WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Оцінка роботи легкої промисловості як складової частини виробничої сфери регіону (Рівненська область) - Реферат

Оцінка роботи легкої промисловості як складової частини виробничої сфери регіону (Рівненська область) - Реферат

Трикотажна промисловість має власну сировинну базу і представлена підприємствами Києва, Харкова, Львова, Одеси, Житомира, Миколаєва, Сімферополя, Чернівців, Донецька, Дніпропетровська, Луганська. Панчішні фабрики знаходяться у Харкові. Житомирі, Чернівцях, Львові .

Перспективи розвитку ЛП, пов'язані з ринковими перетвореннями в Україні. ЛП належить до найбільш мобільних галузей господарства, що в стислий строк спроможна при невеликих капіталовкладеннях розширити виробництво, повернути інвестиційні кошти і надати поштовх розвитку іншим важливим галузям. З іншої сторони легка промисловість сильно залежить від сировини: зараз більшість підприємств працює на давальницькій або на імпортній сировині, що не дозволяє випускати більшість видів продукції через значну собівартість. Допоки не буде вирішена сировинна проблема – галузь буде знаходитись на одному рівні.

2. ЛП в Україні і області

Україна має один з найбільших у Європі комплекс підприємств легкої промисловості, і це в економіці України залишається важливою ланкою, яка вирішальною мірою визначає соціально-економічне становище суспільства та національну безпеку держави.

Легка промисловість — це багатогалузевий комплекс, який має 17 підгалузей, налічує близько 4,5 тис. підприємств, з них понад 800 великих і середніх. В легкій промисловості на даний період працює 147,2 тис. працівників, або 5 відсотків чисельності працюючих у промисловості. Майже всі підприємства приватизовані і мають статус різних форм власності (акціонерна, колективна, приватна та ін).

Легка промисловість традиційно зорієнтована на виробництво продукції для споживачів внутрішнього ринку. Однак кризові явища 90-х років, відсутність власної сировинної бази, недоступність банківських кредитів, низька платоспроможність населення змусили підприємства шукати ринок збуту в інших країнах і, як результат — за офіційними даними, експорт продукції легкої промисловості за 2004 рік перевищив імпорт на 12,4 відсотка. Продукція багатьох українських підприємств легкої промисловості вже сьогодні відома на світовому ринку і здатна скласти конкуренцію за світовими стандартами.

Проте на сьогодні 93 відсотки швейних виробів, 52 відсотки тканин, 89 відсотків трикотажних виробів, 55відсотків взуття і 32 відсотки панчішно-шкарпеткових виробів виготовляються за давальницькою схемою, на їх виконанні задіяні майже 103 тисячі працюючих, що становить 70 відсотків усіх працюючих у галузі легкої промисловості.

Ринок продукції ЛП за часів СРСР завжди відрізнявся стабільністю попиту. Продукція, яка випускалась фабриками України не довго затримувалася на полицях в магазинах, і, здебільшого, якісні товари були дефіцитними. Однак, після розпаду СРСР ситуація змінилася, що вилилося у наступні наслідки для ЛП:

  • впала купівельна спроможність населення

  • відкрита ринкова економіка зумовила конкуренцію

  • значно зросла вартість поставок сировини з країн СНД

  • скоротилася державна підтримка промисловості

Основним гальмуючим чинником для ЛП України є сировинна проблема, яка спричинює наступні наслідки: праця на давальницькій сировині яка збіднює виробника, залежність від поставок сировини, висока собівартість від виготовлення продукції з імпортної сировини. ЛП для успішного розвитку має вирішити ряд наступних завдань:

  • формування і розміщення державних замовлень та контрактів;

  • координація діяльності підприємств;

  • розроблення цільових програм перспективного розвитку нових видів сировини;

  • збалансування розвитку підгалузей;

  • розширення сировинної бази;

  • ліквідація диспропорції у окремих підгалузях;

  • розвиток машинобудування для ЛП.

Згідно зі статистичними даними, в Україні одяг виробляють більше 1000 підприємств, з них кількість великих фабрик (понад 100 працівників) перевищує 300. Через роздрібну торговельну мережу країни щорічно реалізується одягу більш ніж на 350 млн. грн.

Сьогодні в галузі ЛП здійснюються процеси структурної перебудови, міняються методи керівництва, форми власності, асортименти, організація й технологія виробництва, розробляються способи оптимізації витрат. Одним зі шляхів виживання й підтримування підприємств є робота на давальницькій сировині. Давальницькі схеми стали популярними у вітчизняній легкій промисловості з 90-х років. За різними оцінками, від 70 до 95% швейної продукції в Україні виготовлено за такими схемами. Замовники - компанії із країн Європи й Північної Америки - надають українським підприємствам свій матеріал і свої моделі, оплачуючи по місцю виробництва тільки трудові витрати. Таким чином, останнім часом вітчизняні підприємства викликають певний інтерес із боку іноземних інвесторів. Вийшовши на світовий рівень технології виготовлення і якості продукції, підприємства одержали визнання таких провідних фірм миру як HUGO BOSS, VIDIONE, VULDI. Але, як вже було зазначено, давальницька сировина має багато негативних наслідків.

Що до більш конкретних проблем і їх рішень у легкій промисловості то ми знайшли одну цікаву статтю [3], у якій проводиться аналіз всеукраїнської наради з питань розвитку легкої промисловості за участю прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко. Враховуючи актуальність матеріалу у статті ми вирішили зробити її стислий реферат у цьому розділі, він поданий нижче.

Площі вирощування льону, порівняно з 80рр скоротились майже у 20 разів, так само скоротилось вирощування коноплі, вівчарство. Відповідно і спад у обсягах виробництва: у 1990 році ЛП забезпечила 10% усього промислового виробництва, а у 2007 цей показник не склав і 1%. За неповні 20 років українське виробництво тканини скоротилося в 11 разів, сорочок — у 19, суконь і сарафанів — у 60, а виробництво дитячого одягу взагалі опинилося поза увагою статистики. На початку 90-х років у сфері працювало 750 тис. чоловік, а зараз уп'ятеро менше.

Основною проблемою сучасної ЛП учасники конференції визначили контрабандний ввіз одягу як нового так і секонд-хенду: "чоловічі костюми завозять у мішках із-за кордону по 8 грн., шкіряні туфлі — до 10 грн. за пару". За інформацією уряду, легальний імпорт у першому півріччі 2008 року порівняно з відповідним минулорічним періодом зріс на 72%. Проте такий прорив, як зазначила Юлія Тимошенко, — "лише один відсоток виведеної на світло контрабанди".

Для підтримки національного виробника учасники конференції пропонують зменшити податкове навантаження на виробників, здійснювати повне відшкодування ПДВ при експорті (а значну частину продукції українські виробники збувають саме за кордоном), боротися з тіньовим імпортом продукції ЛП в Україну.

Як підсумок можна сказати що у багатьох державах швейна і взуттєва індустрія дали поштовх відродженню національної економіки. Італія, Китай, Японія, Південна Корея. І хоча наша легка промисловість має значні перспективи для зростання (місткість внутрішнього ринку одягу і взуття — 50 млрд. гривень щороку) поки що ці перспективи не цікавлять уряд.

Для більш детального аналізу стану галузі, її динаміки розвитку від 1991 року до сьогодення ми склали таблиці на основі статистичних даних по промисловості (таблиця 1).

Таблиця 1

Індекс обсіяв виробництва продукції галузями ЛП

(до попереднього року, %)

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

ЛП:

125,6

109,7

111,9

109,1

103,1

113,7

90,1

Текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробів з хутра

117

96,3

110

105,4

108,8

95,8

77,2

Виробництво шкіри, виробів з шкіри та інших матеріалів

191,3

174,4

116,5

117,2

91,2

157,1

112,5

ЛП Рівненської області

127

99

80

175

105

102

101

Loading...

 
 

Цікаве