WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Оцінка роботи легкої промисловості як складової частини виробничої сфери регіону (Рівненська область) - Реферат

Оцінка роботи легкої промисловості як складової частини виробничої сфери регіону (Рівненська область) - Реферат

Реферат на тему:

Оцінка роботи легкої промисловості як складової частини виробничої сфери регіону (Рівненська область)

ЗМІСТ

Вступ...................................................................................3

  1. Означення легкої промисловості і особливості розміщення........5

  2. Легка промисловість в Україні і Рівненській області...............9

  3. Наслідки для легкої промисловості від вступу до СОТ.............16

Висновок.............................................................................20

Список літератури..................................................................21

ВСТУП

Актуальність даної теми обумовлена тим, що легка промисловість є однією з найважливіших серед галузей виробництва непродовольчих товарів. Продукція галузі йде на задоволення потреб населення, забезпечуючи його тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання, а також використовується в інших галузях промисловості у вигляді сировини і допоміжних матеріалів (у харчовій, машинобудуванні та ін.).

Говорячи про легку промисловість важливо одразу відзначити дві її економічні особливості: по перше це галузь яка сильно залежить від сировини, а по друге підприємства легкої промисловості можуть швидко перепрофілюватись без значних затрат і давати швидкий прибуток.

До галузі легкої промисловості України належать двадцять підгалузей. Проте виробництво товарів не задовольняє потреб населення України, продукції підприємств не може на належному рівні конкурувати з іноземними виробника і, як наслідок, поступове скорочення обсягів реалізації вітчизняної продукції. Базовою проблемою для легкої промисловості сучасної України є відсутність державної підтримки.

У рівненській області до часів незалежності діяв найбільший в Європі льонокомбінат. Що сталось з цим гігантом і які можливі для нього перспективи досліджено нами у розділі 2 цієї роботи.

Також, плануючи розвиток легкої промисловості, потрібно враховувати такий зовнішній чинник як вступ до СОТ. Які наслідки це матиме для а галузі їх позитивні і негативні аспекти ми плануємо розглянути у даній роботі.

1. Означення ЛП і особливості розміщення

ЛП(далі – ЛП) – сукупність спеціалізованих галузей промисловості, що проводять головним чином предмети масового споживання з різних видів сировини. ЛП займає одне з важливих місць у виробництві валового національного продукту і грає значну роль в економіці країни. ЛП здійснює як первинну обробку сировини, так і випуск готової продукції. Підприємства ЛП проводять також продукцію виробничо-технічного і спеціального призначення, яка використовується в меблевій, авіаційній, автомобільній, хімічній, електротехнічній, харчовій і інших галузях промисловості, в сільському господарстві, в силових відомствах, на транспорті і в охороні здоров'я.

Однією з особливостей ЛП є швидка віддача вкладених засобів. Технологічні особливості галузі дозволяють здійснювати швидку зміну асортименту продукції, що випускається, при мінімумі витрат, що забезпечує високу мобільність виробництва.

ЛП об'єднує декілька підгалузей. Розгалуженість ЛП зображено на малюнку 1.

Малюнок 1. Підгалузі ЛП [1]

Ефективність галузі залежить від багатьох економічних факторів та раціонального розміщення її підприємств. Для ЛП характерна менш виражена, порівняно з іншими галузями, територіальна спеціалізація, бо практично в кожній області є ті чи інші її підприємства.

ЛП представлена в кожному економічному районі доповнюючи виробничий профіль території, хоча є і історично спеціалізовані райони, що склалися, і центри розвитку промисловості. Вона належить до найбільш трудомістких галузей, задовольняє потреби населення в товарах першої необхідності. Тому головний чинник розміщення підприємств текстильної і трикотажної промисловості — наближення виробництва до трудових ресурсів і споживача.

Фактори розміщення підприємств даного комплексу різноманітні, проте можна виділити головні:

– сировинний, який впливає на розміщення підприємств з первинної переробки сировини: наприклад, льонопереробні фабрики розміщені в районах вирощування льону, вовняно-миючі підприємства – в районах вівчарства, підприємства з первинної обробки шкіри – біля м'ясокомбінатів;

– споживчий, так як готова продукція деяких підгалузей легкої промисловості менш транспортабельна порівняно з напівфабрикатами. Наприклад, дешевше постачати пресований бавовник-сирець, ніж бавовняні тканини;

– трудоресурсного забезпечення, який передбачає наявність професійно підготовлених трудових ресурсів, бо всі галузі легкої промисловості працеємні. Історично склалось так, що в її галузях використовується переважно жіноча праця (до 90%). Проте в регіонах необхідно враховувати можливість використання і жіночої, і чоловічої праці (тобто, розвивати легку промисловість у районах зосередження важкої індустрії і навпаки)[2].

Нині на розміщення легкої промисловості великий вплив справляє науково-технічний процес. Це відбивається, перш за все, на концентрації текстильного виробництва, зміні його сировинної бази. Натуральні волокна поступово витісняються хімічними. Велика кількість тканин виробляється із сумішей натуральних і хімічних волокон.

Вовняне, бавовняне, шовкове, трикотажне виробництво орієнтується на сировину і споживача, взуттєве і швейне – на споживача, лляне – на сировину.

ЛП характеризується глибокими зв'язками зі всіма галузями економіки і перш за все з сільським господарством, особливо на стадії первинної обробки сировини. Окрім сільського господарства сировинною базою для ЛП служить хімічна промисловість, що поставляє синтетичні волокна, штучні шкіри, фарбники, а також м'ясна промисловість, що дає шкіри. Машинобудування забезпечує галузь різноманітним устаткуванням, паливно-енергетичне господарство сприяє нормальному функціонуванню підприємств. У свою чергу, ЛП забезпечує всі галузі народного господарства продукцією виробничого значення.

Провідне місце у текстильній промисловості належить бавовняній промисловості, яка випускає половину всіх тканин, що виробляються. У структурі бавовняної промисловості представлені такі виробництва: прядильна, ткацька, крутильно-ниткова, фарбувально-обробна. В Україні працює два великих бавовняних комбінати (Херсоні та Тернополі), бавовняно-прядильний комбінату Донецьку,

Традиційною галуззю ЛП є вовняна, яка здійснює первинну обробку вовни, виготовляє пряжу та вироби з неї, вона виробляє 7% усіх тканин держави. Фабрики цієї галузі розміщені у Чернігові, Харкові, Сумах, Дунаївцях, Одесі. Досить великого поширення набуло виробництво килимів і килимових виробів з вовни та синтетичних волокон. Підприємства розміщенні у Києві, Богуславі, Черкасах.

Шовкова промисловість виробляє хімічні волокна, які майже витіснили природний шовк сирець (20,5% усіх тканин держави). У Києві випускають крепдешин та креп-жоржет з натурального шовку, у Черкасах – тканини з штучних та синтетичних волокон, у Луганську – меланжеві шовкові тканини, у Києві, Лисичанську – шовкові тканини технічного призначення

Найбільшою підгалуззю ЛП є трикотажна. В Україні переважає виробництво білизняного трикотажу і панчішно-шкарпеткових виробів. Виробництвом трикотажних виробів виділяються Донецька, Київська, Полтавська, Луганська області.

Конопляно – джутова окрім привізного джуту та волокон коноплі використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна (Одеська джутова фабрика та Харківський завод).

Друге місце в структурі ЛП посідає швейна. Підприємства цієї підгалузі розміщуються у районах споживання, здебільшого у великих містах:

  • Київське виробниче об'єднання швейної промисловості "Україна";

  • Львівська фірма "Маяк";

  • Харківська швейна фабрика ім. Ю. Р. Синякова;

Третє місце належить шкіряно-взуттєвій та хутровій підгалузям. Сировиною для них служить природна шкіра свійських, диких і морських тварин, хутро натуральне і штучне. Підприємства шкіряної промисловості розміщенні у Києві, Харкові, Львові. Зі шкіряною підгалуззю тісно пов'язана взуттєва промисловість. Усього в Україні діє 16 шкіряних і 33 взуттєвих об'єднань і підприємств. Найбільші об'єднання взуттєвої промисловості розміщенні в Луганську, Львові, Харкові, Києві, Хмельницькому. Хутрова підгалузь займається переробкою хутрової, овечої сировини та штучного хутра (Харків, Балта Одеської області, Красноград Харківської області, Львів, Одеса, Тисмениця). Хутровими промисловими звірами є лисиця, куниця, видра, норка Головні центри хутрової промисловості — Харків, Красноград, Тисмениця [2].

Loading...

 
 

Цікаве