WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Республіка Крим - Реферат

Республіка Крим - Реферат

Реферат на тему:

Республіка Крим

Історія розвитку державності в Криму

В багатьох аспектах Крим можна розглядати як унікальне для України явище. По-перше, це найбільший в Україні півострів, що має площу понад 27 тис. кв. км і простягається з півночі на південь на 207 км, зі сходу на захід на 324 км.

По-друге, півострів Крим має вельми цікаву й бурхливу історію.

Територіально він входить до складу України з 1954 року, коли спільним рішенням органів законодавчої влади Москви і Києва він переданий зі складу РРФСР до складу Української РСР. Однак життя народів Криму та України тісно перепліталося ще за часів античності. На початку ІІ тисячоліття київський князь Володимир, як відомо, прийняв хрещення в Херсонесі, і саме звідси пішло українськими містами та селами християнство! Тісні контакти між Кримом і Україною існували за часів Середньовіччя, в добу Запорозької січі, в останні віки минулого тисячоліття. Зносини з Кримом підтримували практично всі правителі України від князів Київської Русі до Богдана Хмельницького, Мазепи, Скоропадського, Михайла Грушевського. У всі віки політичне, економічне, релігійне, духовне, мистецьке життя Криму і України тісно перепліталися.

За свою історію Крим знав багато різноманітних державницьких утворень. Саме тут знаходились описані античними авторами грецькі міста-держави Херсонес, Пантикапей та інші, саме тут існувала держава скіфів із столицею в Неаполі Скіфському (на околиці нинішнього Сімферополя). Історія Криму пережила також державу готів, князівство Феодоро, правління давньоіталійських держав (зокрема на всьому південному узбережжі є рештки генуезьких колоній), згодом Крим був окремим улусом Золотої Орди.

Але в одних і тих же державних утвореннях разом з Україною Крим перебуває з 1783 року, коли після низки російсько-турецьких воєн, що тривали загалом понад 200 років, маніфестом цариці Катерини ІІ півострів було приєднано до Російської імперії. В результаті цього акту припинилось існування монархічної держави кримських татар - Кримського ханства зі столицею в Бахчисараї, що існувало понад 400 років, та утворено Таврійську губернію, для якої практично в центрі Криму, неподалік від кримськотатарського містечка Ак-Медсжит ("Біла мечеть"), і було тоді збудовано адміністративний центр Сімферополь (місто-збирач, місто користі, на гербі якого й утвердилася відтоді бджола). До складу цієї губернії ввійшли також значні райони північного Причорномор'я (нинішніх Херсонської та Запорізької областей, Краснодарського краю Росії). З 1784 року неподалік від селища Ак-Яр ("Білий стрімчак") розпочалося будівництво міста Севастополя та військового порту в надзвичайно зручній для кораблів гавані Ахтіарської (нині Севастопольської) бухти, що відіграло в подальшій історії Криму визначальну роль. Згодом, уже в ХХ ст., війська Чорноморського флоту - сотні надводних кораблів та підводних човнів - були дислоковані практично в усьому Криму - від Керчі на сході через Феодосію, Балаклаву, Севастополь, Євпаторію, Донузлав до Чорноморського на північному заході. А на суші, в кримському степу, було розміщено морську винищувальну та бомбардувальну авіацію далекої дії, сухопутні частини, полігони, склади. Усі війська, розташовані в Криму, були здатні нести та використовувати ядерну зброю, яка зберігалася тут же в спеціальних сховищах.

Після 1917 року більшовицька влада, занесена в Крим через Севастополь на багнетах чорноморських моряків, зуміла ліквідувати кілька спроб відродження державницьких утворень: було розстріляно уряд Республіки Таврида, відійшов у небуття уряд Соломона Крима (саме таке прізвище носив один із діячів), за допомогою зброї були ліквідовані кримськотатарська Директорія та правління Білої армії. Було потоплено Чорноморський флот, аби не дістався Україні. Після від'їзду з півострова військ Врангеля восени 1920 року внаслідок червоного терору в Криму було знищено рештки противників більшовиків практично всіх політичних напрямків - від монархістів до автономістів, і декретом Леніна від 18 жовтня 1921 року була утворена Кримська АРСР у складі РРФСР. Вона проіснувала до 1944 року. Після тотальної депортації з Криму місцевих німців, що ще залишилися (вперше вони були депортовані на схід у 1941 році, після початку війни), кримських татар, вірмен, греків та болгар, які були огульно звинувачені в потуранні фашистам у часи окупації, а також представників інших народностей та верств (іранців, ромів, осіб без громадянства, повій тощо), регіон отримав статус Кримської області в складі РРФСР.

З розпадом СРСР у 1991 році рішенням Верховної Ради України, ухваленим після проведення в Криму першого в СРСР за всю його історію референдуму (20 січня 1991 року), на півострові була відновлена Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка. Кримська обласна рада була перетворена на Верховну Раду КАРСР шляхом введення до її складу депутатів від Севастополя. У лютому-березні 1994 року було обрано президента Кримської АРСР, яким став Юрій Мєшков. З того часу загалом русофільські органи кримської влади стали проводити політику ізоляції Криму від України та виступати за фактичне приєднання його до Росії шляхом введення "рубльової зони", російської символіки; до Криму навіть було запрошено уряд із Москви на чолі з російським поетом Євгеном Сабуровим. Кримське автономне державницьке утворення стало носити назву Республіка Крим. Згодом на настійну вимогу Києва назву було змінено - півострів став автономною (з маленької літери!) Республікою Крим. Для запобігання новим спробам порушення цілісності кордонів України МВС Криму, СБУ в Криму, управління Міністерства юстиції були перетворені на відповідні головні управління в складі центральних відомств України, які лише частково (в місцевих питаннях) підпорядковувалися кримським органам влади.

У 1995 році рішенням Верховної Ради України кримську конституцію, посаду Президента, а також 40 законів, які найбільше суперечили Конституції України, було скасовано. Парламент Криму втратив право приймати закони взагалі. Уряд Криму було виведено з підпорядкування Верховної Ради автономії і підпорядковано безпосередньо Кабінету міністрів України. Севастополь (як і Київ) було виділено в окремий територіально-адміні-стративний регіон та підпорядковано безпосередньо центральним органам влади держави. Республіка стала носити нинішню назву - Автономна (з великої літери) Республіка Крим, що, однак, не стало підставою для запровадження в Україні федеративного устрою, оскільки, як зазначено в законах, автономія входить до складу України як унітарної держави та користується певними правами на економічну самостійність. У 1998 році було прийнято останню конституцію АРК - уже п'ятий варіант за роки незалежності України. Відтак АРК має свою Верховну Раду із 100 депутатів від Криму (без Севастополя), яка є не законодавчим органом, а складовою представницької влади, Раду міністрів, що формується ВР АРК та Кабінетом міністрів України і підпорядковується їм. Глава уряду призначається парламентом АРК за погодженням з Президентом, керівники ряду правоохоронних організацій, телерадіокомпанії "Крим" тощо призначаються спільно центром і автономією за погодженням. Апеляційний суд та інші судові органи діють у Криму на загальних засадах. Глави міських та районних державних адміністрацій призначаються Президентом України, голови районних рад та міські голови обираються територіальними громадами. Отак було покінчено з офіційним державним сепаратизмом в Криму, хоча певні прояви його ще спостерігаються на побутовому рівні серед русофільськи налаштованого населення автономії.

Демографічна історія Криму

За історичними даними, за ранніх часів Кримського ханства на півострові проживало загалом від 4 до 5 млн. жителів. Практично постійні війни, а особливо такі жорстокі й людиновбивчі, як російсько-турецькі періоду ХVІІІ-ХІХ ст., примушували населення Криму емігрувати за його межі. У нинішній Туреччині, за даними журналу "Емель", проживає десь 5-6 млн. кримських тюрків. Виїздили цілі колонії людей також у Румунію, Німеччину, на Балкани, в країни Америки, в Англію, Австралію. Мобілізація чоловічого населення Криму на фронти Другої світової війни, загибель мирних жителів під час війни, а потім депортація в 1944 році з півострова понад 200 тис. осіб різних національностей фактично обезлюдили Крим. Міста стали напівпустими, тисячі сіл опустіли повністю. Була достоту зруйнована інфраструктура суспільства та економіка півострова. Наприклад, було фактично втрачено вміння добувати з глибин півострова воду для зрошення полів і насаджень. Багато населених пунктів узагалі зникли з карти Криму. Приміром, на Керченському півострові існували поряд два села - Мама Руська і Мама Татарська. У першому люди хоч і залишились, але воно занепало економічно, тож нині тут стоять лише окремі будинки. А от від другого, поголовно виселеного, вже не лишилося нічого, тільки кілька фундаментів. А від сотень сіл не зосталось і того. Люди дивуються: ідеш степом - ростуть поодинокі старезні фруктові дерева, б'ють з-під землі якісь "дикі" джерела води. Звідки вони тут? Усе просто: це рештки колись розкішних садів та колодязів у селах, які давно спустіли і від яких нема навіть і сліду. За деякими даними, на середину 1944 року в Криму (без Севастополя) жило менше 500 тис. жителів - тобто протягом буремних 200 років Крим збезлюднів більш ніж у 10 разів. Неспроможність залишкового та нового населення Криму справитися з економічною ситуацією, а також із розвитком регіону і стало причиною того, що з Москви управляти Кримом стало практично неможливо, а відтак для покращення управління процесами відродження півострова його було передано Україні, економіка якої і географічно, і генетично пов'язана з ним.

Loading...

 
 

Цікаве