WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Луганська область - Реферат

Луганська область - Реферат

Відтак конфлікти якщо й відбуваються, то мають добре прихований характер, а поведінка регіональних лідерів залишається достатньо стриманою. Найсильніші місцеві лідери - мер Луганська Є. Бурлаченко, міський голова Алчевська М. Кириченко та мер Сєвєродонецька В. Грицишин - віддають перевагу добрим стосункам з керівництвом ОДА.

Отож найбільшого розголосу набув у регіоні конфлікт між міською радою Луганська і районними радами цього міста з приводу обсягу повноважень депутатів райрад. У грудні 2002 року міська рада скасувала більшість із цих повноважень і створила районні адміністрації, підпорядковані безпосередньо міському голові Є. Бурлаченку. Це рішення було оскаржено, і Луганський господарський суд задовольнив позов Кам'янобродської районної ради. Міська рада, в свою чергу, оскаржила це судове рішення. Отже, конфлікт триває.

Судово-правовий захист громадянських і політичних прав та свобод

Великий досвід такої діяльності в Луганській області накопичено двома громадськими організаціями - Луганським обласним відділенням ВГО "Комітет виборців України" та громадською організацією "Комітет захисту конституційних прав громадян". За період з 1997 по 2003 рік громадська приймальня КВУ подала безпосередню допомогу в суді близько 30 особам, узявши участь майже в 50 судових процесах. Найбільш гучні справи останнього часу, з яких громадянам надавався судово-правовий захист, - 4 процеси з приводу рішень місцевого суду і виконкому Сєвєродонецької ради про обмеження права на проведення мітингів та зборів громадян, оскарження відмови в наданні депутату міської ради інформації (стенограми) про засідання сесії, 10 процесів за позовами місцевих посадовців про захист честі і гідності проти журналістів та громадських діячів, захист трудових прав (5 осіб), 2 процеси щодо захисту виборчих прав.

Оцінка стану економічного розвитку регіону

Характерними рисами економіки Луганщини є значні основні фонди (5,2% від основних фондів України), які мають великий моральний і фізичний знос, неприродна суміш гігантоманії минулих п'ятирічок і вузької спеціалізації, пов'язаної з історичними особливостями формування регіону, висока ресурсо-, енерго- і трудомісткість виробництв, неглибока й некомплексна переробка сировини. Проміжне споживання у виробництві сягає 73%, тому хоча обсяг виробництва промислової продукції тут становить 6,4% від загальноукраїнського, але валова додана вартість - лише 4,6%. Обсяг ВДВ складає 6402,9 млн. грн., або 2439 грн. на душу населення. 66,8% ВДВ припадає на виробництво продукції і 33,2% - на сферу послуг (дані за 2000 рік).

Структура промисловості області складалась історично, першоосновою її є головний мінеральний ресурс регіону - кам'яне вугілля. Видобуток його і сьогодні є провідною галуззю економіки Луганщини. За наявності місцевого вугілля формувалися галузі, що є основними споживачами цього палива, - електроенергетика та металургія. Розвиток металургії вимагав формування коксохімічної промисловості, а коксохімія, у свою чергу, уможливила формування великої хімії. Саме ці галузі (вугільна, металургійна, хімічна та енергетична) й виробляють тепер левову частку промислової продукції регіону. Для забезпечення відновлення величезних фондів цих галузей потрібне було розвинене машинобудування, але сьогодні воно переживає не найкращі часи, хоча в області і є кілька великих машинобудівних заводів, що мають стратегічне для держави значення. Слабко розвинуті тут лісова і деревообробна, харчова і мукомельно-круп'яна, поліграфічна й інші галузі. Питома вага Луганщини у сільськогосподарському виробництві України досить невелика - близько 2,9%.

У вугільній галузі на Луганщині зайняті 119 тис. чол., або 18,5% від загального числа працюючих. У 2002 році відбувся суттєвий приріст видобутку вугілля: було досягнуто рівня 25,5 млн. тонн, або, вперше з 1990 року, третини вуглевидобутку України. Та економічний стан галузі надзвичайно тяжкий, вона є збитковою і підтримується штучно, за рахунок державної допомоги.

Сьогодні на території Луганщини працюють 68 вугільних шахт, які об'єднані у 8 державних холдингових компаній. З них лише три є економічно успішними: "Ровенькиантрацит" (6 шахт, видобуток вугілля - 8 млн. т), "Свердловськантрацит" (6 шахт, 5 млн. т вугілля), "Краснодонвугілля" (14 шахт). Чотири холдинги переживають скрутні часи: "Лисичанськвугілля" (5 шахт), "Первомайськвугілля" (7), "Донбасантрацит" (8), "Антрацит" (4). Економічні показники найбільшого вугільного холдингу області "Луганськвугілля" (18 шахт) стрімко погіршуються.

Звичайно, існують об'єктивні чинники тяжкого стану вугільної промисловості, в т. ч. й географічні. Найбільш якісне вугілля України (антрацити) залягають на південних схилах Донецького кряжу, що ж до східної частини Старопромислового району Донбасу (Лисичанськ, Первомайськ, Стаханов, Кіровськ, Брянка), то тут зосереджені поклади менш якісного енергетичного вугілля, до того ж значною мірою випрацювані; тут розробляються вугільні шари товщиною від 65 см до 1 м, які часто мають великий ухил, а розробки окремих шахт досягли глибини 1000-1200 м. Через складні геологічні умови і зношене обладнання більшість шахт мають незначну потужність, відтак собівартість продукції стає непропорційно високою.

На Луганщині знаходиться найбільший в Україні Лисичанський нафтопереробний завод (ВАТ "Лінос"), який було введено в дію в 1976 році. Його потужність складає 16 млн. тонн продуктів нафтопереробки на рік. Тут є і єдиний в Україні комплекс з виробництва пропілену. Важкі часи підприємства, пов'язані з відсутністю сировини, минули в 2000 році, коли в нього знайшовся генеральний інвестор в особі Тюменської нафтової компанії.

Підприємства теплоенергетики області виробляють близько 40% електричної енергії, що тут споживається. Електроенергетика базується на місцевому вугіллі та газі і включає Луганську ГРЕС потужністю 2400 тис. кВт та Лисичанську, Сєвєродонецьку і Штерівську ТЕЦ.

Провідні металургійні підприємства Луганщини зосереджені в Алчевсько-Стаханівсько-му промисловому вузлі. Сировинною базою для галузі є Стаханівський та Алчевський коксохімічні заводи, які працюють на криворізькій залізній та нікопольській марганцевій руді, флюсах і вогнетривах із Донеччини. Головне підприємство чорної металургії області - Алчевський металургійний комбінат. Економічно комбінат - одне з найбільш успішних підприємств області, що має найбільший обсяг експорту. Серед інших підприємств чорної металургії - Стаханівський завод феросплавів, Луганський трубопрокатний завод, завод прокатних валків у Лутугіно. Кольорова металургія представлена Свердловським заводом "Інтерсплав" та Сєвєродонецьким хіміко-металургійним заводом.

Натомість більшість підприємств хімічної промисловості сконцентровані в Лисичансько-Рубіжанському промисловому вузлі. Провідними підприємствами галузі є Сєвєродонецьке ДПП "Об'єднання "Азот" (мінеральні добрива, метанол, аміак, ацетилен, оцтова кислота, побутова хімія), Сєвєродонецьке ВАТ "Склопластик", Рубіжанський казенний завод "Зоря" (вибухові речовини), Рубіжанське ВАТ "Барвник", Лисичанський содовий завод, Лисичанський завод гумовотехнічних виробів.

Колись галузь машинобудування посідала друге після вугледобувної місце за обсягом валової продукції. На території області існують 646 машинобудівних підприємств, що становить 27% від загальної їх кількості в країні. Флагман луганського машинобудування - державна холдингова компанія "Луганськтепловоз", на базі якого свого часу випускали 90% тепловозів СРСР. Транспортне машинобудування представлене також Стаханівським вагонобудівним, Луганським і Краснодонським автоскладальними заводами, луганськими заводами коленвалів та акумуляторів. Підприємства важкого машинобудування розташовані в Стаханові (машинобудівний завод), Луганську (завод ім. Пархоменка), Кіровську ("Центрокуз"), Красному Лучі (завод гірничошахтного машинобудування і кріпильних виробів). Серед підприємств енергетичного машинобудування - Первомайський електромеханічний, Луганський електроапаратний, Сєвєродонецьке ВАТ "Укрхіменерго". Верстатобудівні й інструментальні виробництва є в Луганську, Краснодоні, Алчевську, Івановці, Красноріченську. Центром приладобудування й електронного машинобудування є Сєвєродонецьк, де розміщені ВАТ "Приладобудівний завод", ВАТ НВО "Імпульс", ВАТ "Хім-автоматика", ВАТ "Завод опорів". У машинобудуванні Луганської області значну питому вагу мали підприємства військово-промислового комплексу, найбільшими з яких є Первомайський машзавод, Краснодонський завод "Юність", завод "Красний Луч" тощо. Саме з них свого часу й почалася зупинка виробництва.

Loading...

 
 

Цікаве