WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Трудові ресурси України - Реферат

Трудові ресурси України - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Трудові ресурси України
Найбільш активною частиною населення є трудові ресурси. Це - населення у працездатному віці (чоловіки 16-60 років та жінки 16-55 років), крім інвалідів І і ІІ груп, а також підлітки та пенсіонери, які працюють. Вони є основною продуктивною силою суспільства, одним з головних чинників його територіальної організації. Але позаяк одні і ті самі трудові і ресурси в різних умовах можуть виробляти різну кількість продукції з неоднаковою якістю, тим самим по різному впливаючи на соціально-економічний розвиток регіону; можливості людей щодо праці можуть бути різними в умовах неоднакових виробничих відносин. Тому поряд з поняттям "трудові ресурси" вживають термін "трудоресурсний (або працересурсний) потенціал". Під останнім розуміють поряд з трудовими ресурсами можливості людей до праці. Працересурсний потенціал визначається як кількістю та якістю (статево-віковий, професійний склад) трудових ресурсів, так і особливостями соціально-економічного розвитку території, впровадженням досягнень науково-технічного прогресу, матеріальними і духовними потребами населення регіону, екологічними особливостями її діяльності. Людей із їх знаннями, професійною підготовкою і навичками до праці ще називають "трудовим капіталом" або "людським капіталом".
Все ширше у науковій літературі та у практиці поширюється термін "економічно активне населення". Ним позначають працездатне населення, яке впродовж певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. До складу економічно активного населення відносяться люди, які зайняті господарською діяльністю, що приносить прибуток, та безробітні люди. Із цього виходить, що економічно неактивне населення включає людей, які зайняті в домашньому господарстві, учнів та студентів, осіб, що не шукають роботи і не бажають працевлаштуватись. Економічно активне населення становить в Україні 22.8 млн. осіб (2001 р.), а економічно неактивне населення - 13.5 млн. осіб. Значну частку серед осіб останньої групи становлять студенти та люди пенсійного віку (за методикою обчислення економічно активного і неактивного населення враховуються люди у віці 15-70 років).
Усе зайняте населення ще називають робочою силою, або самодіяльним населенням. За методикою ООН самодіяльне населення поділяється на такі категорії: 1) підприємці, які володіють засобами виробництва і користуються найманою працею; 2) дрібні власники, орієнтовані на сімейну працю; 3) члени сімей власників засобів виробництва, які працюють без фіксованої заробітної плати; 4) наймані робітники і службовці; 5) люди, які не мають визначених місць у суспільному виробництві.
Населення, яке не належить до самодіяльного, відноситься до т.з. "утриманців".
Величина і структура працересурсного потенціалу, особливості його розміщення значною мірою впливають на галузеву і територіальну структуру господарства, процес природокористування. В тих регіонах, де трудових ресурсів не вистачає, розміщують трудодефіцитні виробництва, а там, де їх надлишок - трудомісткі. До трудових ресурсів тяжіють виробництва легкої промисловості, точного машинобудування, вирощування технічних та овочевих культур та ін. Певні вимоги до статевого складу ресурсів висувають галузі важкої промисловості (чоловіча праця), легкої і харчової промисловості, сфери послуг (переважно жіноча праця). Високі вимоги до кваліфікації працівників постають у приладобудуванні, електро- і радіотехнічній промисловості, літако- і ракетобудуванні та ін.
Особливо значна роль трудових ресурсів у розвитку господарства густозаселених регіонів, які недостатньо забезпечені трудовими ресурсами: тут вони визначають провідний розвиток трудомістких галузей в структурі господарства, значною мірою обумовлюють потужність і структуру потоку продукції, яка вивозиться за межі даної території, розвиток виробництв внутрішньорегіонального значення та ін.
За забезпеченістю працересурсним потенціалом всі регіони України в сучасний кризовий період відносяться до праценадлишкових, але за умови соціально-економічного піднесення багато з них належали до працедефіцитних. Про це свідчать показники, що характеризують сучасний працересурсний потенціал (частка працездатного населення, рівні зайнятості, освіченості, безробіття), а також природний і механічний рух населення (табл.1).
Найбільшу чисельність трудових ресурсів мають відповідно ті області, які мають найбільшу кількість населення і високу частку працездатних людей. В Україні трудові ресурси становлять майже 30 млн. осіб, в їх структурі переважають працездатні люди - 91.2%, незначну частку становлять зайняті особи старшого віку (8.7%) та підлітки (0.1%).
Таблиця 1
Показники працересурсного потенціалу регіонів України за 2004 р.
Регіони Всього трудових ресурсів, тис.осіб Рівень зайнятості населення, в % Частка працездатного населення, в % Рівень безробіття населення, в %
Україна 29918.3 62.8 56.6 9.1
АР Крим 1262.7 59.2 59.3 6.7
області:
Вінницька 1044.7 73.8 65.1 5.6
Волинська 570.4 60.5 60.0 12.1
Дніпропетровська 2254.0 58.6 59.6 7.4
Донецька 2979.5 65.7 57.3 8.0
Житомирська 772.2 65.2 50.5 12.8
Закарпатська 769.1 57.9 60.5 7.0
Запорізька 1218.0 53.1 55.0 10.4
Івано-Франківська 908.8 59.5 46.8 12.1
Київська 2861.5 73.5 55.9 9.9
Кіровоградська 669.5 65.1 56.2 10.0
Луганська 1540.5 55.6 51.3 9.2
Львівська 1672.0 66.9 56.6 10.5
Миколаївська 798.9 59.2 54.1 12.8
Одеська 1509.9 67.0 57.5 5.4
Полтавська 1001.1 60.8 56.5 8.3
Рівненська 697.1 57.5 59.1 12.5
Сумська 821.9 70.0 45.9 11.9
Тернопільська 677.1 61.8 59.4 13.0
Харківська 1837.3 59.3 52.8 9.6
Херсонська 732.5 61.8 52.9 11.7
Хмельницька 917.0 76.0 53.5 13.3
Черкаська 798.4 64.6 49.6 11.2
Чернівецька 557.8 52.8 59.9 10.0
Чернігівська 797.3 63.0 51.7 10.2
*Статистичний збірник України за 2004 рік. - К.: Техніка. - 2005. - С.352-355.
За забезпеченістю працересурсним потенціалом всі регіони України можна поділити на три групи:
1) із значною часткою працездатного населення, але дуже низькими показниками природного руху, значним механічним відтоком людей (Харківська, Луганська, Дніпропетровська, Донецька, Київська області).;
2) із значною часткою працездатних людей, високими показниками "старіння" населення, від'ємними або незначними додатними показниками природного приросту населення, значним механічним відтоком населення (Одеська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Львівська, Тернопільська, Волинська, Рівненська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області, Автономна Республіка Крим;
3) з найнижчою в Україні часткою працездатного населення, дуже низьким (від'ємним) природним приростом населення, найвищою часткою осіб пенсійного віку, із значним відтоком населення (Хмельницька, Житомирська, Вінницька, Черкаська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська, Чернівецька області).
Найгірший стан щодо збільшення працересурсного потенціалу в областях третьої групи, тому реструктуризація їх господарства повинна відбуватись у напрямі розвитку непрацемістких галузей.
Рівень зайнятості населення (відношення зайнятого населення до всього працездатного) в Україні постійно знижувався, в 2004 р. він становив 56.6% (в 1996 р. - 70.4%) внаслідок згортання виробництва в період загальної економічної кризи. Про особливості зайнятості населення у різних галузях господарства свідчить таблиця 2.
За 1990-2004 рр. чисельність зайнятого населення зменшилася на 5.1 млн.осіб (20%). У всіх галузях господарства, крім фінансової сфери та управління, відбулося скорочення працівників, найбільше у матеріальному виробництві, зокрема у будівництві - в 2.2 рази, промисловості - 1.7 раза. Змінилася також структура зайнятості, якщо в 1990 р. все зайняте населення працювало у галузях економіки, то вже в 2004 р. майже 10 млн.осіб - у інших сферах економічної діяльності, передусім об'єктах ринкової інфраструктури (біржах, консалтингових компаніях та ін.). Частка працівників матеріального виробництва зменшилась із 67.2% у 1990 р. до 49.7% у 2004 р., відповідно людей, що працюють у сфері послуг - збільшилась з 32.8 до 50.3%. Але це зовсім не означає, що збільшення частки останніх відбулося внаслідок збільшення кількості працівників. Це було досягнуто неоднаковими темпами скорочення працівників, значно більшими у галузях матеріального виробництва, ніж у сфері послуг. Збільшення кількості і частки зайнятих відбулося тільки у сфері управління та у галузях фінансування, кредитування і страхування (див. табл. 2). Склалася в сучасних умовах така ситуація, що на 1000 працівників виробничої сфери припадає 71
Loading...

 
 

Цікаве