WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Львівська область - Реферат

Львівська область - Реферат

"Кабельний" Львів обслуговують дев'ять телерадіоорганізацій, які перемогли в тендері 1994 року і до яких із часом додалися ще три оператори кабельного телебачення ("Львівська газета", 27 листопада 2002 р.).

Львівський Інтернет існує протягом майже десяти років. Сьогодні на Львівщині працюють близько 20 великих інтернет-провайдерів, які володіють зовнішніми каналами, а також низка дрібних "реселерів" Інтернету ("Львівська газета", 18 березня 2003 р.). Львів та Львівщину потроху охоплюють тенета Інтернету. Для визначення ваги області й обласного центру в мережі Інтернету вдамося до підрахунку веб-сторінок, які висвічуються на "паролі" "Львівська область" та "Львів" трьома мовами і для порівняння подамо такі ж дані щодо Донецької області.

Оцінка розвитку третього сектора та становлення громадянського суспільства в регіоні

Д. Юраш, президент СГК "Генеза", виділяє три "середовища" недержавних громадських організацій на Львівщині: інтелектуальне (культурно-мистецькі, науково-дослідні), менеджмент-середовища (працюють під конкретні проекти) і політико-стратегічні середовища (для яких громадська організація є стартовим майданчиком для політичної діяльності). Станом на 1 січня 2002 року в області нараховувалося 2307 осередків громадських організацій (за експертними оцінками, тут діяло близько 1000 НДО, основна частина яких зосереджувалася в обласному центрі) (Громадські ініціативи (Львів). 2002. № 2.). За даними Творчого центру "Каунтерпарт", у 2000 році на Львівщині нараховувалося 683 неурядові організації, проте навіть серед них справді активними були лише 5%. Того року Львівщина займала третю сходинку за сумою грантів, отриманих від Міжнародного фонду "Відродження" і першу - за кількістю грантів. Нині у Львівській області нараховується найбільша кількість неурядових організацій на одиницю населення (на 10 тис. жителів припадає 2,46 організації, тоді як у Центральній і Східній Україні середній показник становить 0,46, у Південній - 0,58) (Див. статтю Д. Юраша в: Громадські ініціативи (Львів). 2002. № 3.).

За результатами соціологічного опитування з приводу ставлення жителів Львівщини до діяльності громадських організацій в Україні та в Західному регіоні зокрема (Див. матеріал А. Романюка в: Громадські ініціативи (Львів). 2002. № 2.), громадським організаціям та об'єднанням довіряють 37,08% населення області. Найвищий рівень довіри до діяльності громадських організацій (ГО) спостерігається серед жителів села (41,7%), нижчий - в обласному центрі, а найнижчий - серед громадян, що проживають у малих містах (27,28%). Загалом жителі області не надто довіряють недержавним організаціям (рівень недовіри до діяльності ГО складає 48,08%). За цього майже 80% населення не може назвати жодної ГО. Найвищий рейтинг мають "Просвіта" (про її діяльність знають 10,42% населення), "Пласт" (2,92%), Союз українок (2,67%) та Червоний Хрест (2,08%). Найвпливовішою громадською організацією називають Інститут розвитку міста (Громадські ініціативи (Львів). 2001. № 4.).

Профспілкові організації Львівської області є доволі активними. Протягом минулого року відбулося кілька масштабних акцій, організованих профспілковими організаціями регіону. Найгучніші серед них провели профспілки освітян, які пікетували обласну державну адміністрацію та оголосили страйк шкільних учителів, вимагаючи підвищити заробітну плату та погасити заборгованості. Профспілкові організації шахтарів Червонограда страйкували, теж вимагаючи погашення заборгованості, профспілки водіїв-таксистів пікетували міську адміністрацію, не погоджуючись на реформування системи таксомоторних перевезень у Львові, профспілка ЛНУ ім. І. Франка провела страйк на підтримку свого ректора тощо.

Стан забезпечення прав національних меншин і народів

У минулому Львівщина, а надто Львів відігравали значну роль у житті різних народів, особливо в розвитку польської, єврейської, німецької та вірменської культур. Відтак не дивина, що в місті активно діють культурні товариства різних національних меншин, видаються газети різними мовами. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, на території області проживають представники понад 100 національностей і народностей. Найбільшу частку складають українці - 94,8% (90,4% у 1989 році), росіяни - 3,6% (7,2%), поляки - 0,7% (1,0%), євреї - 0,2% (0,4%), білоруси - 0,1% (0,5%). Найчисельнішою меншиною є росіяни (близько 200 тис.) Абсолютна більшість росіян проживає у великих містах області. Половина їх (понад 100 тис.) мешкає у Львові. Крім того, в області живуть поляки (у Львові, Самборі, Мостиському районі), євреї (у Львові). Сільська місцевість є майже суцільно українською.

Свої національні товариства у Львівській області мають поляки, росіяни, вірмени, німці, білоруси, євреї, литовці, грузини, татари і болгари. У Львові виходять у світ періодичні видання поляків, росіян, білорусів, євреїв, німців та угорців. В області налічується 1427 середніх навчальних закладів, серед них п'ять шкіл з російською мовою викладання, де навчаються 8304 учні, дві - з польською (974 учні) та одна - з англійською. Діють також три єврейські школи (з них одна денна і дві недільні), де вчиться понад 370 учнів. У 24-х закладах навчання ведеться двома і більше мовами. У Львові постійно проводяться дні національних культур (польської, грецької), театральні та кінофестивалі (чеського, французького кіно, єврейського театрального мистецтва), художні та фотовиставки (литовських, єврейських, грецьких і польських митців).

Протягом 2002 року можна виділити кілька найбільш резонансних подій, що спричинили чи мають потенціал спричинити певну напругу в міжнаціональних відносинах на Львівщині. Умовно їх можна назвати випадками "українсько-польського", "українсько-російсько-го" та "українсько-вірменського" напруження. "Українсько-польська" напруга виникла внаслідок конфлікту з приводу військових поховань на Личаківському кладовищі через відкриття "Цвинтаря орлят" у Львові. Львівська міська Рада не ухвалила подання мера міста про відкриття пантеону 21 квітня 2002 року, а потім - і наприкінці травня того ж року. Народні обранці ухвалили рішення про перенесення відкриття цвинтаря та меморіалу, оскільки не погоджувалися зі змістом напису на плиті для польських поховань (а саме з виразом щодо "героїчно полеглих за незалежність Польщі") і виступили проти встановлення пам'ятників американським та французьким військовим, що воювали на стороні Польщі. Наразі питання вирішується кожною стороною окремо, і дата відкриття залишається невизначеною. "Українсько-російська" напруга зумовлена була кількома подіями: передусім судом над обвинуваченими в убивстві відомого композитора І. Білозіра, вирок якого викликав суспільне невдоволення та актуалізацію проблеми "русифікації" Львівщини. Однак масових акцій проведено не було, а реакція міської ради стосувалася, знову-таки виключно впорядкування роботи закладів відпочинку та захисту звукового середовища (влада вимагала, щоб власники цих закладів транслювали 80% української музики), хоч і досі не розроблено механізму впровадження подібних рішень.

Однак усі згадані конфлікти (чи радше напруження) не слід вважати такими, що загрожують погіршенням стосунків між національними громадами чи вибухом якогось міжнаціонального конфлікту. Загалом можна погодитися з висновком Верховного комісара ОБСЄ з питань нацменшин щодо того, що стан справ із забезпеченням прав національних меншин на Львівщині занепокоєння не викликає.

Загальні висновки та перспективи розвитку регіону

В площині розвитку Львівщину вирізняють такі позитивні моменти: по-перше, наявність певних якісних елементів громадянського суспільства та їх відносний розвиток поряд із послабленням адміністративного тиску в економічному та політичному житті, використання якого викликає активну протидію громадян; по-друге, найвищий рівень свободи слова в Україні; по-третє, одні з найшвидших у країні темпів приватизації; по-четверте, відносний демократизм та відкритість місцевої влади включно з виконавчими органами. До кола негативних моментів слід зарахувати невикористання економічного потенціалу області, переважання імпорту над експортом, слабкий рівень розвитку туристичної галузі і надто повільне покращення інвестиційного клімату, критичний стан у царині збереження пам'яток архітектури, певний тиск силових органів, напруженість між податковою адміністрацією і суб'єктами підприємництва та низький рівень співпраці між владою і громадськими організаціями.

Отже, Львівщина залишається регіоном нереалізованих економічних можливостей з потенціалом лідера як у політичному, культурному, так і в економічному (інвестиційно привабливому для Заходу) плані.

Loading...

 
 

Цікаве