WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Сумська область - Реферат

Сумська область - Реферат

Реферат на тему:

Сумська область

Історія, демографічна ситуація та соціальна структура

Сумська область була створена 10 січня 1939 року. До її складу ввійшли 12 районів Харківської, 17 - Чернігівської та 2 райони Полтавської областей. Нині в ній нараховується 18 районів, 15 міст, 7 з-поміж яких - обласного підпорядкування (Конотоп, Глухів, Охтирка, Лебедин, Шостка, Ромни, Суми), 20 селищ міського типу, 384 сільради, 1500 сільських населених пунктів.

Територія Сумської області становить 23,8 тис. кв. км, або 3,9% території України, що забезпечує їй 16 місце серед областей України. По території області проходить державний кордон з Російською Федерацією завдовжки 498 км, де розташовано 3 пункти пропуску залізничного транспорту та 5 пунктів пропуску автомобільного транспорту.

Місто Суми, адміністративний, економічний і культурний центр області, розташоване на берегах річки Псел та її приток Сумки і Стрілки. Серед дослідників немає єдиного погляду на час заснування Сум: одні відносять його до 1652 року, інші - до 1655-го, коли 100 переселенців на чолі з отаманом Герасимом Кондратьєвим прийшли сюди з містечка Ставище, що на Київщині. Свою назву місто одержало від річок Суми і Сумки, які омивають його з двох сторін. До наших днів дійшла легенда, за якою на тому місці, де стоять Суми, в давнину було знайдено мисливські сумки. Це знайшло відображення в гербі міста, затвердженому в 1781 році, де зображено три чорні сумки з перев'язями і золотими гудзиками на щиті прямокутної форми.

Усі корисні копалини області належать до категорії нерудних: це нафта, газ, торф, фосфори, крейда, кам'яна і калійна солі, гіпс, вапняк, мергель, скляні піски, вогнетривкі та тугоплавкі глини, мінеральні фарби (в основному вохра), будівельні піски і камінь.

За останнє десятиріччя в Сумській області окреслилася негативна тенденція до скорочення загальної чисельності населення. Протягом 1989-2001 років воно скоротилося на 133 тис. чол. Це пов'язано зі зниженням рівня народжуваності, зростанням смертності і, як наслідок, від'ємним приростом населення. Загальна чисельність наявного населення Сумської області станом на кінець 2001 року, за уточненими даними всеукраїнського перепису населення, дорівнювала 1299,7 тис. осіб. Щільність населення складає 55 осіб на кв. км. Кількість міського населення становила 842,9 тис. осіб, або 64,9%, сільського - 456,8 тис., або 35,1%. Серед них налічувалося 593,8 тис. чоловіків (45,7%) та 705,9 тис. жінок (54,3%).

У всіх сферах економічної діяльності зайнято в Сумській області 76,2% жителів. Відсоток безробітних у працездатному віці, що зареєстровані в державній службі зайнятості, становить 6,1%, а кількість незайнятого населення у працездатному віці - 10,7%.

Чисельність працівників, оплата яких фінансується за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, дорівнює 100 тис. 143 чол., що складає 28,1% до загальної чисельності працівників. В області відпрацьована програма спільних дій органів влади, роботодавців і служби зайнятості зі збільшення обсягів громадських робіт як одного з видів соціальних послуг. Це дозволило Сумській області утримувати протягом останніх двох років перше місце із залучення безробітних до виконання цих робіт. Участь у громадських роботах у 2002 році брали 21,7 тис. чол., або кожен четвертий безробітний.

Аналіз політичної ситуації в регіоні

Кількість політичних партій, що зареєстровані в Сумській області, поступово зростає: якщо в 1999 році їх було зареєстровано 32, то в 2000-му - вже 49, а в 2001-му - аж 62. Станом на 1 січня 2003 року їх кількість сягнула 63.

Сумська область має 6 одномандатних виборчих округів (№ 158-163), які поділено на 1073 виборчі дільниці. Усього на виборах 2002 року тут було зареєстровано 63 кандидати (з них 42 - від політичних партій і блоків та 21 самовисуванець). З шести переможців виборчих перегонів четверо (Євген Лапін, Олександр Царенко, Микола Нощенко та Іван Рішняк) були висунуті блоком "За єдину Україну!", Ольга Гінзбург - КПУ, а Григорій Дашутін - самовисуванець.

Вибори Президента 1999 року

Результати голосування за кандидатів у Президенти України в першому турі виборів, що відбувся 31 жовтня, довели, що лідеркою для сумчан була Наталія Вітренко, яка здобула тут підтримку 243498 виборців, або 29,6%. Леонід Кучма набрав 219468 голосів (26,68%), Петро Симоненко - 157459 (19,14%), Олександр Мороз - 89888 (10,93%), Євген Марчук - 37721 (4,58%).

У другому турі президентських виборів перемогу здобув Леонід Кучма - 409352 голосів, або 48,53%. За П. Симоненка віддали свої голоси 365737 виборців (43,36%).

Політична еліта області

"Якщо дружина йде до іншого, ще невідомо, кому пощастило", - так прокоментував Віктор Ющенко факт виключення з фракції "Наша Україна" Володимира Щербаня та ще 6 народних депутатів, коли ті проголосували 15 травня 2002 року за обрання спікером парламенту Володимира Литвина. Тому передувала довга історія, з якої можна судити про специфіку політичного розвитку області протягом останніх трьох років. Очолюючи з початку 1999 року Сумську область, В. Щербань числився у виборчому списку блоку Віктора Ющенка "Наша Україна", що не завадило йому кинути всі наявні в нього ресурси на допомогу адміністративно-бюрократичному блоку "За єдину Україну!". Керівництво Ліберальної партії пояснювало позицію свого шефа тим, що, за законом, він не може заборонити в області проведення політичної агітації всіх партій і блоків, які є суб'єктами виборчого процесу. Результати такої "агітації" вражають: блок "За єдину Україну!" посів друге місце в області з результатом 17%, тільки трохи поступившись "Нашій Україні" (18,6%).

Уже після виборів було оприлюднено власне кредо: "Я - людина президента. Як він вирішить, так я і зроблю. Але моє власне бажання: не їхати в Верховну Раду, а залишиться на Сумщині назавжди", - твердив В. Щербань на початку квітня 2002 року. Потім був указ Президента про його відставку, а 15 листопада 2002 року вийшов новий - про призначення його знову керівником Сумської області. В. Щербань виявився тим політичним гравцем, який уособлює Сумщину як політично, так і економічно, тож альтернативу йому справді важко знайти. Усе це відбувається в режимі кланово-корпоративного розподілу мандата влади, який досить успішно працює в області з кінця 90-х років.

Те, що відбувається на Сумщині, сміливо можна називати реставраційними заходами, що пов'язуються з дедалі більшим гальмуванням економічних, політичних і соціальних реформ. Через це думка новопризначеного начальника управління внутрішньої політики СОДА Геннадія Панка, що альфа і омега змін при владі - це підвищення ефективності державного управління, виглядає криком чиновника, якому не судилося бути почутим.

Що ж до місцевого самоврядування, то схема переділу влади, яка була застосована в Сумах, пройшла своє випробування і в інших регіонах України: у разі обрання мера, який перебуває в конфлікті з губернатором, у міськраді утворюється більшість, що змушує міського голову йти на поступки, часом аж до відставки (як це сталось у Сумах). У цьому контексті Суми стоять в шерезі таких міст, як Черкаси, Чугуїв, Корсунь-Шевченківський та ін. Як результат, початок 2003 року ознаменувався найбільш відчутними за останні роки кадровими перестановками.

22 січня 2003 року на сесії міськради депутати з більшості значно перекроїли бюджет, відкинувши проект, що розроблявся виконкомом під керівництвом мера Олександра Андронова, і прийнявши бюджет у власній редакції. Відразу після голосування по бюджету міський голова оголосив, що складає свої повноваження, заявивши, що "в атмосфері залякування, коли депутати показують один одному на пальцях, де вони можуть опинитися (бути заарештованими), а в туалетах проливаються сльози, працювати неможливо". З відставкою мера розпочався переділ влади в місті. Вже 24 січня більшість у міськраді призупинила повноваження секретаря міської ради Сергія Клочка і призначила в. о. секретаря лідера фракції міськради "За МЕРа" Володимира Омельченка, який входить до складу команди губернатора.

12 лютого 2003 року член Сумського міськвиконкому і народний депутат Олександр Царенко був обраний спочатку заступником, а потім в. о. міського голови на період до обрання нового мера міста. 14 лютого він "освідчився в коханні" соціал-демократам, написавши заяву про вступ до СДПУ(о). Оригінальними виявились і перші піар-кроки О. Царенка. По-перше, він озвучив ідею про створення Сумського національного університету, під дахом якого об'єдналися б усі міські ВНЗ III-IV рівнів акредитації. Заради цієї благородної мети народні депутати Петро Писарчук та Олександр Царенко ініціювали 15 січня 2003 року перевірку Української академії банківської справи, в ході якої до процесу залучився навіть Сергій Тигіпко. Він піддав м'якій критиці будівельні проекти академії, висловившись за більш економне витрачання бюджетних коштів. А це вже був камінь у город Анатолія Єпіфанова, який залишається ключовим захисником ліберальних методів організації навчального процесу в місті та уособленням опозиційності до нинішнього обласного керівництва. Більше того, він є близьким другом Віктора Ющенка і "фокус-фігурою" політичного блоку "Наша Україна" на Сумщині. Але вже 24 лютого наказом по НБУ його було звільнено з посади ректора УАБС.

Тепер О. Царенко переносить методи управління Сумським національним аграрним університетом (ректором якого він залишається) з їхніми розмаїтими формами відпрацювання на всіх сумчан, тож область уже два роки поспіль лідирує по Україні за обсягом виконаних громадських робіт.

Подією, яку справді можна назвати резонансною, був інцидент, що стався 21 лютого 2003 року. Тоді біля під'їзду власного будинку було побито Володимира Лаврика - одного з лідерів сумської опозиції, керівника фракції "Наша Україна" в міськраді. Виступаючи 26 лютого в Сумах на засіданні прес-клубу, голова парламентського Комітету по боротьбі з оргзлочинністю та корупцією Володимир Стретович заявив, що цю людину було побито наступного дня після того, як політрада "Нашої України" обговорювала його кандидатуру як вірогідного кандидата від опозиції на посаду міського голови, а відтак цей напад слід розглядати саме в політичному контексті. Та як би там не було, але нині Володимир Лаврик заявляє, що виставляти свою кандидатуру на вибори не збирається, а працюватиме в одній команді з О. Царенком.

Loading...

 
 

Цікаве