WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Проблеми та перспективи розвитку нафтопереробної галузі України - Реферат

Проблеми та перспективи розвитку нафтопереробної галузі України - Реферат

Реферат на тему:

Проблеми та перспективи розвитку нафтопереробної галузі України

Найважливішим завданням сьогодення України для забезпечення її виживання як суверенної держави та повноцінної участі у міжнародних відносинах є вибір ефективної моделі розвитку, розробка стратегії та системи національної безпеки, які мають бути адекватними геополітичній ситуації, що склалася. Важливе місце у вирішенні цих проблем займають питання створення умов для ефективної роботи та розвитку українського паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) [1].

Нафтова промисловість відіграє значущу роль в економіці країни, адже вона забезпечує більшість галузей народного господарства необхідною сировиною, продуктами нафтопереробки. Нафта була і залишається стратегічною сировиною і одним з найважливіших факторів економічної незалежності будь-якої держави.

Дослідженнями ринку нафти та нафтопродуктів України займалися такі сучасні науковці: О. Соскін, І. Барабаш, В. Ніколаєв, В. Дутчак, В. Саприкін, К. Бородін, Ю. Березовська та інші.

Необхідність підвищення ефективності української нафтопереробної промисловості зумовлює об'єктивно нагальну потребу в подальших спеціальних економічних дослідженнях. В Україні досі немає фундаментальних досліджень з цієї теми. Раніше виконані роботи, в тому числі державні програми, носять переважно технологічний характер, тоді як їх економічні аспекти базуються переважно на постулатах централізованої економіки і не повністю враховують особливості ринкових відносин. Отже, дослідження джерел формування інвестиційних ресурсів, факторів їх ефективного використання, аналіз сучасного стану нафтопереробної промисловості України і визначення перспектив її розвитку в умовах ринкової економіки є досить актуальним науковим завданням, вирішення якого має практичне значення.

На сьогодні Україна посідає 19 місце в світі з видобутку нафти при щорічному видобутку 3-4 млн. тонн. Потреби країни в нафті становлять 35-40 млн. тонн на рік. Забезпечуючи їх лише на 10% за рахунок власного видобутку, Україна залишиться імпортером нафти, навіть якщо справдяться найоптимістичніші прогнози щодо власного видобутку цих ресурсів [2].

Рівень технічної оснащеності вітчизняних підприємств надзвичайно низький, про що, передусім, свідчить якісний бік - глибина переробки нафти і процент відбору світлих нафтопродуктів. Зношення основних фондів більшості технологічних установок нафтопереробних заводів України становить до 58%, відносно низьке завантаження виробничих потужностей підприємств (у середньому 40%) і недостатня глибина переробки нафти (67% проти 86-94% у технічно розвинених країнах США і Західної Європи та 71,6% у Російській Федерації). Відсутність або недостатня потужність установок з вторинної переробки нафти, процесів із поліпшення фракційного складу нафтопродуктів та гідроочищення дистилятних фракцій на більшості підприємств є причиною гірших експлуатаційних і екологічних показників якості моторних палив від зарубіжних аналогів. Ці фактори і визначають неконкурентноздатність підприємств і продукції, що вони випускають. З огляду на стрімке зростання світових цін на нафту (за останні два роки - у 2,5 рази) серед виробників нафтопродуктів йде напружена боротьба за кожний відсоток збільшення глибини переробки нафти [3].

Внаслідок низького рівня завантаження виробничих потужностей, собівартість української переробленої нафти є дуже високою. Україні необхідно вирішувати проблему із завантаженням виробничих потужностей нафтопереробних заводів.

Практика підтверджує, що собівартість нафти ВАТ "Укрнафта" як основного продукту, на якому, головним чином, ґрунтується грошовий потік компанії, значно перевищує собівартість 1 тонни нафти основних конкурентів в Україні - "Лукойл" та "ТНК".

Високорозвинуті країни приділяють велику увагу розвиткові нафтопереробної промисловості, поглибленню переробки нафти, енергозбереженню, поліпшенню екології й автоматизації нафтопереробних заводів (НПЗ). Інші постсоціалістичні країни, крім країн-членів СНД, створивши привабливий інвестиційний клімат, одержали від міжнародних організацій-донорів значні інвестиції і майже повністю закінчили реструктуризацію нафтопереробної промисловості.

Інвестиційне забезпечення розвитку виробництва в перехідній економіці має свою специфіку. Нинішня промислова й інвестиційна політика України є суперечливою, оскільки вона базується частково на ліберальній економічній концепції, а частково - на традиції адміністративного регулювання. Розробка ефективного механізму інвестиційного забезпечення виробництва в перехідній економіці потребує як теоретичного дослідження, так і поглибленого аналізу економічного стану конкретних галузей.

Досягнення суттєвого прогресу в залученні коштів для перебудови вітчизняної нафтопереробної галузі можливе лише завдяки створенню певних умов, зокрема: податкових та кредитних стимулів для конкретних інвесторів; проектів реконструкції та модернізації діючих нафтопереробних заводів.

Фінансування розвитку галузей ПЕК може здійснюватись за рахунок таких заходів: оптимізації цінової і тарифної політики та доведення інвестиційної складової тарифу на енергоносії з врахуванням цільової надбавки до рівня, що забезпечує достатню інвестиційну привабливість проектів; законодавчого запровадження прискореної амортизації основних фондів ПЕК, забезпечивши при цьому цільове використання амортизаційного фонду; залучення коштів від реструктуризації та погашення боргових зобов'язань минулих років учасників енергоринку відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 р. №2711-IV; державних коштів відповідно до обсягів, визначених чинним законодавством та бюджетом розвитку на відповідний рік; створення умов для збільшення доходності та підвищення рівня капіталізації прибутку енергетичних підприємств [4].

Прийняті в 2005 році документи - Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації цін на ринку нафтопродуктів", Указ Президента України "Про заходи щодо стабілізації ситуації на ринку нафти і нафтопродуктів" та Доручення Президента України Прем'єр-міністру України щодо забезпечення передачі до статутного фонду ВАТ "Укрнафта" належних державі пакетів акцій ЗАТ "Укртатнафта", ВАТ "НПК "Галичина"" та ЗАТ "Нафтохімік Прикарпаття" є дієвим заходом початкового етапу забезпечення стабільного функціонування ринку нафти на нафтопродуктів.

Стан українського ринку нафти і нафтопродуктів відображає особливості кризисних явищ в економіці і в нафтопереробній промисловості.

Нафтовий сектор виявися нездатним відреагувати на зміни в соціально-економічному становищі України, а ринкові реформи, які проводились в галузі, не є ефективними. З урахуванням великих потенційних можливостей підвищення ефективності і впливу на економіку, розвиток нафтопереробної промисловості слід вважати одним з основних пріоритетів структурної перебудови паливно-енергетичного комплексу і інвестиційної політики в Україні.

Для виводу з кризового стану української нафтопереробної галузі, для досягнення рівня країн Заходу, необхідно, з урахуванням поточної ціни світового ринку нафти, модернізувати діючі українські НПЗ, для того, щоб збільшити показники переробки нафти до рівня глибокої схеми, тобто до 90-95 %. З цією метою доцільно, скориставшись допомогою провідних західних нафтових компаній, розпочати застосування принципово нових схем розвитку НПЗ, інноваційних для вітчизняної нафтопереробки.

Можливо декілька варіантів розвитку нафтопереробної галузі України. Необхідно приймати до уваги, що розвиток нафтопереробної галузі може бути ефективним як при передачі підприємств галузі приватним компаніям (на прикладі Польщі), так і за умови повного державного контролю галузі. Для досягнення ефективного функціонування нафтопереробної галузі за будь-якого з вище наведених варіантів, обов'язковою умовою є стабільність законодавства в країні.

Література:

  1. В. Саприкін. Енергетика України: економічний, політичний та стратегічний вимір // Національна безпека і оборона. - 14 листопада 2001

  2. Г. Левченко.Вертикальна інтеграція в нафтовій галузі України // Економіст. - № 5, 2005

  3. www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=45675341

  4. Фінансове забезпечення розвитку паливно-енергетичного комплексу // www.energoatom.kiev.ua/ua/about_nngc/esu2030/chapter10

  5. О. Шпак. Світовий та український ринки нафти та нафтопродуктів: сучасні тенденції розвитку // Економічний часопис XXI №6'2003

  6. Дорожкіна М.. Ринок нафти та нафтопродуктів України: проблеми розвитку та регулювання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, №85. - 2006 р. - с.8-11.

  7. Лосицкий А.Ю. Возможности и перспективы инвестиционного процесса в нефтеперерабатывающей отрасли Украины на основе зарубежного опыта // Актуальні проблеми економіки, № 12 (24). - 2004 р. - с.125-129

  8. Шерстюк Р.В.Развитие нефтегазового комплекса Украины в условиях глобализации мирового ТЭК // Актуальні проблеми економіки, №1 (55). - 2006р.

Loading...

 
 

Цікаве