WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Розміщення рудних та нерудних ресурсів України - Курсова робота

Розміщення рудних та нерудних ресурсів України - Курсова робота

Більшість експертів сходяться в тому, що одночасно з режимом ліцензування необхідно було встановити максимальний розмір надбавки до закупівельної вартості, за рахунок якої живуть посередники. Якщо розмір цієї надбавки буде обмежений 20%, незалежно від того, скільки посередників у ланцюжку, то це, дозволить істотно знизити закупівельні ціни.

Як міру, яка сприяла б боротьбі з монопольними цінами на залізорудну сировину, на законодавчому рівні слід запровадити методологію доказів існування анти конкурентної угоди: якщо, наприклад, дві або три посередницькі фірми без економічних передумов одночасно підняли ціни.

Слід вказати, що все-таки корінь проблеми в тому, що гірничорудна промисловість зараз прагне працювати на експорт. Тому виходом могло б бути створення в особі держави внутрішнього конкурента зарубіжним компаніям-імпортерам. Його цінова політика має будуватися, з урахуванням міжнародних цін і відтягувати сировину на вітчизняний ринок, не допускаючи немотивованого продажу за кордон.

При цьому всі експерти цього сегменту економіки сходяться в тому, що реприватизація в гірничорудній промисловості могла б надто сильно ударити по інтересам усіх українських металургів та гірників. Тому має перевагу варіант, як обмін акціями між власниками меткомбінатів та ГЗК, чиї інтереси поки не збігаються, і, звичайно, під контролем держави.

Такий крок дозволить більш мобільно та раціонально вирішувати проблеми, як видобувної галузі, так і металопрокатної, що безумовно призведе, в кінцевому випадку, до зміни статусу України з сировинного гравця зовнішнього ринку, на виробника кінцевих видів товарної продукції.

4. Шляхи вирішення проблем та підвищення ефективності видобутку мінерально-сировинного сегменту природних ресурсів України

Економіка України, перспективи її розвитку значною мірою спираються на багатства вітчизняних надр. Ми маємо величезні запаси мінеральної сировини, однак тільки ефективне їх використання зможе повною мірою поставити ці багатства на користь суспільству.

Утворення, в даний час, безвідходних технологій є неможливим, як і в живій природі, кожний окремий процес має свої відходи, які в свою чергу, можуть служити сировиною для іншого процесу. Тому утилізація відходів в теперішній час є не тільки засобом підвищення ефективності виробництва та збереження ресурсів, а аналогічно живій природі натуральною і обов'язковою умовою існування сучасного господарства.

Переробка техногенних відходів – єдина на довгострокову перспективу можливість вирішити проблему джерела сировини. Сталь з лому, це в шість разів менше викидів в атмосферу, вчетверо забруднення води, в 16 разів кількість твердих відходів, дешевше в 20 разів, ніж сталь з руди. Алюміній з використаних банок в 20 разів дешевший, ніж з бокситів, якість не гірша.

Однак, в першу чергу, ефективне використання вітчизняних надр повинно базуватися на вирішенні вже існуючих проблем.

Найбільш важливішим є: мінімізація витрат та підвищення експортного потенціалу в роботі видобувних галузей, збалансованості видобутку з проблемами народного господарства країни та його екологічного забезпечення.

Ця стратегія, повною мірою відповідає не лише національним інтересам нашої держави, а й духу підписаного Україною "Порядку ХХІ сторіччя", контроль за реалізацією якого здійснюється ООН. Відповідно до цього документа суспільство повинно розвиватись так, щоб забезпечити рівні можливості нинішнім і прийдешнім поколінням задовольняти свої потреби при збереженні якості навколишнього середовища.

Для України, яка володіє величезним мінерально-сировинним потенціалом, потреба будувати свою економіку на принципах раціонального природокористування, пріоритетності розвитку маловідходного та ресурсозберігаючого виробництва, є особливо актуальною.

По-перше, найбагатші надра не є невичерпними, і наш обов'язок дбати, щоб у спадок нащадкам не залишились самі лишень місячні ландшафти. По-друге, в природі просто минув час, коли можна було брати від неї щось, не замислюючись про наслідки і не прагнучи мінімізувати вплив людської діяльності на навколишнє середовище. А все це означає збільшення витрат, які роблять видобуток дорогою справою, що, в свою чергу, позначається на всій економіці.

Темпи експлуатації земних надр прискорюються із року в рік. Призначення охорони запасів корисних копалин полягає в тому, щоб забезпечити раціональне та повне їх використання, попередити порчу та присікти спроби самовільного видобутку, забезпечити збереження районів надр, які представляють собою науковий та культурний інтерес. Необхідно приймати рішучі дії до зменшення втрат при видобутку корисних копалин. Якщо при видобутку десятків мільйонів тонн втрати складають близько долі відсотка корисних копалин, то фактичні втрати складають десятки тонн, а на розвідку і підготовчі роботи будуть витрачені дуже великі кошти.

Розробка корисних копалин повинна вестись таким чином, щоб по можливості повністю використовувати хімічні елементи, не викидаючи в відвали бідні руди, до кінця вичерпуючи родовище. Необхідно зберігати корисні копалини в процесі транспортування до місць переробки. Ще не рідкі значні втрати при видобутку, збагаченні та переробці руд чорних, кольорових та рідких металів. Тут втрачаються основні метали та супутні компоненти.

Таким чином, головні вимоги до охорони надр і їх раціональному використанні є:

  • найбільш повне видобування з надр і раціональне використання запасів основних та супутніх ним корисних копалин та містких в них компонентів;

  • недопущення шкідливих робіт, пов'язаних з використанням надр, на збереження запасів корисних копалин;

  • охорона корисних копали від затоплення, пожарів та інших факторів, які знижують їх якість та цінність родовища;

  • запобігати забрудненню надр при підземному зберіганні.

Практика господарювання розвинутих країн показала, що регулююча роль держави, в тому числі і в визначенні державної політики використання і охорони ресурсів, повинна бути посилена шляхом розробки та доповнення відповідного законодавства і нормативної бази. Навколо вивчення та охорони ресурсного потенціалу повинен бути зосереджений провідний науково-технічний потенціал, який повинен бути не лише збережений, а й який необхідно розвинути, переорієнтувати на утворення нових технологічних засобів та технологій, особливо в області раціонального і комплексного використання традиційних та нових ресурсів. Весь ресурсний потенціал слід піддати кадаструванню та паспортизації, оцінки теперішнього стану. Необхідно майже з нуля утворити екологічну індустрію – від наукових розробок до реалізації в промислових потужностях, орієнтованих не тільки на комплексне і більш повне використання ресурсів, але й на охорону навколишнього середовища, переробку відходів та ліквідації негативних наслідків виробництва, які накопились до теперішнього часу.

Кажучи про використання ресурсів, не слід забувати про їх врахування. Основний механізм – це моніторинг стану ресурсів за певною схемою та номенклатурою, у відповідності з глобальною системою моніторингу. Україна, з її стратегічним і геополітичним положенням, не може зашитися осторонь від світових ресурсних проблем.

У цьому ракурсі, завдання державної стратегії використання ресурсів полягає у наступному:

  • ефективне забезпечення функцій держави, як власника ресурсів України по їх використанню та охороні на базі законодавчих, економіко-нормативних, науково-методичних і організаційно-господарських підходів та міроприємств, які постійно вдосконалюються;

  • зменшення ресурсоємкості економіки, скорочення витрат ресурсів в розрахунку на одиницю кінцевої продукції;

  • удосконалення системи державного регулювання в ресурсній сфері (контроль, ліцензування, ресурсний аудит);

  • створення ефективних економічних механізмів ресурсовикористання з врахуванням української специфіки та підвищення долі платежів за використання ресурсів в бюджетах різних рівнів.

Як позитивний приклад використання новітніх екологічних технологій у видобутку, слід навести наступне:

гірникам України, що забезпечують видобуток залізної, марганцевої, ільменитомістких руд тощо, вдалося і в нинішній ситуації утримати за собою зовнішній ринок, добитися суттєвого зниження собівартості витрат на видобутку при високих показниках безпеки праці.

Передусім, вказане стало можливим за рахунок впровадження ресурсозберігаючих та екологічноорієнтованих технологій.

Особливе значення відповідні технології мають для здійснення гірничих робіт відкритим способом у кар'єрах, де сьогодні в нашій державі видобувається дві третини мінеральної сировини. Актуальність впровадження тут нових, нетрадиційних підходів до видобутку сприяла тому, що робота вчених у цьому напрямку знайшла широку підтримку у виробничників. Річ у тім, що при всій економічності і пріоритетності відкритої розробки родовищ у всьому світі вона водночас спричиняється величезних втрат земельних ресурсів, відчужуваних під кар'єри та зовнішні відвали, хвостосховища, дає великі викиди в атмосферу від кар'єрного транспорту і бурових та вибухових робіт. В умовах Крив басу, наприклад, все призводить до того, що вже при видобутку на глибині 150-200 метрів руда стає не рентабельною. Серед причин цього – великий кут залягання рудних тіл у Кривбасі. Він сягає 85 градусів. Для видобутку однієї тонни руди залежно від глибини потрібно зняти від 5 до 35 кубометрів породи. На сьогодні глибина ряду кар'єрів басейну сягає 350 метрів при проектній 700. Тобто що далі в глиб, то більша площа розкриву і обсяг робіт, вищі витрати.

Loading...

 
 

Цікаве