WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Розміщення рудних та нерудних ресурсів України - Курсова робота

Розміщення рудних та нерудних ресурсів України - Курсова робота

- Металургія- Інші галузі

Аналітичні матеріали ЗАТ "Інвестиційна компанія "ТЕКТ" 2001 р.

За даними Держкомстату України в 2004 році доля галузі в промисловому виробництві, як і раніше, була найбільша і складала 26,5%. При сукупному об'ємі експорту України в 2004 році в розмірі 32,67 млрд. доларів США, експорт чорних металів склав 10,78 млрд. доларів США або 32,96% від загального об'єму експорту країни.

Збереження потенціалу та працездатності галузі в кризові часи та здобуття зовнішніх ринків є безумовно досягненням вітчизняного гірничо-металургійного комплексу. Однак ситуація в галузі має негативну сторону. Продовж останніх років експортна орієнтованість металургії, надмірне зростаючи, перейшла в ситуацію, коли ризики криз на зовнішніх ринках створюють загрозу дестабілізації ситуації в галузі в цілому. Експортні поставки українських металургів мають виражену сировинну спрямованість, тобто частка чавуну, феросплавів та напівфабрикатів у експорті є надмірно високою у порівнянні з середніми показниками світової торгівлі, а частка продукції високого переділу є навпаки малою. Найтривожнішою, однак, є зростаюча технічна відсталість вітчизняного гірничо-металургійного комплексу і незадовільні темпи технічного переоснащення галузі.

Перераховані чинники загрожують майбутній ефективній роботі та конкурентноздатності гірничо-металургійного комплексу держави, що дає підстави говорити про кризу, яку переживає галузь. Для зміни ситуації, що не терпить зволікання, необхідні енергійні та скоординовані дії держави та зацікавлених суб'єктів господарювання.

3. Проблеми мінерально-сировинного сегменту природних ресурсів України

Зростання населення та масштаби виробництва став наслідком глобальних економічних проблем: захисту повітряного басейну, захисту водних, земельних та мінеральних ресурсів, захисту рослинного світу, та найбільш важливе лісів.

Не уклінний ріст видобутку мінеральних ресурсів висуває проблему охорони надр.

3.1. Об'єктивні (глобальні) проблеми сегменту

На відміну від невичерпних ресурсів, які при їх правильному використанні залишаються майже невичерпними, корисні копалини можливо використовувати лише один раз, після чого вони закінчуються. Ці ресурси не поновлюються. Темпи їх утворення незмірно повільні, ніж темпи видобутку. Тому на протязі наступної історії людства слід зосередитись на пошуку засобів та методів більш ефективного використання вичерпних ресурсів, у тому числі і методів переробки вторинної сировини.

Про важливість мінеральних ресурсів можливо судити по їх різновидам та багатосторонньому використанню в повсякденному житті.

Деякі мінерали дуже важливі для життя та здоров'я людини, як і повітря та вода. Поварена сіль, наприклад, без якої не може обходитись людина, була об'єктом обміну на всьому протязі історії людства. Вона стала і важливішою промисловою сировиною – її запаси в земній корі та океані дуже великі і світ має цей ресурс в достатку.

Інша річ – мінеральне паливо та метали. Багато з них не є ні достатніми, ні дешевими і тому повинні находитись під охороною як зникаючий вид ресурсів.

Високі темпи та обсяги видобутку призводять до порушення цілісності екосистем надр, стійкість геологічного середовища зазнає значного навантаження і тому стрімко зростає потреба коштів на охорону довкілля та екологічну реабілітацію територій. Прикладом надмірного техногенного та антропогенного навантаження в Україні є накопичення відходів та відвалів, які виникають під час видобутку. Тому використання цих відходів приведе до поліпшення екологічного стану видобувних регіонів та ощадливого використання мінеральних ресурсів.

Із загального обсягу розвіданих запасів корисних копалин України у розробку залучені від 40-70%, що дає підстави говорити про наявність резерву для діючих гірничих підприємств.

Недосконалість технологій видобутку призводить до великих втрат мінерально-сировинних ресурсів. У надрах залишається близько 50% нафти, кухонної та калійної солей, 40% вугілля, 25% металів. Збільшення вилучення корисних компонентів з надр на 1-2% рівнозначно виявленню нових великих родовищ корисних копалин.

Хоча родовища корисних копалин вивчаються комплексно, питання їх цілковитого і комплексного використання вирішується вкрай незадовільно, через що країна щороку втрачає до 5 млрд.грн.

З економічним розвитком видобуток та переробка мінеральної сировини постійно супроводжується накопиченням не використаної мінеральної сировини у вигляді промислових відходів, що породжує цілу низку нових маловивчених проблем, у тому числі й екологічних, що вимагають самої прискіпливої уваги.

Проблема надмірного накопичення в Україні різноманітних відходів промисловості і необхідність їх утилізації в останні роки стає дедалі актуальнішою. На її території зосереджено приблизно 20 млрдю тонн промислових відходів за щорічного обсягу їх виробництва у 167 – 214 млн.тонн. Загалом в Україні щороку утворюються близько 18% відходів вуглевидобутку і вуглезбагачення, 10% металургійних шлаків, 4% попелошлакових відходів електростанцій та місцевих котелень. Порівняно з 1996 роком, у 2002 році, обсяги утворення промислових відходів зросли на 27,7% і становили 214 млн.тонн.

Структура утворення вторинної сировини та відходів виробництва у 2002р.

рис

Стратегічна панорама №2 2004 р.

Утилізується приблизно 20-43% річного їх утворення.

Надмірні техногенні навантаження і довготривалий масштабний видобуток корисних копалин в Україні призвели до значних змін геологічного середовища. Найяскравіші приклади впливу гірничих робіт на геологічне середовище пов'язані з видобутком вугілля і залізних руд.

Металургійна промисловість в Україні до 1985р. розвивалась надмірно швидкими темпами. Обсяги виробництва чавуну тривалий час переважали над обсягами виробництва сталі і особливо готового прокату. Напівфабрикатний характер структури чорної металургії України закладене ще на початку її промислового розвитку. Структура і високі темпи розвитку цієї величезної основної галузі промисловості завдавали значної шкоди економіці України. Розвиток металургійного комплексу був спрямований на максимальне вичерпання природно-ресурсного потенціалу української землі. Так, залізна руда не переробленому вигляді за безцінь вивозилась в повоєнні роки до країн Східної Європи, де були побудовані металургійні комбінати. Величезні масштаби комплексу чорної металургії спотворювали структуру матеріального виробництва України, негативно впливали на навколишнє природне середовище.

Економічна ситуація в Донбасі, Придніпров'ї ускладнювалась тим, що підприємства чорної металургії, гірничо-збагачувальні і металургійні комбінати, коксохімічні заводи перетворилися на промислові гіганти – великі забруднювачі довкілля. Тепер Донбас і Придніпров'я вважаються найбільш забрудненими районами у Європі. Екологічна ситуація цих районі катастрофічна.

У роки Другої світової війни і повоєнний період економічна могутність СРСР нарощувалась значною мірою шляхом освоєння природно-ресурсного потенціалу східних районів. Великою металургійною базою стають Урал і Західний Сибір. Тому частка України у виробництві продукції чорної металургії зменшується. Проте, що України до Першої світової війни і перед Другою світовою війною була основною металургійною базою СРСР, свідчать данні про частку продукції чорної металургії України за 1940 рік. Уже тоді частка України за видобутком залізної руди і виробництвом чавуну різко переважала частку виробництва сталі і прокату. Характерно, що після відбудови підприємств чорної металургії України у 1950 р. впродовж двох десятиріч частка республіки у видобутку залізної руди не тільки не зменшувалась, а значна збільшувалась.

Промисловість України за своєю структурою була метало місткою. Це позначалось на ефективності структури промислового виробництва і навіть гальмувало розвиток наукоємних виробництв, незважаючи на те, що Україна мала досить великий науково-технічний та інтелектуальний потенціал. Обсяги споживання продукції чорної металургії в Україні були дуже великими. Але незважаючи на це виробництво продукції чорної металургії в України значно перевищувало її потреби: чавуну та сталі – на 15-20%, залізної руди – на 30%, готового прокату і труб – на 50%.

Негативно позначилася на стані матеріально-технічної бази чорної металургії надмірна виробнича експлуатація її основних фондів. Водночас капіталовкладення в модернізацію, заміну зношеного й морально застарілого устаткування були вкрай недостатніми. У 1990 році зношеність промислово-виробничих фондів від загальної вартості їх у чорній металургії становило 61% (середній показних зношеності в промисловості України – 49%). У виробництві металу несвоєчасно застосовувались прогресивні технології. Обмежено впроваджувались природоохоронні заходи.

В теперішній час, проблеми щодо раціонального використання мінерально-сировинних ресурсів України полягають у важковидобувному характері значної частини ресурсів, виснаженості найбільш якісної частини запасів, обмеженні обсягів фінансування геологорозвідувальних робіт тощо.

Loading...

 
 

Цікаве