WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Міграція як соціальне явище. Соціальна робота з мігрантами. - Курсова робота

Міграція як соціальне явище. Соціальна робота з мігрантами. - Курсова робота

методами і правила у відповідності з прийнятим в Україні законодавством.
Держава сприяє їм у забезпеченні житлом, працевлаштуванні, надає іншу соціальну допомогу. З цією категорією тісно працюють різні соціальні служби. Але значно більша кількість мігрантів це нелегали.
Як зазначають в своїх публікаціях та виступах ряд авторів, наприклад у виступах на третьому всесвітньому з'їзді Українців: кількість нелегальних мігрантів в Україні вже перевищує півтора мільйони. Тільки в Києві їх понад 50 000. Українські прикордонники ще два роки тому затримували щодня близько ста осіб за спробу нелегально перетнути кордон . З 1991-го по 1999-й роки затримано 80 тисяч нелегалів .
Звичайно півтора мільйони нелегалів, напевно цифра досить завищена, адже більшість із них перетинає територію України транзитом, прямуючи в більш заможну західну Європу. Та все ж, чимало з них, хто не зміг перетнути західний кордон осідають тут в Україні.
Зупинити цей потік сьогодні майже неможливо, адже на українсько-російському кордоні на кожні 100 км припадає лише 6 прикордонників! Але навіть з затриманими нелегалами невідомо, що робити! Депортація лише одного з них обійдеться державі у 1500 доларів. Водночас, наша держава мусить витрачати на утримання кожного мігранта близько 800 доларів на рік, яких Україна не має. Не треба, однак, забувати, що депортація можлива за умови, що Україна має відповідний договір з батьківщиною міґранта (з більшістю країн такі договори не укладені). Україна не може повернути нелегала навіть до Росії, якщо він звідти прибув, оскільки не укладений договір про повернення нелегальних мігрантів. Натомість з нашими західними сусідами подібні договори вже укладено, таким чином Україна фактично перетворилася на європейський відстійник нелегалів.
Позиція ж західних країн, у цьому відношенні подібна до тієї яку вони зайняли у відношенні закриття чорнобильської станції. -Тобто ви (українці) вирішіть наші проблеми з мігрантами (бо саме на захід вони прямують), причому за свій рахунок, а ми (як та тьотя із Бразилії) вам дамо грошей -" потім, колись, можливо", причому в борг, який треба повертати.
Що робити з нелегалами невідомо. Якщо їх ловлять, то відправити на батьківщину немає за що, утримувати тут також дорого.
А їм треба десь жити, чимось харчуватися й отримувати медичну допомогу. На території Закарпаття, наприклад зараз усі впіймані нелегальні мігранти мешкають у знаменитому вже на всю країну Мукачівському прикордонному загоні або в гуртожитку для утримання жінок та дітей. В селі Павшино планується побудувати місце утримання нелегальних мігрантів, але область сама "не витягне" будівництво такого комплексу. А таких комплексів на сьогодні потрібно не один, і вирішувати соціальні проблеми мігрантів і їх статус потрібно, тому що розчинившись в Україні на нелегальному становищі вони попадуть в сферу кримінальних структур.
2.2. Правові аспекти соціальної роботи з мігрантами в Україні.
Правовий аспект інтеграції мігрантів стосується об'єктивних і суб'єктивних моментів. Перші - це забезпечення правової нормативної бази фінансування, матеріального постачання, організації, підготовки штатів соціальних працівників, а також забезпечення життєдіяльності мігрантів, створення необхідної інфраструктури. Другі - це підтримка правового достоїнства людини, що попадає у важкі маргіналізуючі, дезінтегруючі обставини і що намагається реінтегруватись в новому співтоваристві.
Світове співтовариство вже накопичило чималий досвід вирішення цих проблем, їх правового регулювання і закріпило основи такого цього регулювання у відповідних основних міжнародних правових актах.
Основними міжнародними документами які містять обов'язкові норми щодо регулювання цих процесів є:
Конвенція про захист прав людини та основних свобод із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11;
Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів, підписана в Страсбурзі 24 липня 1977 року;
Міжнародна конвенція Про статус біженців. Прийнята 28.07 1951р. (до якої Україна приєдналась лише в цьому році).
Основним міжнародним правовим актом який визначає і гарантує права людини є Конвенція про захист прав людини та основних свобод із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11. Серед всіх основних прав і свобод які зобов'язались дотримуватись і гарантувати уряди країн які підписали цю конвенцію статтею 141 передбачена гарантія заборони дискримінації: "Здійснення прав i свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин".
Норми європейської Конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів, встановлюють основні вимоги щодо регулювання легальної трудової міграції (форми добору, проїзду, реєстрації, видачі дозволів на роботу та проживання і т. ін.).
Конвенція про правовий статус біженців визначає основні умови щодо набуття особою яких особа може отримати статус біженця та основні зобов'язання які беруть країни, що підписали цю конвенцію щодо осіб які визнані біженцями.
Основними правовими актами України, що визначають правовий статус іммігрантів та біженців є Конституція України, Закон України Про громадянство України, Закон Про реабілітацію жертв політичних репресій.
Бажання України інтегруватись в Європейське співтовариство підняло планку вимог до національногоЗаконодавства в тому числі і щодо законодавства яке регулює міграційні процеси та питання біженців.
Для приведення вітчизняного законодавства у відповідність з нормами міжнародних актів парламентом України прийняті в останній час ряд важливих Законодавчих актів.
Основними правовими нормативними актами, що сприяють інтеграції мігрантів в українське суспільстві є Закон України про імміграцію (від 7.06. 2001р. N 2491-ІІІ) та закон України Про біженців (21.06 2001р. N 2557-ІІІ).
Ці закони визначають коло осіб які можуть отримати статус іммігранта чи біженця, визначають порядок надання такого статусу, та визначають сам статус таких осіб. Законодавством визначаються ті умови які надають особі можливість отримати той чи інший статус, порядок його отримання та оформлення, визначаються функції та повноваження державних органів які здійснюють роботу з мігрантами.
Також в Україні прийнято ряд нормативних актів які регулюють міграційні процеси окремих категорій мігрантів, це в першу чергу стосується депортованих народів. Так в 2002 році кабінетом міністрів були прийняті програми розселення та адаптації депортованих народів.
3. Організація і практика соціальної роботи з
мігрантами.
3.1. Організаційні і технологічні підходи до соціальної
роботи з мігрантами.
Дослідження міжнародного досвіду показує, що в роботі з мігрантами вирішальну роль грає міграційна урядова політика, практичне виконання якої у всіх сферах державної і суспільної діяльності забезпечує чітко сформульована програма з питань відносин між різними громадами.
Встановлення добрих відносин між різними громадами припускає надання іммігрантам міцного правового статусу і рівних можливостей для їхньої участі в різних сферах життя суспільства. Тільки на цій основі можуть розвиватися рівноправні міжнаціональні відносини і життєдіяльність діаспори. Ґрунтуючись на досвіді інших країн,
Loading...

 
 

Цікаве