WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Атомна енергетика України - ризики розвитку - Реферат

Атомна енергетика України - ризики розвитку - Реферат

просто нема де взяти. Україна не має технологій і потужностей для переробки/захоронення відпрацьованого ядерного пали-ва (ВЯП) і радіоактивних відходів (РАВ), а вирішення проблеми безпечного поводжен-ня з РАВ та ВЯП є першочерговим завданням, на яке потрібні, в свою чергу, величезні кошти. Тепловидільні збірки (ТВЗ) поставляються, знову ж таки, з Росії. Усі ці факти визнаються і авторами стратегії, але вони пропонують ряд заходів для вирішення існу-ючих проблем. На жаль, запропоновані рішення виглядають абсолютно непереконли-во, носять, в основному, декларативний характер і часто передбачають розробку техно-логій майже з нуля. Наприклад, лише визначається за необхідне "до 2010 р. розробити основні технічні рішення системи поводження і довгострокового зберігання РАВ та реалізувати першочергові заходи, які забезпечують приймання і поводження з високо-активними РАВ, що повертаються з Російської Федерації". Щодо ВЯП, то вирішення цієї проблеми взагалі пропонується відкласти "на потім" - "тривале (50 років і більше) зберігання ВЯП з наступним ухваленням остаточного рішення щодо його переробки або захоронення". Це означає кредит під невідомі, але величезні, відсотки, які наша влада планує відшкодувати за рахунок українців, що житимуть через 50 років. Причому без жодної згоди цих людей. Приблизно така сама ситуація з ТВЗ. У Стратегії плану-ється усунення монополії єдиного постачальника ядерного палива (Росії) на енерге-тичному ринку України і диверсифікація джерел його надходження. Але цей процес є дуже складним і зараз знаходиться тільки на стадії досліджень. Перехід на ТВЗ інших виробників може затягтися на десятки років і бути дуже капіталомістким.
Що стосується проектів використання палива з далекого зарубіжжя (як-то США), то важко навіть оцінити ризики, пов'язані з транспортуванням такої кількості палива на літаках чи кораблях. До того ж, використання неросійського палива в російських реак-торах знімає гарантію виробника, проектувальника та наукового керівника з обладнання.
Безпека роботи АЕС: старі й нові ризики
Ще одна нагальна проблема - безпека роботи АЕС. Чим більше працюючих бло-ків, тим більше потенційна загроза для навколишнього середовища та здоров'я людей попри всі завіряння про екологічну безпеку роботи АЕС та постійне удосконалення систем контролю та прогнозу радіаційної обстановки. На атомних станціях України трапляється в середньому три "позаштатні ситуації" на місяць (У 2005 році -34).
Довгоочікуваного ядерниками прориву в атомних технологіях не трапилося. До цього часу не створено реактора, безпека якого випливає з принципу його роботи. Всі реактори, які працюють і працюватимуть в Україні, повільно випалюють закладене у них ядерне пальне. А тому актуальним залишається людський фактор. Будь якій лю-дині властиво помилятися. Людська помилка при роботі на АЕС коштуватиме більше від будь-якої іншої. Для прикладу наведемо принципово можливі аварії, які можуть трапитися на АЕС, виходячи з їхньої конструкції, і які призведуть до катастрофічних наслідків для всієї країни:
. o виникнення неконтрольованої ланцюгової ядерної реакції;
. o аварійний прорив теплоносія першого контуру охолодження;
. o повне відключення електропостачання АЕС та інших об'єктів ядерно-енергетич-ного комплексу при одночасному аварійному вимкненні їхніх автономних систем енергопостачання. Загальною проблемою всіх українських АЕС лишається забір поверхневих вод для
компенсації втрат на випаровування у ставках-охолоджувачах та градирнях. Це викли-кає зниження водності річок. Для прикладу, Хмельницька АЕС, яка має ставок-охоло-джувач, за свідченням місцевих жителів постійно проводить забір води з головної річки Рівненської області - Горині. Хоча, згідно з проектом спорудження ХАЕС, такий забір планувався лише у окремі маловодні роки. Як наслідок, рівень води та її якість у р. Го-ринь значно погіршилися.
У 1996 році Держводгосп розглянув уточнений проект побудови Ташлицької ГАЕС (ТГАЕС) і прийшов до висновку, що в проекті не вирішені питання водозабезпеченості енергокомплексу, безпечного використання та охорони вод у нижній течії Південного Бугу. Згідно з гідроекологічною оцінкою впливу відзначених у проекті ТГАЕС заходів на навколишнє природне середовище, подальший розвиток Південно-Української АЕС та будівництво ТГАЕС не рекомендувався через негативний вплив на екологічну ситу-ацію в регіоні. Сьогодні Південно-Українська АЕС практично працює на прямоточній системі водопостачання, що суперечить статті 96 Водного кодексу України; включен-ня ставка-охолоджувача атомної електростанції (Ташлицьке водосховище) до єдиної гідравлічної системи з Олександрівським водосховищем (ГЕС-ГАЕС) формує прямо-точну систему водопостачання на р. Південний Буг, який є джерелом водопостачан-ня найскладнішої у соціально-економічному та екологічному відношенні зони півдня держави, що суперечить чинному водному та екологічному законодавству України.
За класифікацією ООН, Україна належить до малозабезпечених водними ресур-сами країн, до того ж вони розподіляються нерівномірно. Це ще одна причина, з якої атомна енергетика становить небезпеку для природних ресурсів України.
Прикладом неврахування геологічних ризиків при виборі майданчика для АЕС є Рівненська АЕС, яка має великі проблеми через те, що вона побудована на карсті. Після спорудження РАЕС почалося просідання. У результаті у 80-х роках великий Здолбунівський цементно-шиферний комбінат працював більше року виключно для заливки бетоном карстових пустот. Просідання на той момент було зупинене. Проте ніхто не може дати гарантії, що воно не відновиться при продовженні будівельних ро-біт.
У Стратегії стверджується, що "колективна доза, яку отримує населення України від виробництва електроенергії на ТЕС, значно більша, ніж від виробництва електро-енергії на АЕС". Але ж це пов'язано з тим, що у 90-ті роки атомники фактично шан-тажували уряд можливістю аварії, відбираючи всі обмежені фінанси і не залишаючи коштів для модернізації теплових станцій. Не кажучи вже про те, що теплові станції розміщені ближче до густозаселених міст, а уранові родовища та супутні підприємства не вважаються частиною процесу "виробництва електроенергії на АЕС".
Крім того, лише одна аварія на АЕС може призвести до екологічної катастрофи, наслідки якої будуть відчуватися впродовж десятиріч, як це вже трапилосяодного разу у квітні 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Водночас, фінансовий тягар зняття з експлу-атації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему сьогодні перекладено повністю на державу, а "Енергоатом" мріє про нові акти-ви на будівництво нових атомних станцій. Новітні ризики, пов'язані з тероризмом, по-требують особливого ставлення до загрози виникнення катастроф на об'єктах атомної енергетики.
Проблема радіоактивних відходів, відпрацьованого ядерного палива та відходів від видо-бутку та переробки урану
Збільшення встановленої потужності АЕС ніяким чином не можна назвати "при-родним" і "дешевим" рішенням, оскільки в усьому світі полишається невирішеною проблема радіоактивних відходів, а в Україні вона набула надзвичайної гостроти. На сьогодні, за офіційними даними, в процесі експлуатації АЕС накопичено 858 тис. куб. метрів високоактивних радіоактивних відходів та 3783 тонни відпрацьованого ядерно-го палива, і витрати на поводження з ними ядерники намагаються перекласти на май-бутні покоління.
Не менш складною проблемою атомної енергетики є поводження з відпрацьо-ваним ядерним паливом. В Україні до цього часу не створена єдина державна
Loading...

 
 

Цікаве