WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Атомна енергетика України - ризики розвитку - Реферат

Атомна енергетика України - ризики розвитку - Реферат

систе-ма поводження з радіоактивними відходами (далі - РАВ) та відпрацьованим ядерним паливом (далі ВЯП), як цього вимагають положення ядерного законодавства (Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами") та міжнародні зобов'язання України. Наразі Україна не здійснює ніяких інвестицій в створення власної інфраструк-тури для подальшої безпечної ізоляції ВЯП та РАВ. На сьогодні темпи накопичення РАВ в Україні значно вищі за можливості їхнього знешкодження. За попередніми оцін-ками, що базуються на розрахунках, проведених іншими державами, де експлуатують-ся подібні реактори, вартість комплексного вирішення питання ВЯП та РАВ стано-вить близько 10-20 млн. доларів США на рік для одного реактора типу ВВЕР 1000. Водночас спеціалісти вважають, що виконання цих завдань можливе тільки за умови створення Державного фонду поводження з радіоактивними відходами і пов'язують це зі збільшенням тарифів на користування електроенергією, в тому числі для населення. Збільшення тарифів також пов'язується в офіційній Стратегії з "фінансуванням про-грам поводження з відпрацьованим ядерним паливом, продовженням термінів експлу-атації діючих енергоблоків, створенням фінансового резерву для зняття їх з експлуата-ції, спорудженням заміщуючих та нових потужностей, створенням елементів власного ядерно-паливного циклу". Але чи саме так потрібно використовувати такий обмеже-ний і соціально ризикований ресурс, як підвищення тарифів на електроенергію? Ніхто не питає про це населення.
Що стосується українських ВЯП, то до 2010 року всі вони в рамках міждержавної угоди направляються на переробку до Росії. Щорічно НАЕК "Енергоатом" витрачає від 60 до 120 млн. дол. США для відправки до Росії ВЯП українських АЕС на переробку. З 2010 року всі радіоактивні відходи, що утворилися від переробки нашого ВЯП в Росії, будуть відправлені назад до України. Треба зазначити, що в результаті переробки 1 тони ВЯП утворюється 7,5 тон твердих і 2200 тон рідких РАВ, котрі теж потрібно перероби-ти й безпечно захоронити. Сьогодні в Україні не існує сховищ для ВЯП (СВЯП). 100% ВЯП зберігається у приреакторних басейнах витримки та в пристанційних сховищах. Місткість цих сховищ обмежена, вони не відповідають вимогам безпеки повною мірою. Проект створення СВЯП-2 на проммайданчику ЧАЕС фактично провалено. Проект фінансується организацією донорів із фонду "ядерної безпеки". Управління фондом здійснює Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) (вклад ЄБРР - 68,47 млн. євро, України - 35,94 млн. гривень). Реальні витрати на створення СВЯП-2 сьо-годні скаладають вже 95 млн. євро, і це не остаточна цифра. За останніми даними, для запуску цього "пам'ятника" у роботу необхідно витратити ще стільки ж, а планувалося, що експлуатація розпочнеться у 2003році.
Новий проект СВЯП знову не обговорюється з громадськістю і носить дедалі скандальніший характер.
Відходи підприємств з добування та переробки урану також є великою пробле-мою. Східний гірничо-збагачувальний комбінат накопичив 65,5 млн. куб. метрів ра-діоактивних відходів сумарною активністю 120 тис. кюрі, 9 сховищ Придніпровського хімзаводу - 36 млн. куб. метрів РАВ сумарною активністю 75 тис. кюрі. Поводження з відходами на підприємствах уранодобувної та переробної промисловості особливо ускладнене там, де вже не існує підприємства-виробника, наприклад, на колишньому виробничому об'єднанні "Придніпровський хімічний завод". На даний час у дев'ятьох хвостосховищах, розташованих на території ВО "ПХЗ" та за його межами, накопичено близько 36 млн. тон радіоактивних відходів переробки уранових руд загальною актив-ністю близько 75 тис. кюрі. Більша частина цих хвостосховищ не експлуатуються, вони залишаються не законсервованими і мають значний шкідливий вплив на довкілля, здоров'я персоналу підприємства та населення. Після завершення переробки уранових руд на ВО "ПХЗ" пройшло вже 14 років, проте до ліквідації наслідків діяльності ура-нових об'єктів практично ще не приступали, в 2005 році тільки почалися досліджен-ня. Із запланованих в 2005 році Державною програмою 5,2 млн.грн. було надано лише 50% - 2,6 млн.грн. У бюджеті на 2006 рік закладено 120 млн. грн.
Мінімальна оцінка затрат на поводження (сортування, кондиціювання, упаков-ка, транспортування та захоронення) низькоактивних РАВ станом на 2000 р. складає 50$ на один дм3 РАВ1 . Але загальна кількість РАВ різного ступеня активності наразі невідома, що значно ускладнює незалежну оцінку вартості необхідних заходів з пово-дження з ними.
1Річний звіт УкрДО "Радон" за 2000 рік.
Транспортування ядерних відходів і матеріалів
Робота атомної енергетики пов'язана з транспортуванням значних обсягів ядер-них матеріалів (уранової руди, збагаченого урану, паливних збірок, відпрацьованого палива, радіоактивних відходів тощо). Збільшення кількості станцій та об'єктів ядер-ного циклу призведе до збільшення об'ємів та кількості перевезень, і таким чином, ризиків.
Існує низка ризиків, пов'язаних з транспортуванням. По-перше, можливість за-раження довкілля та опромінення населення й персоналу внаслідок розгерметизації контейнерів при аварії під час завантаження, розвантаження та під час руху. По-друге, можливість заволодіння радіоактивними матеріалами сторонніми особами для вико-ристання в якості "брудної бомби". По-третє, під час транспортування радіоактивні вантажі найбільш уразливі для терористичної атаки. Це найбільш простий спосіб доста-вити "брудну бомбу" до місця проведення теракту - атомники самі привозять вантаж до населених пунктів. Радіоактивні матеріали перевозять тими ж самими транспорти-ми шляхами, що й пасажирів, які не є спеціально захищеними. Не залежно від джере-ла постачання палива проблема збільшуватиметься. Створення власного виробництва палива призведе до значнгозростання кількості об'єктів та вантажів. Альтернативні плани постачання палива з США виглядають ще більш ризикованими, зважаючи на використання для транспортування кораблів чи навіть літаків.
Таким чином, нарощування потужностей атомних АЕС не є найкращим сценарі-єм розвитку енергетики України.
Енергетична стратегія України передбачає чималі кошти на розвиток ядерної енергетики до 2030 р. (198,3 млрд. грн.) плюс 21,7 млрд. грн. на створення ядерно-па-ливно циклу. Ці кошти розподіляються наступним чином:
. o модернізація, реконструкція, підвищення безпеки діючих АЕС, поводження з ВЯП та РАВ - 5,5 млрд. грн.;
. o продовження терміну експлуатації АЕС - 6,4 млрд. грн.;
. o зняття з експлуатації енергоблоків АЕС - 7,0 млрд. грн.;
. o введення в експлуатацію нових атомних енергоблоків та виведення з експлуатації блоків, які відпрацювали проектний та продовжений термін експлуатації - 179,4 млрд. грн.;
. o створення цирконієвого та уранового виробництва, забезпечення виробництва уранового концентрату до рівня повного забезпечення потреб АЕС - 20,4 млрд. грн.;
. o будівництво заводу з фабрикації ядерного палива - 1,3 млрд. грн.
Наведений кошторис не відповідає реальній вартості будівництва нових блоків, виведення старих блоків з експлуатації, поводження (сортування, кондиціювання, упаковки, транспортування та захоронення) РАВ і ВЯП. Лише на утримання зупине-ної ЧАЕС держбюджет витрачає щорічно 250 млн. грн., а це повинні були бути кошти "Енергоатома".
Більш доцільним видається витратити хоча б частину цих грошей не на будівни-цтво нових 22 блоків АЕС, а на розвиток відновлюваних джерел енергії і впровадження енергозберігаючих і енергоефективних технологій.
Використана література
1. http://www.nirs.org/
Loading...

 
 

Цікаве