WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Розміщення рудних та нерудних ресурсів України - Курсова робота

Розміщення рудних та нерудних ресурсів України - Курсова робота

Загалом протягом XVIII – XX століть корисних копалин в Україні було видобуто 14 млрд.тонн. Враховуючи те, що разом з корисними копалинами вилучаються приблизно у рівних з ними обсягами уміщуючи і розкривні породи, то загальний обсяг цих видобутих корисних копалин і поряд сягає 30 млдр.тонн, що приблизно дорівнює обсягу накопичених в Україні відходів. Наслідком цього є значний розвиток небезпечних геологічних процесів у вуглевидобувних і залізорудних регіонах і районах України.

Подальше збереження техногенних навантажень на верхню зону літосфери і підземну гідросферу зумовлює значні зміни фізичного стану геологічного середовища і порушує урівноваженість природних процесів масоенергообміну, що формують її сталість: геохімічних, біогеохімічних, гідрогеологічних, інженерно геологічних (екзогенних), геофізичних (сейсмогеофізичних).

За оцінками виробничих і наукових підрозділів Мінекоресурсів України, НАН України, Держбуду, Мінагрополітики, МНС та інших, востанні роки у межах держави у 3-5 разів збільшилася (переважно внаслідок техногенезу) кількість небезпечних екзогенних геологічних процесів: зсувів, підтоплень, карсту, просідань, абразії берегових зон. Крім того, високий рівень техногенних перетворень геохімічних параметрів ландшафтів (внесення мін добрив, надходження хімічних речовин з повітряними і водними викидами, накопичення відходів, аварійний викид радіонуклідів ЧАЕС тощо) значною мірою збільшив загальний екологічний ризик геологічного середовища в межах України.

Згідно з орієнтовними оцінками Держбуду України, МНС, Державної геологічної служби України, Ради по вивченню продуктивних сил, середньорічні збитки від надзвичайних екологічних ситуацій геологічного змісту сягають 1 млрд. грн. і мають стійку тенденцію до зростання. Тривожним є посилення дії біогеохімічного забруднення ландшафтів, що призводить до інтоксикації як біологічних об'єктів так і людей (Чернівці, Горлівка, селища Первомайського р-ну Миколаївської області). Розвиток біохімічних форм екологічного ризику геологічного середовища є виявом довгострокового та регіонального порушення рівноваги між біотичною і абіотичною складовими навколишнього природного середовища території України. Пов'язані з цим втрати здатні суттєво вплинути як на динаміку економічних перетворень, так і стійкість соціально-політичних, екологічних та геополітичних умов розвитку українського етносу і держави.

Більш того, для останніх десятиліть характерне зростання використання мінеральних ресурсів. При цьому створюються маса відходів, що суттєво впливає на екологічний стан окремих регіонів. Крім того, ці відходи можуть бути використані в майбутньому, а частково і нині як додаткове джерело мінеральної сировини. Сумарний вміст корисних компонентів, що накопичуються у техногенних родовищах за 20-30 років, дорівнює, а іноді і перевищує їх кількість у рудах, які щорічно видобуваються. Гірниче виробництво залишає відвали, що складаються з роздрібних порід, які вміщували руди, бідних руд, які економічно не вигідно переробляти, а також продукти переробки промислових руд (відходів збагачення).

У багатьох рудних районах досить поширені техногенні родовища з роздробленими гірськими породами і бідними рудами. Але нерідко до подібних відвалів потрапляють і корисні компоненти, до яких під час розробки не було промислового інтересу. У багатьох випадках для переробки техногенної сировини потрібні нові, інші технології (ніж для природних руд), нові способи, що ґрунтуються на останніх досягненнях науки і техніки.

Більш перспективними за вмістом і запасами корисних компонентів (порівняно з родовищами-відвалами гірничодобувних підприємств) є хвости збагачення руд чорних та кольорових металів. Хвости – це відходи корисних копалин, яких вміст цінного компонента звичайно нижчій, ніж у вихідній сировини, оскільки в них переважають частки пустої породи. Тверда фаза хвостової пульпи представлена сумішшю мінеральних часток різного розміру – від 3 мм до частки мікрона. Склад часток та їх щільність залежить від мінерального складу порід, що вміщують корисні копалини.

Такі самі за набором і кількістю цінних компонентів хвостосховища збагачувальних фабрик, що перероблюють руди кольорових металів. Залученнях до розробки спрощується, тому що розкривні і буро-вибухові роботи не потрібні. Потрібний матеріал підготовлено для вилучення металів сучасними методами, зокрема вилуговування кислотами. Запаси металів у відходах металургійного виробництва (переважно у шлаках) також значні. Тобто інша група схожих техногенних родовищ являє собою скупчення шлаків кольорової металургії, що надходять у відвали після попередньої грануляції або у рідкому стані.

Таким чином, у результаті інженерно-будівельної, гірничотехнічної і промислової діяльності людини у верхній частині літосфери і на земній поверхні формуються штучні тіла, які характеризуються як техногенно-геохімічні системи.

Контрастність штучних систем стосовно природних зумовлює інтенсивну міграцію речовин, протікання хімічних і фізико-хімічних процесів, що зумовлюють властивості порід, склад, температуру, динаміку підземних вод, а це приводить до появи несприятливих інженерно-геологічних умов, формування агресивних середовищ.

Іншою проблемою є відчуження земель, які залишаються під кар'єрами, відвалами і хвостосховищами.

Тому, саме на вирішенні цих питань слід зосередити науковий потенціал України.

3.2. Суб'єктивні проблеми сегменту (штучні монополії промислових груп)

Той, хто володіє сировиною, диктує свої правила. Це підтвердили події початку грудня 2004 року, коли власники найбільших гірничорудних підприємств, підвищили ціни на 20-34% практично паралізували роботу деяких найбільших металургійних заводів України. Насам перед це торкнулося тих, хто не мав власних джерел залізорудної сировини – Маріупольського меткомбінату ім.Ілліча, Дніпровського меткомбінату ім.Дзержинського, Алчевського меткомбінату і "Запоріжсталі". Їхні власники не були готові до такого рівня цін, який переводив у розряд збиткової близько половини всієї металопродукції.

Причиною такого підвищення був не дефіцит сировини. Враховуючи, що за 11 місяців 2004 року, всі меткомбінати повністю забезпечені залізорудною сировиною, а також приймаючи до уваги, що Міністерство промислової політики України протягом року вживало заходів щодо зниження імпорту, щоб пріоритетною для меткомбінатів залишалася вітчизняна сировина, можна припустити, що грудневе скорочення виробництва було викликане виключно діями фінансово-промислових груп, які є власниками гірничорудних підприємств. Тим більше, що меткомбінати, які належать їм – "Азовсталь", "Криворіжсталь", "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського " та інші від змін цін не постраждали. І хоч на проведеній незабаром після стрибка цін нараді металургійних і гірничорудних підприємств (за участю Мінекономіки та Мінпромполітики) гірничорудним підприємствам рекомендували повернутися до листопадових цінна свою продукцію, ситуація досить тривалий час залишалася напруженою.

Зараз на кожному з сегментів ринку залізорудної сировини працюють стійкі монополії. Причому вони виникли ще за часів СРСР. Донедавна ситуація на цих ринках практично не змінювалась – всі підприємства були державними, і ДАК "Укррудпром" був включений до списку суб'єктів-монополістів. Однак ситуація коли монополія була державною, металургам не загрожувала.

Усе змінив Закон "Про собливості приватизації підприємств ДАК "Укррудпром", прийнятий Верховною Радою навесні 2004 року. Згідно з ним, державні пакети акцій гірничорудних підприємств були прождані власникам, які вже володіли пакетами акцій цих підприємств не менше 25% від їхніх статутних фондів. Причому суми продажу, через відсутність конкуренції, були нижчіми за реальну вартість підприємств.

У результаті склалася ситуація, коли кожен із ринків потрапив в одні руки. Наприклад, власник Північного ГЗК який виробляв більше за всіх окатишів, купив ще й Центральний ГЗК, і тепер міг контролювати практично весь цей ринок. Те саме можна сказати й про аглоруду, і про концентрат. Таке об'єднання лише посилило монополію домінуючих на цьому ринку структур. Однак, як ьуло записано в Законі, Антимонопольний комітет був позбавлений права втручатися в ситуацію і нічого не може зробити, щоб деконцентрувати ринок. Єдине що залишається, так це функція нагляду і дослідження.

Втім дослідження проведені після скарг металургів, показали, що безпосередньої провини гірничорудних підприємств у підвищенні цін не має. Винуватцями виявились посередники в ланцюжку гірничорудний комбінат – меткомбінат. Причому кількість цих посередників не обмежена. Після виходу з комбінату партія сировини дробиться, потім знову об'єднується, а тільки тоді потрапляє на меткомбінат. Чим більше посередників, тим вища кінцева ціна товару. За даними ДПА України, багато хто з них має тих самих хазяїв, що й комбінати: фінансово-промислові групи створюють такі схеми, де вітчизняній металургії, яка їм не належить немає місця.

У зв'язку з тим, що повного узгодження у поставках залізорудної сировини на внутрішній ринок так і не було досягнуто, і проблеми з забезпеченням вітчизняних металургійних підприємств зберігаються, режим ліцензування експорту залізорудної сировини, введений Урядом з 1 січня 2005 року, виявився не ефективний. Тому дії з боку держави, повинні бути більш дієвими та наступальними щодо врегулювання вказаної штучної проблеми рудного сегменту природних ресурсів України. Головний вектор економіки України – гірничо-металургійний комплекс, повинен менш піддаватися впливу штучних проблем.

Loading...

 
 

Цікаве