WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Залізнодорожний транспорт України. Історія і сучасність - Курсова робота

Залізнодорожний транспорт України. Історія і сучасність - Курсова робота

Курсова робота

Залізнодорожний транспорт України. Історія і сучасність

План:

1.Вступ

2.Перша "Чугунка"

3.Потом і кров'ю

4.Радянська окупація

5.Пострадянський період

6.Використана література

1. Вступ. Коротка характерисика транспортної системи України

Транспортний комплекс – це поєднання різних видів транспорту, обслуговуючих, допоміжних підприємств і організацій на певній території.

Транспорт – одна з галузей матеріального виробництва України. Транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних стосунків. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв'язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та реґіонами. Він впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. Важливість транспорту полягає в тому, що він забезпечує зв'язки між галузями, підприємствами, регіонами країни, зарубіжними державами. Без транспорту був би неможливий сам процес сучасного виробництва, для якого необхідні зв'язки щодо постачання сировини і продукції. Велика роль транспортної галузі у підвищенні рівня життя населення. Зайнято у транспорті близько 9.4% працюючих у господарському комлексі України. На нього припадає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробничого персоналу. Всього у світі в системі транспорту працює понад 100 млн чол.

Транспорт є важливим чинником формування територіальної структури господарства. Він може прискорювати або ж затримувати процес територіальної концентрації промислових підприємств у певних господарських центрах, забезпечувати нормальне функціонування різних елементів їх територіальної організації в промислових комплексах.

Вплив транспортного чинника залежить від рівня розвитку транспортної системи. Чим розвинутіша, різноманітніша і розгалуженіша транспортна мережа, тим сприятливіше транспортне положення будь-якого об'єкта території(міста, промислові підприємства тощо). Недостатній розвиток транспортної системи обмежує можливості формування і подальший розвиток господарства певної території. Транспортний чинник певною мірою визначає галузеву і територіальну структуру народногосподарського комплексу. Це пов'язано з тим, що на будь-яке перевезення сировини, матеріалів чи готової продукції витрачається певна кількість праці. Внаслідок цього зростає, а іноді досить істотно, вартість продукції, що перевозиться. Тому, особливо за сучасної ситуації, найдоцільніше розміщувати господарські об'єкти там, де найменші транспортні витрати. Звичайно, що такими місцями в більшості випадків є населені пункти, де перетинаються магістралі різних видів транспорту і здійснюються перевалки вантажів. Це – транспортні вузли. Тут виникають порівняно кращі можливості для постачання промислових підприємств сировиною, матеріалами, заготовками, а також для збуту готової продукції, що досягається узгодженою роботою різних видів транспорту і доцільним розподілом вантажопотоків між ними.

Транспортний фактор є одним з вирішальних при розміщенні промислових підприємств.Сільське господарство впливає на роботу транспорту залежно від ступеня його інтенсивності та рівня розвитку агропромислової інтеграції. Транспорт вивозить сільськогосподарську продукцію в натуральному та переробленому вигляді, завозить корми, паливо, мінеральні добрива, будівельні матеріали, сільськогосподарські машини та запчастини до них. Високий рівень агропромислової інтеграції знижує транспортні видатки, бо відходи переробки сільськогосподарської продукції залишаються усередині АПК.Будівельна індустрія впливає на розміщення транспорту через значні потоки вантажу, особливо при концентрації великого будівництва у визначеному районі. У цьому випадку створюється транспортний комплекс. При розосередженому будівництві галузь користується послугами місцевого транспорту. При лінійному будівництві (дороги, трубопроводи) працює відповідний відомчий транспорт.Безпосередньо з транспортом пов'язані зовнішня та внутрішня торгівля. Обсяг вантажообігу з іншими країнами залежить від економічних стосунків з цими країнами. У внутрішній торгівлі цей вантажообіг залежить від багатьох факторів: територіальної організації торгівлі, особливостей товарних ресурсів, розмірів та складу товарообігу, концентрації населення як споживача роздрібного товару та ін.У процесі виробництва продукції та обміну нею між окремими державами, реґіонами, містами складаються транспортно-економічні зв'язки, які проявляються у вантажопотоках. Головним у вивченні транспорту є встановлення основних направлень вантажів та пасажирів, виявлення нераціональних перевезень та оптимального поділу вантажів між окремими видами транспорту. Докладний аналіз зв'язків дозволяє дати наукові рекомендації щодо раціонального розміщення підприємств і галузей господарства.Транспортно-економічні зв'язки розрізняють за видами транспорту, вантажами, розмірами території. Вони можуть бути міжнародними, міжреґіональними та внутрішніми.

Про роботу транспорту можно судити за його вантажооборотом, який вимірюється тонно-кілометрами і пасажирооборотом, який вимірюється в пасажиро-кілометрах. Вантажооборот – це кількість вантажу, що перевозиться за певний період на певну відстань, пасажирооборот – це кількість пасажирів, що перевозиться за певний період на певну відстань.

За оцінками експертів коефіцієнт транзитності України є одним з найвищих в світі. Геостратегічне положення між країнами Європи, Азії та Близького Сходу дозволяє їй бути вигідним транзитним мостом для перевезень товарів та пасажирів. Але щоб скористатися з цього ресурсу потрібно мати добре розвинений транспортний комплекс, високий рівень розвитку транспортної мережі, висока якість транспортних послуг, регулярність перевезень, швидкість, збереження товару та провадити відповідну державну політику. Прикладом того, яку вагу можуть мати доходи від транзиту є той факт, що біля ВВП Латвії становлять саме доходи від транзиту.

В Україні розвинуті всі види сучасного транспорту: залізничний, автомобільний, морський, повітряний, річковий, трубопровідний, електронний.

ПЕРША "ЧУГУНКА"

Розвиток промисловості в царській Росії в першій половині XIX сторіччя настійно вимагало поліпшення існуючих і організації нових транспортних зв'язків. Необхідність створення залізниць була очевидна. І все-таки будівництво їх сильно стримувалося. Представники одряхлілого кріпацького ладу, на яких спирався царський уряд, побоювалися, що залізниці, сприяючи розвитку капіталістичних відносин, похитнуть основи старого порядку, а, можливо, призведуть і до зміни політичної влади у феодальній Росії.

Феодалів-кріпосників підтримували ті, хто в залізницях бачив свого серйозного конкурента. Це – великі перевізники і судновласники, що отримували величезні прибутки з російського бездоріжжя і неймовірно жорстокої експлуатації візників, вантажників, бурлаків.

Царський уряд, захищаючи насамперед інтереси поміщиків-кріпосників, легко мирився з убогістю транспортної системи в країні. Він трохи змінив своє ставлення до залізниць лише після поразки в Кримській війні, що зайвий раз показала згубність для Росії її вікової відсталості. Тому перші залізниці в Росії будувалися головним чином зі стратегічних міркувань.

Великий інтерес громадськості викликала опублікована в 1838 році в журналі "Сын Отечества" стаття А. Правдина "Про залізні і торцеві дороги Росії"[1]. У ній автор доводив необхідність продовження будівництва лінії Петербург–Москва в напрямку Серпухова, Тули, Харкова і далі до Чорного моря. Рік по тому в тому ж журналі А. Сафоновим був опублікований проект мережі залізниць, що включав поряд з іншими напрямки: Тамбов–Воронеж–Харків; Москва–Тула–Харків [2].

Відомий російський інженер П. П. Мельников ще у 1844 році запропонував проект будівництва так званих "першочергових залізниць" загальною довжиною п'ять чи шість тисяч кілометрів, до яких була віднесена і лінія Москва–Харків–Севастополь [3]. Цей проект був затверджений лише кілька років потому. Після довгих сперечань отримав схвалення і проект спорудження Харків-Севастопольської лінії, а також ряд інших напрямків майбутньої Південної магістралі. У розвитку залізничного будівництва Росії було два періоди величезного підйому: кінець 60-х (і початок 70-х) років і друга половина 90-х років. З 1865 по 1875 р. середній річний приріст російської залізничної мережі складав 1,5 тис. кілометрів, а з 1893 по 1897 – близько 2,5 тис. кілометрів [4].

Історія виникнення Південної залізниці тісно пов'язана з будівництвом першої в Україні залізничної траси Одеса – Балта. Одразу після її спорудження виникли суперечки про те, в якому напрямку продовжувати цю лінію. Одні пропонували на Київ , інші – на Харків. У 60-і роки минулого сторіччя Харків вже був великим центром промисловості півдня Росії. Важливу роль у цьому зіграла його близькість до Донбасу і Криворіжжя. Поряд з деревообробними, тютюновими, хімічними, суконно-вовняними, кондитерськими, пивоварними вступали до ладу підприємства металообробної і машинобудівної промисловості.

Loading...

 
 

Цікаве