WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Аналіз молокопереробної галузі в Чернівецькій області - Дипломна робота

Аналіз молокопереробної галузі в Чернівецькій області - Дипломна робота

захворюваннях лактуючих тварин (мастити, порушення обміну речовин та ін.). Кип'ятіння, пастеризація також знижує кислотність молока (в середньому на 2-3°Т).
Використання такого молока для подальшої переробки на молочні продукти є неможливим, оскільки вимогами стандартів передбачене їх виготовлення з пастеризованого молока чи вершків.
Титрометричний спосіб дослідження.
Прилади і реактиви: конічна колба на 100 мл, піпетки на 10 і 20
мл, бюретка, крапельниця, 0,1 н. розчин NаОН (КОН), 1% спиртовий
розчин фенолфталеїну, еталон забарвлення.
Приготування розчинів:
І. Приготування 0,3 н. розчину NаОН (з фіксаналу)
1. Ампулу з фіксаналом промивають ззовні і споліскують дистильованою водою.
2. В отвір мірної літрової колби вставляють лійку, в отвір якої вставляють пробивач гострим кінцем догори.
3. Вдаряють одним з кінців ампули по пробивачу. Залишаючи ампулу на місці, роблять отвір з другого боку ампули. Використовуючи промивач, багаторазово промивають ампулу водою, яка стікає в колбу.
4. Вміст колби на 1 л перемішують, доливають до мітки водою, після чого знову перемішують. З фіксаналу для 0,1 н. розчину можна приготувати нормальний розчин (1н.). З цією метою вміст розчиняють у мірній колбі на 100 мл; для приготування 0,5 н. розчину NаОН (КОН) вміст фіксаналу розчиняють у мірній колбі на 200 мл.
ІІ. Приготування контрольного еталона: в колбу на 150-200 мл відміряють піпеткою 10 мл молока, 20 мл води, 1 мл 2,5%-ного розчину сірчанокислого кобальту; суміш перемішують. Еталон є придатним протягом однієї зміни (6-8 год.). При більш тривалому використанні до еталона додають 1 -2 краплі формаліну.
Готуючи 2,5%-ний розчин сірчанокислого кобальту, в мірну колбу на 100 мл вносять 2,5 г сірчанокислого кобальту і до мітки доливають дистильованою водою. Термін зберігання 2,5%-ного розчину - до шести місяців.
Техніка _визначення титрованої кислотності:
1. В конічну колбу ємністю 150-200 мл наливають 10 мл досліджуваного молока, 20 мл дистильованої (питтєвої свіжопрокип'яченої та охолодженої до кімнатної температури) води. При відсутності води дослідження проводять без неї, знижуючи отримані результати на 2°Т. До суміші додають 3 краплі 1%-ного спиртового розчину фенолфталеїну.
2. З бюретки (попередньо відмірявши рівень лугу) краплями додають в колбу при постійному перемішуванні 0,1 н. розчин гідроксиду натрію до появи слабо-рожевого забарвлення, яке не зникає протягом 1 хв.
3. Відраховують кількість лугу (мл), витраченого на титрування 10 мл молока.
4. Для вираження кислотності молока в °Т, кількість лугу (мл), витраченого на титрування 10 мл, перемножують на 10. Розбіжність між паралелями не повинна бути більше 1 Т°.
3. Визначення вмісту жиру в молоці (ГОСТ 5867-90)
Для визначення жиру в молоці необхідно виділити його у чистому вигляді, тобто вивільнити від білкових оболонок. Як розчинники білків застосовують спільні розчини кислот чи лугів. Стандартним методом визначення вмісту жиру в молоці є кислотний (ГОСТ 5867-90), Оскільки використовується сірчана кислота, то цей метод часто називається сірчанокислим.
Даний метод ґрунтується на виділенні жиру з молока і молочних продуктів під дією концентрованої сірчаної кислоти та ізоамілового спирту з подальшим центрифугуванням і зміною об'єму виділеного жиру у градуйованій частині жироміра.
Прилади і реактиви: жироміри для молока з гумовими корками, штатив для жиромірів, центрифуга лабораторна, піпетки на 10,77 мл, автоматичні піпетки на 10 і 1 мл, водяна баня, термометр на 100°С, рушники, ганчірки, якісна сірчана кислота (густиною 1,81-1,82).
1. Визначення якості і густини сірчаної кислоти.
Сірчана кислота, що застосовується для визначення жиру в молоці, повинна бути прозорого і не мати домішок. Допускається слабке забарвлення її в буруватий колір. Для перевірки її якості в жиромір налити 11 мл досліджуваної кислоти і 11 мл води.
Жиромір закрити корком, струсити вміст і центрифугувати 5 хв. при 1000 об/хв. Потім витримати жиромір 5 хв. у воді при 65° (±2°)С і після цього повторити центрифугування. Якщо при цьому на поверхні суміші у вузькій частині жироміру не виділиться жироподібний шар, кислота придатна для роботи.
Густина сірчаної кислоти визначається ареометром, що має шкалу з поділками 1,40-1,85. При відсутності ареометра густину кислоти можна визначити ваговим способом. Для цього па технічній вазі відважують з точністю до 0,01 г в чисту суху мірну колбу певної місткості (50-100 мл). Заповнюють колбу до мітки дистильованою водою (при 20°С) і знову зважують. Воду виливають, колбу ополіскують досліджуваною кислотою, заповнюють до мітки також при 20°С і зважують. Розрахунки густини кислоти проводять за формулою:
, де
а - маса чистої сухої колби;
б - маса колби з водою;
в - маса колби з сірчаною кислотою;
Д - густина кислоти при 20°С;
0,99823 - постійний коефіцієнт.
Сірчану кислоту, що надходить в лабораторії молокопереробних
пунктів та молокоприймальних пунктів, розводять за формулою:
де: В - кількість води (л);
К - кількість розбавлюваної кислоти (л);
Д1 - густина наявної кислоти (визначають ареометром);
Д2 - потрібна густина кислоти.
2. Визначення якості і густини, ізоамілового спирту
В ізоаміловому спирті не повинно бути сторонніх домішок. Для перевірки його якості в жиромір наливають 10 мл сірчаної кислоти густиною 1,81-1,82; 10,77 мл води і Е мл перевірюваного ізоамілового спирту. Жиромір закривають гумовим корком, добре струшують і залишають у штативі на 24 год для відстоювання. Якщо на поверхні рідини в жиромірі не виділиться масляний шар, то епирт придатний для аналізу.
Можна використовувати й інший спосіб. У двох жиромірах визначають вміст жиру в молоці з явно придатним спиртом, а у двох інших жиромірах - з застосуванням перевіреного спирту. Якщо одержані результати у всіх жиромірах будуть збігатися, то спирт придатний для аналізу. Різниця допускається в межах ±0,05 поділки шкали.
Техніка роботи
1. Нумерують жироміри. Для цього простим олівцем наносять номер на зашліфований кружечок, розміщений у верхнійчастині жироміра.
2. У штатив встановлюють необхідну кількість пронумерованих жиромірів. В кожний жиромір відмірюють піпеткою автоматом 10 мл сірчаної кислоти, стараючись не змочити шийки жироміра.
3. Відмірюють піпеткою 10,77 мл добре розмішаного молока. Обережно по стінці вливають молоко у жиромір. Шар молока повинен розміститись над шаром кислоти, щоб не сталося передчасного розігрівання. Кінець піпетки не повинен торкатися сірчаної кислоти. Видувати молоко з піпетки не слід.
4. Відмірюють піпеткою-автоматом 1 мл ізоамілового спирту, намагаючись не змочити шийку жироміра; змочування призводить і згодом до вискакування корка.
5. Заповнені жироміри закривають гумовими корками. При цьому жиромір необхідно тримати в кулаці за розширену частину (не за шкалу), загорнувши його в рушник або помістивши в патрон центрифуги. Корок вводять гвинтоподібним
Loading...

 
 

Цікаве