередки Української республіканської партії та Партії демократичного відродження України. У жовтні 1991 року як тимчасовий притулок політично невизначених "справжніх" комуністів була створена обласна організація Соціалістичної партії. Через півроку Херсонщина стала батьківщиною власної всеукраїнської політичної партії - саме в цьому регіоні була створена Селянська партія України.

Формально новітня партійна історія в області починається з прийняття в 1992 році закону "Про об'єднання громадян" й офіційної реєстрації перших обласних організацій партій. І відразу головним рушієм партійного будівництва в регіоні стає календар парламентських виборів: за півроку до дня голосування в області зростає кількість нових політичних партій (див. табл. 1), а чисельність членів старих різко збільшується. Наприклад, тільки за ІІ половину 2001 року кількість членів усіх політичних осередків області зросла на 23 тис. чол., що більше, ніж за останні три роки після виборів до парламенту 1998 року.

На початку 90-х років найбільш чисельними на Херсонщині були партійні осередки лівих партій, однак усередині табору лівих існували особливі, не завжди дружні відносини. Наприклад, з появою комуністів обласна організація Соцпартії різко скоротилася. Більшість її членів перейшли до лав КПУ, відновивши в ній своє членство.

Під час перших парламентських виборів за змішаною системою (1998 рік) проявилася ще одна особливість функціонування партій в області: найбільшу зацікавленість у створенні нових партій та в розбудові партійних структур виявляла київська еліта, яка й стимулювала появу регіональних осередків та зростання лав партійних організацій. Відтак обласні партійні осередки в більшості своїй діяли як передвиборні штаби чи PR-команди під час виборів і переставали функціонувати після виборів або ж функціонували на папері як формальні представництва. За даними моніторингу політичної активності, який постійно проводить Херсонська обласна організація Комітету виборців України, у міжвиборчі періоди лише невелика частина партій епізодично здійснює власні акції та фінансує окремі заходи, а також намагається розбудовувати свою структуру та впливати на місцеве політичне життя. Це в першу чергу партії лівого (КПУ, СПУ) і національно-демократичного спрямування (НРУ, ПРП) та різноманітні варіації "партій влад" - НДП, АПУ, СДПУ(о), "Демсоюз" зразка 1999-2001 років, "Жінки за майбутнє" (2001-2002 роки) тощо. Але скандали, що раз-у-раз спалахують навколо "особливостей" розбудови окремих партійних організацій (у 1997 році в списках членів окремих районних організацій ЛПУ було виявлено значні приписки, а в 2001-му в пресі обговорювалися деякі сумнівні методи залучення нових членів до лав місцевих осередків СДПУ(о), демонструють віртуальність багатьох існуючих місцевих партійних осередків. Цю ж віртуальність засвідчують і результати виборів. Адже іноді за окремі партії в області голосують навіть не всі їх офіційні члени.

Участь політичних партій у формуванні місцевих та регіональних органів влади

Процес формування місцевих та регіональних органів влади на Херсонщині демонструє поступальне відлучення політичних партій від участі в роботі влади. Його визначальною особливістю став фактор, який Президент України Л. Кучма, перебуваючи в Херсонській області, назвав "кадровою чехардою".

На першому етапі незалежності (приблизно до 1996 року) на Херсонщині, що була й залишається складовою "червоного поясу", серйозний вплив справляла прокомуністична регіональна еліта, яка спиралася на народні симпатії, підтримувала партії лівого спрямування й мала широке представництво не тільки серед місцевих депутатів, а й у всіх місцевих органах влади. У той час господарства регіону фінансово й організаційно підтримували осередки партій лівого спрямування, в багатьох районах області видавалися власні партійні комуністичні газети тощо.

Починаючи з 1996 року вплив лівої регіональної еліти було поступово обмежено шляхом активних кадрових перестановок місцевих керівників. Саме в 1996 році були замінені 10 із 18 глав районних держадміністрацій, які мали великий досвід управлінської діяльності, набутий іще за часів радянської влади. Протягом наступних 8 років в області було звільнено 8 глав обласної та 55 глав районних держадміністрацій. Найбільшу кількість районних керівників звільнювали в період виборів.

Відтак не політичні партії ведуть пошук шляхів формування органів влади, а представники влади шукають партію, яка б змогла стати їм своєрідним дахом від гільйотини "кадрової чехарди". Починаючи з 1997 року виникало чимало проектів "партій влади". У 1998 році так звана номенклатура (або місцева регіональна еліта) підтримала в області три вірогідні партії влади - НДП, АПУ та опозиційну "Громаду". Хід політичних подій продемонстрував хибність сподівань регіональної еліти, отож наступним її кроком стала спроба відмежування адмінресурсу від конкретних ознак партійності. Тодішній херсонський губернатор О. Вербицький підписав у 2000 році швидко забутий лист губернаторів про департизацію влади.

Робились і спроби об'єднати всі помірковані партії. В області була створена Асамблея "За процвітання Херсонщини" на чолі з тогочасним губернатором, до якої ввійшли всі помірковані партії й громадські об'єднання, був також створений і варіант для обласного центру - громадське об'єднання "Наше місто - наш дім", яке очолив заступник глави Херсонської облдержадміністрації. Тим самим влада почала формувати власний список партій, залучаючи можливі фінансові інвестиції у власну передвиборну боротьбу. За цього в 2000-2002 роках місцеві керівники намагались утримати паритетність можливих нових варіантів "партій влади". Так, напередодні виборів 2002 року два заступники глави Херсонської облдержадміністрації очолили обласні організації двох впливових партій - "Демсоюзу" та Партії регіонів, в адміністраціях різних рівнів працювали й керівники інших поміркованих партій - від СДПУ(о) до "Солідарності жінок України".

Та якраз напередодні виборів 2002 року "свій шлях" у пошуках "партії влади" закінчився для обласного керівництва черговою кадровою перетасовкою, і новим главою Херсонської облдержадміністрації було призначено міліцейського генерала Ю. Кравченка.

На рівні обласного центру вийшло більш вдало: об'єднання "Наше місто - наш дім" перемогло на виборах міського голови й до міської ради, повністю сформувавши владну вертикаль у місті й утворивши найбільшу фракцію у міськраді. Таким чином, уперше представники влади, політичних партій та громадських організацій змогли перемогти на виборах та сформувати владу в обласному центрі.

На рівні ж області триває пошук компромісів. Так, навесні 2003 року відразу 2 заступники глави облдержадміністрації стали членами СДПУ(о). Станом на 2003 рік СДПУ(о) є єдиною партією, яка якнайширше представлена в керівництві обласної державної адміністрації.

Виборчі процеси в регіоні

Херсонщина славиться лівими та протестними настроями. Так, у 1998 році КПУ, блок СПУ та СелПУ, ПСП разом з опозиційною "Громадою" здобули 54,6% голосів виборців.

Наступного року попри численні кадрові зміни в державних адміністраціях районів області на Херсонщині в обох турах президентських виборів переміг Петро Симоненко, який набрав у першому турі 35,11% голосів, а в другому - 52,88%.

Лідируючі позиції ліві партії зберігали й під час виборів-2002. 4-відсотковий бар'єр перетнули в області 6 партій та блоків, і серед них КПУ (31,59%), СПУ (8,21%), виборчий блок Юлії Тимошенко (4,33%). Несподіванкою для багатьох стала перемога блоку Віктора Ющенка "Наша Україна", за який проголосувало 11,82% виборців. Ніколи раніше партії, що входили до блоку, не набирали сукупно стільки голосів в області, хоча на парламентських виборах 1998 року Народний рух України здобув понад 30 тис. голосів і ввійшов до п'ятірки найпотужніших партій області, а за ПРП проголосувало близько 10 тис. херсонців.

Loading...

 
 

Цікаве