WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Статево-вікова структура населення українсько-польського пограниччя - Реферат

Статево-вікова структура населення українсько-польського пограниччя - Реферат

Реферат на тему:

Статево-вікова структура населення українсько-польського пограниччя

Висвітлено головні чинники впливу на формування статево-вікової стуктури населення українсько-польського пограниччя. Досліджено просторову диференціацію статево-вікової структури, виявлено її територіальні відмінності у розрізі адміністративних районів, міських і сільських поселень, що дає змогу ліпше зрозуміти територіальні особливості відтворення населення українсько-польського пограниччя.

Ключові слова: показник народжуваності, показник смертності, міграція, статево-вікова структура.

Від статево-вікової структури населення залежить як спроможність до відтворення і характер демографічних процесів, так і здатність до економічної активності.

Вікова структура слугує своєрідною характеристикою режиму відтворення населення, а також сама є результатом його розвитку у минулому та самостійним компонентом його розвитку сьогодні [4, с. 49].

У ході розробки методологічних засад статево-вікової структури населення українсько-польського пограниччя ми ґрунтувалися на працях науковців [1, 4, 8, 10], у яких закладено головні наукові підходи і запропоновано методи вивчення цієї тематики.

Українсько-польське пограниччя, охоплює всю прилеглу до кордону територію Волинської і Львівської областей (Закарпатська область також є пограничною, але на неї припадає лише 1,5 % від загальної довжини українсько-польського кордону, і тому ми її не досліджували). Площа пограниччя становить 41 977 км2 (7,0 % площі України). За підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 р. кількість її жителів дорівнювала 3 663,2 тис. осіб, або 7,5 % від загальної кількості населення країни.

Формування статево-вікової структури населення зумовлене, з одного боку, впливом його природного руху, з іншого, – міграційними процесами. Звуження масштабів природного відтворення та розширення масштабів міграційного зменшення кількості населення регіону зумовили зрушення в його статево-віковій структурі.

Протягом 1979–2002 рр. загальний коефіцієнт народжуваності у регіоні знизився з 16,2 до 9,8 ‰, у міських поселеннях – з 16,3 до 9,3 ‰, у сільській місцевості – з 16,0 до 10,4 ‰. Отож, темпи зменшень народжуваності протягом цього періоду були досить високими, і сягали 0,40 % (міського – 0,35, сільського – 0,21 %). Щодо показника смертності населення, то він збільшився на 34,2 %, а коефіцієнт смертності підвищився з 10,0 до 13,3 ‰. Зазначимо, що розподіл померлих за статтю і віком відображає таке: за перший рік життя помирає стільки дітей, скільки за наступних 14 років (1–15 років); велика частка померлих серед населення у працездатному віці (21,3 % серед усіх померлих); кількість померлих чоловіків у 3,1 раза перевищує смертність жінок (у віці 15–69 років), відповідно, у міських і сільських поселеннях у 2,8 і 3,7 раза; найбільша кількість померлих (77,4 %) припадає на людей післяпрацездатного віку; виражена динаміка смертності жінок позначилася на тривалості їхнього життя, яка є вищою, ніж у чоловіків [6].

Отже, простежується значна тривалість і фактично однонапрямленість тенденцій у народжуваності населення у бік її зменшення, а смертності – в бік її збільшення, що деформує статево-вікову структуру населення регіону.

Найбільший вплив пограничного чинника відображений на міграції населення.

Щодо міграційних процесів, то вони впливають як на кількість населення, так і на її статево-вікову структуру. Зазначимо, що останніми роками міграція погіршує статево-вікову структуру населення регіону, пришвидшуючи процес старіння населення, і сприяє депопуляції. Інтенсивні поїздки населення регіону за кордон оцінюють переважно як трудову міграцію. Оскільки регіон пограничний, то є всі сприятливі передумови та можливості до міграцій, зокрема трудових. Закордонні заробітчанські потоки – головні донори нелегальної робочої сили на польський ринок праці. Щодо показника від'ємного сальдо міграції, то зафіксовано певні відмінності серед чоловічого і жіночого населення. Із загального (100 %) показника 38,3 % припадає на чоловіче населення, 61,7 % – на жіноче. На відносні розміри вікових груп чоловічого і жіночого населення дітородного віку впливають безповоротні міграції. Зрозуміло, що значних обсягів сягає ще й прихована трудова мігарація власне у працездатному віці, яку не фіксують статистичні органи. У віці після 44 років зростає додатне сальдо міграції чоловічого населення, на відміну від жіночого [5]. Отже, міграційний процес населення регіону негативно впливає на зміни його статево-вікової структури.

Методом накладання статево-вікової піраміди населення регіону 1989 р. на статево-вікову піраміду 2002 р. ми спробували порівняти зміни кількості населення в усіх статево-вікових групах, а також зробити певні висновки. Зівставлення статево-вікових пірамід за 1989 і 2002 рр. свідчать про різкі зміни їхніх параметрів (рис. 1). Відбулося загальне зменшення кількості населення обох статей. З контурів рис. 1 можна побачити, що піраміда 1989 р. порівняно з пірамідою 2002 р. має ширшу основу, що зумовлено значно вищим показником народжуваності (1989 р. – 15,2 ‰; 2002 р. – 9,8 ‰) і, відповідно, великою питомою часткою дітей серед усього населення. За 2002 р. основа піраміди значно звужена (що є наслідком посилення з 80-х років, загальної тенденції зниження народжуваності), а її верхня частина, де відображене населення старших вікових груп, навпаки, розширено, має надто "важку" [9. С. 184] вершину. На гістограмі чітко видно, що в останні 20 років піраміда інтенсивно звужується до основи, виникає наступна "порожнина" після "порожнини", що відображає втрати населення регіону під час Другої світової війни. Головні пропорції вікових груп у складі населення 2002 р. такі: частка дітей у віці до 14 років – 18,4 %, населення у віці 15–59 років – 62,3, частка осіб віком 60 років і старше – 19,3 %. Відповідно, у Волинській області – 18,6, 51,4, 30 %, у Львівській – 17,8, 52,5, 29,7 %. По Україні, відповідно, – 18,7, 57,9, 23,4 % [7]. Зазначимо, що статево-вікова структура населення регіону менш деформована, ніж у цілому по країні.

На території пограниччя та в Україні загалом відбувається процес старіння населення – збільшення частки літніх і старших людей у загальній чисельності населення, що супроводжується зменшенням питомої частки дітей (зазначимо, що Україна належить до країн з найстарішим населенням, посідаючи 11-те місце за часткою населення віком 60 років і старше після демографічно найстарших країн [1. С. 216]).

Чоловіки Жінки

Рис. 1. Статево- вікова структура населення регіону в 2002 р.

Населення: 1 – допрацездатне; 2 – працездатне; 3 – післяпрацездатне.

Статево-вікова піраміда 1989 р. побудована грубшою лінією.

Простежується "старіння знизу", яке відбувається через поступове зменшення кількості дітей унаслідок скорочування народжуваності. Відбувається поступовий перехід від "стаціонарного" типу вікової структури до "регресивного", що характерне вже для Волинської області, де частка населення, якому понад 60 років, сягає 30 %. З метою оцінити процес постаріння населення будують спеціальні шкали (ООН, Е. оссета та ін.). Найпоширеніша шкала Е. Россета, яка більше деталізує показники оцінки демографічної старості населення [8]. В основі цієї шкали є частки осіб віком 60 років і старше у загальній кількості населення. Учений виділив молоде населення із показником до 8 %, 8–10 % – призвістка старіння, понад 12 % – демографічна старість. А за шкалою ООН, коли частка осіб віком 60 і більше років становить 7 %, – це старе населення [3].

Отож, із рівнем 19,3 % регіон можна зачислити до категорії дуже високого рівня демографічної старості. Зазначимо, що ступінь постаріння населення породжує низку якісно різних демографічних і соціально-економічних наслідків. Наприклад, Альфред Сові – відомий демолог, назвав старіння населення "найменш спірним, найбільш просто вимірюваним, найбільш послідовним у своєму розвитку, найбільш пристосованим для прогнозування, і мабуть, найбільш тяжким за своїми наслідками" [10, с. 70].

Зафіксовано певні відмінності у пропорціях вікових груп у складі населення серед міського і сільського населення (рис. 2). Питома частка міських дітей до 14 років становить 17,1 %, сільських – 20,0 %, населення 15–59-річного віку в містах становить 66,7, у селах – 56,6 %, частка населення віком 60 років і більше у містах – 16,2, у селах – 23,4 %. Найбільше розширена вершина простежується на гістограмі сільського населення. Як бачимо, більший ступінь старіння населення є у селах регіону, де віковий склад населення наблизився до "регресивного" типу.

Зазначимо, що зростання питомої частки людей післяпрацездатного віку за абсолютного зменшення кількості працездатних стимулює погіршення економічної структури населення, збільшучи "навантаження" працездатного населення непрацездатними. Зокрема, 2002 р. на 1 000 осіб працездатного віку припадало 604,5 непрацездатних, з них 309,8 дітей та 294,5 людей післяпрацездатного віку. Відповідно, у міських поселеннях – 498,7, 256,5, 242,2, у сільській місцевості – 764,8, 352,2, 412,6. Досить велике "навантаження", що склалося, пояснюють, насамперед, великою часкою людей похилого віку, та „дефіцитом", чи незначною часткою працездатного населення. Головні демографічні чинники, що впливають на зменшення кількості працезданих осіб, – збереження високого рівня смертності у працездатному віці та високого показника від'ємного сальдо міграції. Зазначимо, що „навантаження" дітьми зменшується, а особами похилого віку – збільшується. Однак „навантаження" працездатних непрацездатними за 1989–2002 рр. дещо зменшилось унаслідок "навантаження" дітьми (в 1,1 раза), а не людьми похилого віку (в 0,9 раза). Побутує думка, що непрацездатне населення живе за кошт працездатного, економічно "навантажує" його (у нормальних соціально-економічних умовах деяких держав із цим не можна погодитись). Наприклад, у переважній більшості молоде населення у працездатному віці змушене утримувати, як не повністю, то, бодай, частково, людей похилого віку. Отже, життєві сили працездатного населення більше спрямовані не на народження дітей, а на утримання батьків.

Loading...

 
 

Цікаве