WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Харківська область - Реферат

Харківська область - Реферат

Реферат на тему:

Харківська область

Історія регіону

Харківська область утворена 27 лютого 1932 року. Вона становить собою основну частину історико-культурного й географічного регіону Слобідська Україна. Перші слов'янські пам'ятки, знайдені на півночі області, вчені датують VI-VII ст. н. е. Пізніше цю землю населяло слов'янське плем'я сіверців, і край тоді звався Сіверщиною, пам'ять про що збереглась у назві головної річки цієї місцевості - Сіверського Дінця. У VIIІ ст. територія Харківщини входила до складу Переяславського князівства. Масове заселення краю українськими козаками, селянами й переселенцями з Росії розпочалось у XVII ст. Від найменування їхніх поселень - "слобод" - увесь край і отримав назву Слобожанщина.

Протягом XVIII ст. кордони Росії поступово пересувалися на південь, тому Харків почав втрачати своє воєнне значення й перетворився на торгового посередника між північними і південними регіонами країни. Економічному зростанню міста в цей період сприяло його вигідне географічне положення - він зв'язував обидві столиці - Москву та Петербург - з Кримом, Кавказом, Україною та Поволжям.

Після реформи 1861 року Харківщина стає регіоном швидкого розвитку великої промисловості. Значну роль у цьому відігравало становлення в Донбасі та на Криворіжжі потужної вугільної і металургійної промисловості.

Значення культурно-просвітницького центру місто Харків почало набувати в І половині XVIII ст. 1726 року з Бєлгорода до Харкова було переведено слов'яно-греко-латинську школу, яка 1727 року була перейменована на Харківський колегіум. Тут викладав видатний філософ Григорій Сковорода. На початку ХІХ століття Харків перетворився на один з найбільших наукових центрів дореволюційної Росії. У 1805 році відкрився Харківський університет, заснований відомим ученим та громадським діячем Василем Назаровичем Каразіним.

У грудні 1917 року в Харкові пройшов І Всеукраїнській з'їзд рад, на якому Україну було проголошено республікою. Після закінчення громадянської війни в 1919-1934 роках Харків був столицею України. В цей період тривало досить бурхливе індустріальне зростання міста.

Нині Харківська область розбита на 27 адміністративних районів, на її території знаходиться 18 міст, 7 з яких обласного значення (Харків, Ізюм, Куп'янськ, Лозова, Люботин, Первомайський, Чугуїв), 61 селище міського типу, 381 сільська рада, 1683 сільських населених пункти.

Загальна чисельність наявного населення Харківської області станом на 5 грудня 2001 року складала 2914,2 тис. чол., скоротившись у порівнянні з 1989 роком на 9%. Щільність населення по області становить 93 чол. на кв. км. У містах області проживають 2288,7 тис. чол., або 78,5% усього населення, в сільській місцевості - 625,5 тис. чол., або 21,5%. В обласному центрі, м. Харкові, проживає 1470 тис. чол.

В області на 1000 чоловіків припадає 1176 жінок. Рівень народжуваності дорівнює 6,7 дітей на тисячу осіб, смертності - 15,3 чол. В області проживає 1736,9 тис. чол. працездатного віку (60,1%). В усіх сферах економічної діяльності зайнято 1,38 млн. громадян. Найбільша частина населення Харківської області працює в таких галузях, як промисловість (28,6%), сільське господарство (14,6%), освіта (12,2%), охорона здоров'я (9,6%), транспорт (8,3%).

Аналіз політичної структуризації регіону

В області діють осередки 91 політичної партії, серед них 4 всеукраїнські партії (у м. Харкові зареєстровані Всеукраїнська партія жіночих ініціатив, Партія захисників Вітчизни, партія "Союз труда", а у Вовчанському районі - партія "Русь єдина"), 82 обласних партійних осередки, 2 міські організації у м. Харкові (Соціал-національної партії України, СВІЧА) та 3 районні (Партії пенсіонерів України в Сахновщинському районі, Української консервативної республіканської партії в м. Вовчанську, Організації українських націоналістів в Харківському районі).

Виборчі процеси в регіоні

Під час парламентських виборів 1998 року до парламенту пройшли 5 партій та виборчих блоків.

Під час парламентських виборів 2002 року 4-х відсотковий бар'єр подолали в області 7 суб'єктів виборчого процесу.

Високий результат комуністів пояснюється великою питомою вагою пенсіонерів у структурі населення області та досить відчутним протестним потенціалом населення, що підсилюється через значний контраст між відносно благополучним життям більшості жителів регіону в радянські часи і їх масовим зубожінням та втратою соціального статусу протягом останнього десятиліття. Відносно невисокі показники на цьому тлі СПУ та блоку Наталії Вітренко можна пояснити передовсім слабкістю організаційних структур цих партій та млявою агітаційною роботою. Водночас слід відзначити, що СПУ вдалося привабити до себе частину електорату, що не поділяє "лівих" поглядів, насамперед за рахунок іміджу Олександра Мороза. Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" не набрав у регіоні значної кількості голосів через те, що тут його асоціюють з "націоналістичними" силами, які не мають підтримки більшості населення. Другу позицію блоку політичних партій "За єдину Україну!" можна віднести значною мірою на рахунок відкритої підтримки його обласною владою та використання адмінресурсу як у передвиборній боротьбі, так і в день виборів. Члени виборчих штабів інших політичних сил неодноразово робили заяви про тиск на них органів влади та про масові порушення з боку блоку "За єдину Україну!".

Зіставляючи підсумки цих двох виборів, слід зауважити втрату позицій Комуністичною партією та більш високі відсотки "партій влади". Деякою мірою це спричинено й певним покращенням соціально-економічної ситуації в області: в останні роки тут практично погашена заборгованість по зарплаті, стабільно платяться пенсії, підвищується рівень доходів населення. Попри всі проблеми в селі почалася аграрна реформа, і селяни вже відчули деякі перші її наслідки. Пожвавився ринок праці, й сьогодні в регіоні існує гостра нестача робітничих кадрів високої кваліфікації, передусім у галузі машинобудування. Не останню роль у послабленні протестних настроїв зіграла достатньо активна постійна робота нинішньої обласної та міської влади із засобами масової інформації та більш масована рекламна кампанія під час виборів. Однак відсутність рішучих, передусім економічних реформ та досить низький загальний рівень життя населення залишають за Компартією досить велику частку електорату. До того ж якщо "бренд" комуністів відомий не тільки в Харкові, але й в області, то активність конкуруючих з ними партій лівої частини спектру рідко виходить за межі Харкова та райцентрів, а до того ж вони мають досить слабке представництво в трудових колективах великих підприємств. Певну роль у перерозподілі голосів зіграли й такі чинники, як широке використання в передвиборній кампанії та під час виборів адмінресурсу і вагомі організаційні прорахунки штабів лівих партій. Приблизно тими ж причинами обумовлюються й позиції блоку Наталії Вітренко. Електорат СПУ досить сталий, і втрату цією партією 1% голосів можна певною мірою віднести на рахунок тієї частки електорату, що їх принесла на минулих виборах у загальний "політичний капітал" блоку СелПУ. "Команда озимого покоління" на останніх виборах посіла місце Партії зелених України і, можна сказати, певною мірою "успадкувала" її ж електорат.

У мажоритарних округах Харківщини обирається до Верховної Ради 14 депутатів. У 1998 році було обрано до парламенту принаймні 4 представники опозиційних сил (2 - від КПУ, 1 - від ПСПУ та 1 позапартійний, підтримуваний СПУ) попри конкуренцію між комуністами і представниками інших "лівих" партій, що послаблювала позиції опозиційних сил.

Вибори 2002 року були принципово відмінними від виборів-1998. За даними ЦВК, восьмеро з депутатів, що перемогли в округах, представляли блок "За єдину Україну!", інші були самовисуванцями. Однак двох із них теж підтримував блок "За єдину Україну!" (свідченням чого є список кандидатів по мажоритарних округах, що підтримуються блоком, який був опублікований у газеті обласної організації НДП й об'єднання "Нова Україна"). Ще один депутат з числа самовисуванців, обраний в окрузі № 173, - Володимир Гошовський - є сином кандидата в депутати по округу № 179 Валентини Гошовської, ім'я якої теж значилось у списках підтримуваних цим блоком. В окрузі № 179 депутатом було обрано заступника гендиректора держадміністрації залізничного транспорту України з питань пасажирських перевезень Василя Гладких. Отже, прямої підтримки цього блоку не мали лише двоє самовисуванців, які перемогли в мажоритарних округах, - голова спостережної ради громадської організації "Ведмідь" Михайло Добкін та президент АТ "УПЕК" Анатолій Гіршфельд. Жодного представника опозиційних сил в мажоритарних округах обрано не було.

На виборах 2002 року місцева влада досить відкрито підтримувала блок "За єдину Україну!" (у 1998 році підтримка "своїх" кандидатів була більш завуальованою). Цей блок заздалегідь заявив про підтримку одного кандидата в кожному окрузі, що виключало конкуренцію серед підтримуваних кандидатів (яка мала місце в кількох округах на попередніх виборах), дозволило сконцентрувати наявні ресурси та уникнути непорозумінь "в одному таборі". Представники штабів ряду партій і блоків звинувачували кандидатів блоку "За єдину Україну!" в застосуванні адміністративного ресурсу і вчиненні численних порушень у ході виборів.

Loading...

 
 

Цікаве