WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Легка промисловість україни, сучасний стан та шляхи виведення на новий економічний рівень - Курсова робота

Легка промисловість україни, сучасний стан та шляхи виведення на новий економічний рівень - Курсова робота

законів.
Для розв'язання цієї проблеми було розроблено пропозиції на Раді Директорів підприємств текстильної промисловості України, які було направлено до уряду. Так, наприклад, щодо питання про оподаткування продукції було розроблено проект сплати всю необхідну суму податків не в 40-ка податках, які зараз діють на Україні, а в одному. А потім вже - нехай податкова вирішує, розподіляє ці податки.
Потрібно поставити такі умови торгівлі, які захищають свій ринок. Наприклад, в магазинах Прибалтики націнка на власну продукцію - 18%, натомість у нас - цілих 20-25%, Що, звісно, і стає головними перешкодами на шляху до реалізації продукції. Подивимось, що відбувається при реалізації продукції: в найкращому випадку українське пальто попадає до нашого покупця відразу ж : фабрика-магазин. В найгіршому - повертається у вигляді імпортного товару, вже полежавши на полицях західних магазинів, та залишившись там без попиту. Назад, на батьківщину, ці вироби завозяться фірмами-імпортерами.
Орієнтація виробництва текстильного одягу на громадян з середнім рівнем доходів.
Оскільки дешева продукція користується попитом у населення. То існує конкуренція з боку дешевих товарів із Турції, Китаю. У вітчизняної продукції з'явився ще один конкурент - одяг "Секонд хенд" (тільки минулого року він займав об'єм ринку, який дорівнює приблизно 51.000 тонам або Euro 120 млн. Імпорт "Секонд хенд": здебільшого( 80% ) завозиться з Західної Європи. Як наслідок цього бачимо, що "Секонд хенд" став важливим фактором спаду продажів українських виробників, навіть на внутрішньому ринку.
Так, загальний спад виробництва по типах продукції сектору складає: продажі тканин вироблених в Україні впали на 20%, в'язаного одягу - на 22%, і швейних виробів - на 59% від виробництва 1999 року.[1]
Але тут, потрібно орієнтуватися на середній клас. Виробляти товари для людей середнього достатку. Які все ж таки віддають перевагу якості за більш дорогу ціну, а не дешевим але зовсім не якісним товарам з Китаю.
Так як саме ці громадяни забезпечують основний оборот коштів : адже продажі товарів для цієї групи людей приносять дохід : 60 млн. грн., 15-20 млн. приносять малозабезпечені споживачі і покупці які купують дорогий модний одяг - витрачають на це 10-15 млн. грн. нарік. [9]
Наступна пропозиція є логічним завершенням попередньої пропозиції:
"Повернення" на свій внутрішній ринок та закріплення на ньому.
Декілька років тому вітчизняна продукція на внутрішньому ринку забезпечувала продавцям приблизно 50% продаж. Після кризи 1998 року українським виробникам вдалося заповнити місце, яке звільнилося постраждалими від кризи імпортерами, але утриматися на цих позиціях виявилося не так просто, через те, що не дрімали вітчизняні виробники та дрібні виробники одягу.
Співпраця з міжнародними фірмами на таких умовах, які б забезпечували отримування прибутку і нашому виробнику і іноземній фірмі.
Українські фірми, які не збанкрутили протягом перехідного періоду, вже встановили прямі зв'язки щодо постачання сировини з західними експортерами
Бавовна імпортується з Росії. Узбекистану, США, Німеччини, Китаю, Пакистану. Льон - з Росії та Беларусі. Киргизстан, Молдова та Німеччина є основними постачальниками бавовни. Вовна імпортується з Росії, Беларусі, Литви, Англії[7].
Потрібно налагодити нові зв'язки для постачання сировини. Так, вже в 2000, імпорт в'язаної нитки з Угорщини та Данії збільшився на 28% та 16% відповідно. Імпорт з США зменшився на 5%.
Декілька іноземних компаній, постачальників сировини для галузі вже є на українському ринку, з налагодженою системою дистрибуції своєї продукції. Серед них: Ulmia company (Німеччина), Mirolio company (Італія), Holland & Cherry (Англія), Ena Ukrainian-German JV, і Czech-Ukrainian JV Gamayun. [8]
Українські компанії Textil-Lux та Eolis є найбільшими місцевими продавцями тканин. Вони імпортують тканини з Чехії, Словаків, Італії.
Українські виробництва мають розробити маркетингову стратегію своєї поведінки на ринку.
Зараз же основна їхня проблема полягає саме у відсутності цієї стратегії. Ця проблема є не тільки в текстильній галузі, і не тільки проблемою українських виробників. І в цьому плані вона є результатом іншої - нестачі кваліфікованого персоналу. Українські виробники текстильної продукції просто не знають, яким чином потрібно управляти фінансами на підприємстві.
Тому, зараз постає питання про здійснення перекваліфікації фінансового менеджменту українських фірм, їх ознайомлення з міжнародними стандартами фінансової звітності.
Підвищення фінансової обізнаності робітників сектору.
Українські компанії, і це особливо виразно видно на текстильній галузі є дуже обмеженими в своїх можливостях "знаходити" фінансові ресурси для впровадження нових технологій на підприємстві. В основному, так сталося завдяки дуже жорстким фінансовим регуляціям та інструментам, які діють зараз на українському ринку[8].
5. ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЙ ТА ВИБІР АЛЬТЕРНАТИВНИХ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ.
В цілому, текстильний ринок України оцінюється в Euro 354 млн. щорічно.[1] Український ринок в'язаних та швейних виробів є дуже фрагментованим, та включає в себе контрабандні, низькі за своїми цінами товари.
Для Українського виробника дуже важливо зараз відчути впевненість на своєму ринку. По-перше, досягнення цієї мети є набагато реальнішим принаймні зараз. Якщо говорити про національну стратегію дій підприємств текстильної промисловості, то я б назвала її як: імортозаміщувальний підхід.
З точки зору стосується фінансового менеджменту, це означає: виділення більше ресурсів для розробки нових марок продукції та їх "розумна" реклама та маркетинг саме на внутрішньому ринку.
Цей підхід також може означати подальшупереорієнтацію виробництва: з виробництва для клієнтів з середнім рівнем доходу - до виробництва на замовлення для спеціальних замовлень.
Для нормальної роботи текстильній галузі, потрібні інвестиції. Згідно з даними Держкомстату, об'єм інвестицій до легкої промисловості України ( що включає в себе інвестиції промисловість в економіці України, ( а це приблизно 1.5%) ясно видно, що галузь не отримує достатніх для свого розвитку інвестицій. Також ясно, що на об'єм інвестицій в українську економіку в цілому дуже впливають міжнародні уявлення про Україну, як про державу з нестабільною політичною ситуацією, з не реформованим законодавством. Інвестиції в текстильну промисловість складають 0.8% від усіх інвестицій які вкладені в українську економіку.
Міжнародне співробітництво. Приблизно 70% підприємств, які працювали в текстильній промисловості України за часів СРСР припинили своє існування впродовж останніх 10 років. 29% з тих підприємств які залишились на українському ринку орієнтовані на потреби та замовлення іноземних споживачів. Регіональний експорт суконь, які було зроблено в Україні залишається майже таким самим.
Так само, як і в 1999, в 2000 Німеччина є основним торгівельним партнером України. її частка в українському експорті продукції з текстилю становить 50%. Частка США та Франції відповідно становить 14% та 9%. Серед партнерів України: Англія, Італія, Голландія, Данія.
В той час як виробники текстилю дійсно отримують фінансову та сировину підтримку від міжнародних компаній - насправді, для українських виробників є тільки обмежене коло питань, які вони можуть
Loading...

 
 

Цікаве