WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Раціональне використання трудових ресурсів в регіонах - Курсова робота

Раціональне використання трудових ресурсів в регіонах - Курсова робота

сировини, енергії, раціональне використання виробничих фондів, раціоналізація транспортних вантажопотоків на основі науково обгрунтованого розміщення продуктивних сил. Економія витрат живої праці передбачає впровадження трудозберігаючих технологій, що дасть змогу зменшити витрати ручної праці.
Нині значна кількість робітників у промисловості, будівництві та в сільському господарстві зайнята на ручних роботах. Безперечно, вони будуть вивільнені з цих галузей господарства за умови підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів.
Механізація та автоматизація виробничих процесів, спеціалізація виробництва сприяють зниженню трудомісткості продукції, що дає особливо великий ефект при розміщенні підприємств у районах, де трудових ресурсів не вистачає. Велике значення має також скорочення адміністративного персоналу з наступним його перерозподілом у галузі матеріального виробництва і сферу послуг.
2. Проблема підвищення ефективності використання трудових ресурсів.
Однією з найважливіших проблем є підвищення ефективності використання трудових ресурсів у сільському господарстві. В багатьох адміністративних районах сільськогосподарські підприємства гостро потребують додаткової робочої сили, незважаючи на те, що в цій галузі матеріального виробництва зосереджено майже 5 млн чол., що становить майже 21,1 % середньорічної чисельності зайнятих у народному господарстві. Причини такого дефіциту не однозначні. Насамперед різко погіршилася віково-статева структура сільського населення. Низький рівень механізації й електрифікації виробничих процесів зумовлює значну трудомісткість продукції. Недосконалі й форми організації виробництва та оплати праці. .Все це потребує високого рівня зайнятості населення в сільському господарстві. До речі, зазначені причини зумовлюють відплив із сіл трудових ресурсів, на-самперед молоді та кваліфікованих працівників.
В умовах переходу до ринкової економіки урізноманітнюються форми зайнятості населення. Зростає кількість зайнятих у кооперативах, малих підприємствах. Багато хто займається індивідуальною трудовою діяльністю. У зв'язку з цим дедалі більше загострюються проблеми забезпечення робочою силою суспільного сектора виробництва, особливо будівництва та сільського господарства.
Скорочується чисельність працівників у матеріальному виробництві, водночас збільшуючись у кооперативному, індивідуальному та приватному секторах. Виникли нові сфери зайнятості - кооперативи для виробництва товарів і послуг та індивідуальні селянські, фермерські господарства, помітно зросла кількість особистих підсобних господарств, малих і спільних підприємств, спілок орендарів. Значна кількість населення, особливо молоді, зайнята в тіньовій економіці. Одночасно в країні зростає безробіття. Тому в сучасних умовах необхідно шукати додаткової можливості для розширення сфери зайнятості населення. Враховуючи те, що попит на товари широкого вжитку і послуги високий, а можливості його задоволення незначні, створення нових і розширення діючих підприємств можна вважати досить місткою сферою додаткової зайнятості населення.
3. Проблема безробіття.
Аналіз приросту та особливостей зайнятості населення України свідчить про те, що в межах її території є певні надлишки працездатного населення, насамперед у малих містах. Такий надлишок зумовлює можливість виникнення безробіття в умовах проведення радикальної економічної реформи.
Безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність роботи, яка їм підходить, зареєстровані в державній службі зайнятості, справді шукають роботу та здатні приступити до праці.
Формування ринкових відносин призвело до зменшення потреби в кадрах у державних адміністраціях і установах та до одночасного збільшення чисельності працівників, вивільнених з суспільного виробництва. При цьому проблема нестачі робочої сили на окремих підприємствах відносна, насправді існує приховане безробіття, що виникло внаслідок нераціональної організації праці, відволікання робітників і службовців від основної діяльності. Значна частина робітників і службовців перебуває у вимушених відпустках.
За даними Міністерства статистики України, на кінець 1995 р. зареєстровано 126,9 тис. безробітних.
Заслуговує на увагу питання про розподіл безробітних за віком і освітою. Так, на 1 листопада 1995 р. безробітними у віці 18- 19 ррків було понад 4,8 тис. чол., 20-29 років - 22,7 тис. Отже, майже половину безробітних України становить молодь до ЗО років, з них 63,4 тис. чол" або 73 % - жінки. Серед безробітних мають вищу освіту 24,2 тис. чол., середню спеціальну - 25,1 тис., загальну середню - 18,9 тис. Поряд з цим спостерігається тенденція до зниження освітнього рівня безробітних (зменшилася частка безробітних, які мають вищу і середню спеціальну освіту).
Проблема безробіття стає дедалі серйознішою, кількість безробітних постійно зростає.
ІІІ. Регіональні організації працевлаштування.
Для того щоб створити умови для реалізації права громадян на працю, а також забезпечити соціальний захист тимчасово безробітного населення, на всій території України створено центри зайнятості населення.
На державну службу зайнятості покладаються:
аналіз ринку праці, прогнозування попиту та пропозиції на робочу силу, підготовка із зацікавленими організаціями республіканської та територіальних програм зайнятості населення, забезпечення реалізації їх;
облік громадян, які звертаються з питань працевлаштування, надання їм допомоги у пошуках роботи та працевлаштуванні;
забезпечення населення достовірною, повною та оперативною інформацією про можливості працевлаштування на основі обліку вільних робочих місць та вакантних посад;
професійна орієнтація та консультації населення, у тому числі молоді;
організація професійної підготовки та перепідготовки працівників, вивільнених з підприємств, установ та організацій, осіб, які відчувають труднощі при влаштуванні на роботу, а також інших категорій незайнятого населення;
подання підприємствам, установам та організаціям, незалежно від форм власності та господарювання, допомоги при доборі кадрів, консультуванні та забезпеченні їхінформацією про ринок праці;
підготовка пропозицій та висновків про використання праці іноземних громадян в Україні, які залучаються для виконання робіт за міжурядовими угодами та ліцензіями;
забезпечення, в межах компетенції, соціального захисту незайнятих громадян;
здійснення контролю за виконанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання законодавства про зайнятість населення.
Крім галузевих проблем раціонального використання трудових ресурсів не менш важливими є регіональні, їх актуальність зумовлена насамперед нерівномірним розміщенням населення на території України (табл. 2). Області відрізняються за густотою населення, його природним приростом, розвитком продуктивних сил, спеціалізацією господарства, рівнем урбанізації. У зв'язку з цим є об'єктивні умови для територіальної диференціації процесів формування і використання трудових ресурсів. Їх раціональне використання потребує насамперед структурних змін в інвестиційній політиці. Особливо це стосується місцевостей з надлишком трудових ресурсів, де необхідно передбачати витрати на створення нових робочих місць, а також відповідні капіталовкладення у соціальну сферу. Заходи, спрямовані на раціональне використання трудових ресурсів, є однією з найважливіших умов пропорційного розвитку народного господарства України. Ефективне використання трудових ресурсів значно залежить від розподілу їх у галузях народного господарства. Аналіз галузевої структури зайнятості населення (табл.
Loading...

 
 

Цікаве