WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Паливно-енергетичний комплекс України - Реферат

Паливно-енергетичний комплекс України - Реферат

здійснюється, в основному, відкритим способом, оскільки глибина залягання пластів невелика (40-60 м). Через низьку теплотвірну здатність буре вугілля спалюється, переважно, на місці. Завдяки брикетуванню, вугілля можна перевозити на незначні відстані.
Нафтова ігазова промисловість. Основні райони нафто- і газовидобутку. Перспективи розвитку нафтової і газової промисловості.
Нафтову промисловість можна поділити на: нафтодобувну й нафтопереробну. Адже нафта, на відміну від вугілля, в натуральному вигляді не спалюється, її переробляють на нафтоперегінних заводах на гас, бензин, дизельне пальне, а також мастильні машинні масла, вазелін, гудрон і т. ін. Відходи нафтопереробки використовуються як котельне паливо (мазут), а також як сировина для хімічної промисловості.
Видобуток нафти вимагає менших затрат, ніж видобуток вугілля. Особливо це стосується фонтанного способу видобутку, який можливий тільки на нових родовищах.
З 90-х років XIX ст. почалася промислова розробка нафтових родовищ Передкарпаття. На початку XX ст. відкриті газові родовища у цьому ж районі, а у 1929 р. прокладений перший магістральний газопровід Дашава - Львів.
Свердловини в Україні забезпечують нафтою 8 % її потреб (в 2004 р. видобуто 4 млн. т). Нафтопереробка в Україні тяжіє до місць видобутку сировини. Найдавнішим районом видобутку є Передкарпаття. Серед нині діючих найбільшими у цьому районі є Долинське, Бориславське, Старосамбірське, Надвірнянське, Дрогобицьке, Битків-Бабчинське, Залужанське родовища. Переробка видобутої нафти здійснюється на Надвірнянському ("Нафтохімік Прикарпаття"), Львівському (НПЗ "Галичина") та Дрогобицькому нафтопереробних заводах. Основний район видобутку нафти в країні - Дніпровсько-Донецький, в якому видобувається до 75 % вітчизняних енергоносіїв. Тут же розташовуються найбільші українські родовища нафти (Анастасіївське) та газу (Шебелинське). Нафта цієї провінції характеризується високою якістю та значною кількістю супутнього газу. Великими родовищами є Охтирське, Дружелюбівське, Кегичівське, Єфремівське, Західнохрестищенське, Тимофіївське, Качанівське, Прилуцьке, Миргородське, Диканське, Решетняківське та ін. Нафта цих родовищ характеризується високою якістю і значною кількістю попутного газу, що сприяє розвитку місцевих газопроводів для газифікації міст і сіл. Нафтопереробка здійснюється на двох підприємствах регіону - Кременчуцькому та Лисичанському (один з найбільших в Європі, потужність 16 млн. т) нафтопереробних заводах.
Перспективним районом розвитку власної нафтопереробної промисловості є Причорноморський, що відповідає однойменній нафтогазоносній провінції. Хоч промислове значення має лише кілька родовищ, але вихід до моря (транспортний чинник) і багатий шельф (сировинний чинник) дозволяють говорити про перспективність розвитку галузі в регіоні. Найбільші родовища - Стрілківське, Штормове, Джанкойське, Голіцинське, Керченське. Переробка здійснюється на Херсонському нафтопереробному заводі.
Загальна потужність вітчизняних нафотопереробних підприємств складає понад 60 млн. т, але основна частка їх завантаження пов'язана з поступленням на територію України імпортної нафти. Сьогодні розробляється програма альтернативного імпорту - крім нафтопроводів з Росії, нафту транспортують танкерами до Одеси, де створено великий термінал для її зберігання.
Основними завданнями нафтодобувної промисловості є модернізація процесів видобутку, щоб повніше добути нафту з родовищ, в тому числі з великих глибин (5-10 тис. м), де її запаси найбільші, а також почати розробку запасів нафти з шельфу Чорного моря
Проблеми галузі полягають у тому, що переробляти нафту у нашій країні надто неефективно, тобто отримують лише близько 45 % бензину (у світі - до 90 %). Виробництво бензину на нафтопереробних підприємствах України становило у 2004 році 4,7 млн. т. Решта цінної сировини переробляється на дизельне паливо, мастильні матеріали, а також спалюється у вигляді мазуту на ТЕС (7,2 млн. т у 2002 році). Необхідно обмежувати власне споживання нафти, замінивши її іншим паливом та хімічними продуктами, які можна виробляти з вугілля, торфу, горючих сланців.
Особливістю газової промисловості є те, що видобуток палива тісно пов'язаний із його транспортуванням.
Україна забезпечує свої потреби власним газом не більше, ніж на 1/4, а решта газу імпортує з Росії, Туркменистану, Узбекистану. Основний район газовидобутку - Дніпровсько-Донецький, якому належить близько 93 % усього газу, що видобувається в країні. Найбільше - Шебелинківське, в якому сконцентровано до 75 % вітчизняних запасів газу. 20 родовищ Причорномор'я, які зосереджені в північній частині Криму, забезпечують тільки потреби Кримської Автономної республіки. Загальні запаси газу тут складають 14,3 млрд. м3. У Передкарпатті газові родовища практично вичерпані, їх використовують тепер як газосховища.
Основні проблеми галузі полягають у потребі модернізації процесу газовидобутку, освоєння нових родовищ, обмеження неефективного використання цього "голубого" палива. Забезпечення потреб України повинно здійснюватися за рахунок участі вітчизняних робітників і спеціалістів у розробці газових родовищ у Росії, Казахстані; обслуговування магістральних трубопроводів, що постачають газ у Європу з Росії.
Торф, як і буре вугілля, через низьку теплотвірну здатність має значення лише як місцеве паливо. Близько 70 % видобутку торфу припадає на Полісся. Основними споживачами торфу є невеликі ТЕС, житлові будинки. Торф використовується також як органічне добриво та сировина для хімічної промисловості.
Отже, основним видом палива, яким Україна може забезпечити свої потреби, є вугілля. Нафту й газ наша країна змушена імпортувати. Важливою проблемою для всіх галузей паливної промисловості є впровадження найновіших технологій видобутку і переробки палива.
Електроенергетика, її структура, розвиток і розміщення основних типів електростанцій. Екологічні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу. Теплові електростанції спалюють паливо, нагрівають воду, перетворюючи її на пару, яка подається під тиском на газові турбіни. Як паливо використовується низькосортне вугілля, торф, мазут, природний газ.
Теплові електростанції (ТЕС) поділяються на: конденсаційні та теплоелектроцентралі (ТЕЦ). На перших відпрацьована водяна пара конденсується і вода надходить у котел. Такі станції виробляють тільки електроенергію, якою забезпечують великий район країни. Тому їх інколи називають ДРЕС (державна районна електростанція). ТЕЦ виробляють одночасно електричну і теплову енергію (гарячу воду або пару), яку спрямовують трубами для обігрівання житлових будинків, підприємств. Радіус дії ТЕЦ становить до 35 км.
Loading...

 
 

Цікаве