WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Агропромисловий комплекс України - Реферат

Агропромисловий комплекс України - Реферат

відходи від харчової промисловості і харчування людей. Найрозвинутіше воно в Степу й Лісостепу, де є більше концентрованих кормів. На Поліссі свинарство базується на картоплі, але через те, що цей корм дорогий, собівартість продукції свинарства тут вища, ніж у Лісостепу. Свинарство залежно від типів годівлі має певні виробничі напрями. У господарствах Полісся і Лісостепу, що базуються на картопле- і бурякоконцентратному типах годівлі, переважаючою спеціалізацією є м'ясо-сальна. У Степу, де висока частка в кормах дешевих концентратів, переважає сальне свинарство.
Вівчарство поширене, головним чином, у Степу, особливо південному, та в Карпатах. У Степу розвивається вовняне, переважно тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство, яке дає якісну вовну. Базується воно на дешевих пасовищних і грубих кормах. Для вівчарства використовують у Степу сухі вигони і пасовища. Вівці добре переносять посуху, холод і можуть добувати корм навіть з-під снігу завглибшки до 20 см. На Поліссі і в Карпатах переважає грубововняне, шубне вівчарство, що дає високоякісні, міцні, теплі овчини, з яких виготовляють кожухи.
Птахівництво розвинене у всіх областях. Розводять гусей, качок, курей, індиків. Найбільша увага приділяється збільшенню поголів'я курей для отримання м'яса і яєць. Створено великі спеціалізовані птахофабрики поблизу великих міст, промислових та рекреаційних центрів.
Дедалі важливішого значення набуває ставкове рибальство. Розводять переважно коропа. Товарне значення має форель, яка зустрічається у гірських річках.
Бджільництво поширене у всіх зонах, але найкращі умови для його розвитку наПоліссі та в Лісостепу.
Шовківництво (розведення тутових і дубових шовкопрядів) розвинене в деяких степових і лісостепових областях. Розвивається в Україні звірівництво. З хутрових звірів на спеціалізованих фермах і звірогосподарствах розводять сріблясто-чорну лисицю, норку, голубого песця, нутрію.
У лісостепових і поліських областях поширене кролівництво, яке дає вдвічі більше м'яса, ніж вівчарство.
Агропромислові зони. Дія сільськогосподарського виробництва характерні певні закономірності розміщення на території країни. Вони зумовлені, насамперед, відмінностями земельних та агрокліматичних ресурсів різних її частинах. Різну спеціалізацію сільського господарства визначають також економічні і соціальні чинники. Це, передусім, потреби населення та окремих галузей господарського комплексу у сільськогосподарській продукції, географічне положення переробних промислових підприємств, забезпеченість території трудовими ресурсами, наявність транспортних шляхів. Під впливом цих факторів в Україні сформувалися три сільськогосподарські зони.
Зона молочно-м'ясного скотарства, свинарства, льонарства, картоплярства й зернового господарства (поліська) охоплює більшу частину Полісся і прилеглі райони Лісостепу. Для неї характерний низовинний рельєф, помірно континентальний, з незначним надмірним або достатнім зволоженням клімат, а також лісова й лучна рослинність на дерново-підзолистих, інколи заболочених грунтах. Такі природні умови визначили виробничу спеціалізацію сільського господарства. Основний зональний тип сільського господарства на Поліссі - поєднання скотарської і льонарської спеціалізації з виробництвом картоплі і жита. На Полісся припадає понад 90% виробництва льону-довгонця, 40% картоплі, 25% молока і м'яса в Україні. Зернове господарство задовольняє, в основному, місцеві потреби. Найбільше значення у межах зони мають пшениця, гречка і жито. Тут в основному розвиваються молокопереробні, м'ясопереробні, плодоовочеконсервні, картопляно-крохмало-спиртові, льонопереробні спеціалізовані комплекси.
Буряківнича-зернова зона з м'ясо-молочним скотарством і свинарством (лісостепова) займає більшу частину Лісостепу і прилеглі до нього райони Полісся, Передкарпаття та Степу (35 % площі України). В її межах переважають чорноземні грунти з достатнім зволоженням. Ця зона характеризується порівняно з Поліссям значно вищою розораністю земель. Це - основний район вирощування цукрових буряків в Україні (тут вирощують 70% цукрових буряків України). Значні площі у лісостеповій зоні займають посіви озимої пшениці та кукурудзи на зерно (40% від загальнодержавного показника). Це найбільш інтенсивна сільськогосподарська зона - на одиницю площі ріллі припадає найбільший обсяг виробництва сільськогосподарської продукції.
Основний зональний тип господарства Лісостепу - скотарський, цукробуряковий, зерновий. Головною зерновою культурою є озима пшениця, а технічною - цукрові буряки. Тваринництво спеціалізується на вирощуванні та відгодівлі на м'ясо великої рогатої худоби, свиней. На Правобережжі сільськогосподарської зони, особливо в Придністров'ї, розвинуте садівництво.
Зона зернових і олійних культур з розвинутим овочівництвом, баштанництвом, виноградарством, скотарством, свинарством і вівчарством (степова) займає більшу частину Степу країни (40 % площі України). Характеризується вона переважанням родючих чорноземних грунтів (90% площі), теплим і посушливим кліматом, високим ступенем розораності земель.
Степ виробляє 48% зерна, 100% рису, 80% соняшнику, 96% винограду України. Вирощують тут також льон-кучерявець, рицину, сою, арахіс, рис, лікарські, ефіроолійні, баштанні культури. Основний функціональний тип господарства - скотарсько-зерновий з виробництвом соняшника. Такі особливості зумовили розвиток плодоовочеконссрвних, олійножирвих, виноградарсько-переробних, ефіроолійних, молоко- і м'ясопереробних комплексів.
Крім рівнинних сільськогосподарських зон, в Україні виділяють передгірні та гірські райони Криму і Карпат. Своєрідні природні умови позначилися на особливостях сільськогосподарського виробництва у них. У передгір'ях Карпат вирощують пшеницю, цукрові буряки, льон, картоплю. На Закарпатті рослинництво спеціалізується на зернових культурах, особливо кукурудзі на зерно, виноградарстві, садівництві та овочівництві. З тваринницьких галузей, поряд із скотарством, велике значення має вівчарство, що використовує гірські пасовища на полонинах. На Південному узбережжі Криму товарне значення має виноградарство, вирощування ефіроолійних культур (троянди, лаванди, шавлії).
Навколо великих міст і агломерацій сформувалися приміські овоче-молочні зони, які орієнтуються на забезпечення населення міст овочами, картоплею, фруктами, молоком, яйцями тощо.
Потрібно поглиблювати сільськогосподарську
Loading...

 
 

Цікаве