WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Луганська область - Реферат

Луганська область - Реферат

Реферат на тему:

Луганська область

Історія регіону

До XVII ст. територія Луганської області залишалася майже не заселеною: вона була складовою сумнозвісного "Дикого поля" - буферної зони між Кримським ханством і Московією.

Північна і західна частина території сьогоднішньої Луганщини є східною частиною Слобожанщини - цей район сьогодні є переважно україномовним. А ось південна її частка залишалася малозаселеною до кінця XVIII ст. Колонізація цих земель у середині XVIII ст. здійснювалася російським урядом штучно - і переважно у вигляді військових поселень. Тож етнічний склад населення південної частини області від самого початку був надзвичайно різноманітним.

У 1795 році в Донецькому повіті при річці Лугані був заснований для забезпечення гарматами Чорноморського флоту ливарний завод, який зіграв провідну роль у формуванні промисловості Донбасу. Для забезпечення ливарного виробництва необхідно було налагодити видобуток вугілля. За цього потреба в кадрах задовольнялася за рахунок зовнішньої імміграції. Те ж саме відбувалось у ХХ ст. - періоди різкого зростання чисельності населення Луганщини припали на 30-40-ті і 60-70-ті роки. Саме в ці періоди в області інтенсивно розвивалося промислове виробництво.

Ще до кінця XIX ст. Луганськ перетворився на крупний промисловий центр. У 1898 році в місті працювали 58 промислових підприємств, а чисельність населення перевищила 30 тис. У 1912 році кількість підприємств зросла ще на 20, а число жителів сягнуло 60 тис.

З 1935 по 1958 та з 1970 по 1990 рік Луганськ називався Ворошиловградом, а область, відповідно, - Ворошиловградською.

Отже, населення промислового півдня області сформовано за рахунок тривалих поліетнічних міграцій з України, Росії та багатьох інших країн. Оскільки формування населення міст регіону відбувалося не за рахунок навколишніх сіл, а завдяки припливу ззовні, зв'язки між містом і селом тут дуже слабкі, а відтак аграрні ідеологічні постулати менш впливові.

Область межує з трьома з п'яти областей Росії, що є прикордонними для України, - Бєлгородською, Воронезькою та Ростовською, завдяки чому Луганщина є одним з лідерів у сфері транзиту російських вантажів та пасажирів.

За балансовою вартістю мінеральної сировини Луганщина посідає 2-3 місце в Україні (разом із Дніпропетровською областю після Донецької), але в основному це вугілля, обсяг балансових запасів якого в регіоні сягає 14541 млн. т. Тут розвідані та експлуатуються ряд родовищ природного газу - Краснопопівське, Борівське, Капітонівське, Муратівське, Лобачівське, Кондрашівське, Вільховське, Макіївське, Зайцівське. За наявними запасами газу регіон може перейти на самозабезпечення. Крім паливних ресурсів в області є понад 120 придатних для експлуатації родовищ нерудної сировини.

Демографічна довідка

Загальна чисельність населення Луганської області на 5 грудня 2001 року склала 2546,2 тис. чол. За кількістю населення область посідає шосте місце в Україні після Донецької, Дніпропетровської, м. Києва, Харківської та Львівської областей. Статевий склад населення характеризується перевагою жіноцтва: 1170 тис. чоловіків і 1376,2 тис. жінок.

Луганська область - одна з найбільш урбанізованих в Україні. Кількість міського населення тут становить 2190,8 тис. чол., або 86% від загального числа жителів області, сільського - 355,4 тис., або 14%. Щільність населення складає 95 осіб на кв. км.

На Луганщині налічується 980 населених пунктів, зокрема 14 міст обласного та 23 - районного підпорядкування і 109 селищ міського типу. Найбільші міста області - Луганськ (463 тис. жителів), Красний Луч (95 тис.), Лисичанськ (115 тис.), Сєвєродонецьк (120 тис.).

Для регіону характерне щорічне зниження рівня народжуваності. Сумарний коефіцієнт народжуваності на одну жінку дорівнює 1,0 за необхідного для простого відтворення населення коефіцієнта 2,2. Водночас зростає смертність, яка в 2001 році становила понад 17 чоловік на тисячу жителів. Особливо важливе значення має зростання майже на 60% смертності громадян працездатного віку, найчастішими причинами смерті яких стають травми й отруєння. Додаткове демографічне навантаження дає й міграція населення: у 2000 році 11,5 тис. луганчан виїхали в інші регіони України і майже 5 тис. - за кордон. Протягом двох останніх років в області окреслилася цікава тенденція: сьогодні вектор внутрішньорегіональної міграції направлений із міст у сільську місцевість. За 2000 рік до села переїхали на 1000 осіб більше, ніж у зворотному напрямку.

Через специфічні особливості сфери зайнятості області (вуглевидобувна, хімічна та металургійна галузі, де нижчий ценз пенсійного віку) Луганщина має більший, ніж у середньому по Україні, відсоток пенсіонерів. Населення працездатного віку становить 1080,5 тис., зокрема 517,2 тис. чоловіків, 563,3 тис. жінок, з яких 956,5 тис. проживають у місті, 124 тис. - у селі. Зайняте населення складає 992,8 тис. чол.

Національний склад населення суттєво відрізняється від середньоукраїнських показників: на Луганщині проживають представники 120 національностей, серед них переважають українці (57,8%) та росіяни (39%).

Аналіз політичної структуризації регіону

В області діють 69 політичних партій, які на початок 2002 року зареєстрували 1222 осередки. Більшість з них (733) була легалізована 2001 року, напередодні парламентських виборів. У післявиборчий період значна частина партійних організацій, чиї кандидати не подолали 4-відсотковий бар'єр і не потрапили до Верховної Ради, фактично припинила свою діяльність.

Прийнятий у світі принцип, за яким політична сила, що отримує перемогу на виборах у законодавчі чи представницькі органи влади, формує й виконавчу владу, на Луганщині не діє. Як виняток можна навести лише кілька прикладів. Так, Ленінський райвиконком міста Луганська сформовано представниками СПУ та КПУ, які мають більшість у цій райраді, Кремінський міськвиконком - представниками СДПУ(о). Можна говорити про значний вплив на Алчевський міськвиконком з боку Партії регіонів.

Проте майже все вище керівництво області визначилося щодо своєї партійності вже після призначення на посади. За цією ознакою на початок 2003 року "правлячими" на Луганщині можна вважати 4 пропрезидентські партії: Народно-демократичну партію (членами її є глава облдержадміністрації О. Єфремов та голова облради В. Тихонов), Партію промисловців і підприємців України (перші заступники глави ОДА В. Дзонь, який очолює облорганізацію ПППУ, О. Кобітєв та заступник глави ОДА В. Грищенко), Аграрну партію України (заступник глави ОДА Ю. Махортов є головою облорганізації АПУ), "Демократичний союз" (заступник глави ОДА В. Пристюк, керівник територіального управління державної судової адміністрації В. Іванов). Три представники АПУ та по одному - НДП і "Демсоюзу" очолюють райдержадміністрації. Однак вплив цих партійних організацій на посадовців-членів не є, за нашою оцінкою, суттєвим.

Серед інших політичних сил суттєве представництво в органах виконавчої влади Луганщини мають об'єднання "Жінки за майбутнє", Партія регіонів та СДПУ(о).

Оцінка виборчих процесів у регіоні

Загальними тенденціями протікання виборчих процесів в області починаючи з 1994 року є зростання впливу адмінресурсу місцевих органів влади задля досягнення бажаного результату виборів, поліпшення політтехнологічного забезпечення виборчої кампанії і зниження дієвості передвиборних програм і політичних платформ.

Під час виборчої кампанії 1998 року обладміністрація, очолювана Г. Фоменком, висловлювала бажання впливати на перебіг виборів, але не була здатна це зробити, завдяки чому в області переконливу перемогу здобули ліві сили, а НДП, що була головним об'єктом опіки для влади, ледь здолала 4-відсотковий бар'єр. Новий склад керівництва ОДА, очолюваної призначеним 1998 року О. Єфремовим, приділяв значно більшу увагу політичним і виборчим процесам. Так, наприкінці 1998 року два перших керівники області визначилися з партійною належністю, вступивши до НДП. Участь ОДА в президентських виборах 1999 року була значно більш суттєвою, ніж за Г. Фоменка, однак іще не виходила за межі адмінтиску по управлінській вертикалі (з "оргвисновками" у вигляді зняття з посади глав райдержадміністрацій) та "коригування" позицій державних ЗМІ. Робилося це приховано, тож використання адмінресурсу заперечувалося.

Перед кампанією 2002 року керівництво Луганської області прямо заявляло, що вважає своїм нагальним завданням домогтися обрання "потрібних" для області депутатів, а відтак протягом кампанії посадові особи закликали виборців голосувати за певних кандидатів.

Loading...

 
 

Цікаве