WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Міграція як соціальне явище. Соціальна робота з мігрантами. - Курсова робота

Міграція як соціальне явище. Соціальна робота з мігрантами. - Курсова робота

групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань" . Якщо ще років з 10-13 тому проблеми біженців для України не існувало, то сьогодні з розвитком конфліктів в деяких колишніх республіках СРСР та на близькому сході, а також в зв'язку з тим, що кордони держави стали "прозорими", проблема біженців, та мігрантів із бідних країн сходу та Африки стає на сьогодні найбільш гострою та потребує все більшої уваги держави, в тому числі соціальних служб.
Міграція як соціальне явище, проблеми породжені нею.
Міграційні процеси, якщо вони крупно масштабні, мають істотні наслідки для держави, а тому завжди знаходяться в центрі уваги не тільки міграційних служб, але і соціальних працівників. Недавнє історичне минуле нашої країни підтвердило вплив міграційних процесів на розселення народів і культурно-господарське освоєння територій. Ріст промислових центрів, урбанізація, підняття цілини та освоєння Сибіру (де вихідці з України внесли значний вклад), загальний підйом рівня освіти, науки і культури, зміцнення міжнаціональних зв'язків - усе це наслідок міграційних процесів.
Але були й інші види міграції - депортація народів, висилка - наслідки репресивної державної політики 30-40-х років, негативні наслідки якої доводиться ліквідовувати і по цей день. Наслідки реформ 90-х років, розвал радянського Союзу породили нову небувалу хвилю вимушеної міграції, викликаної міжнаціональними конфліктами, та кризовими явищами в економіці.
Що ж стосується причин міграційних процесів, то їх багато, в різних регіонах вони мають свої особливості, та накладаються одна на одну. В основному це соціально-економічні причини, в першу чергу низький рівень життя на батьківщині, неможливість знайти роботу, і т.п. Велику роль грають також політичні, національні, релігійні, екологічні і військові причини. Так, основною причиною яка породжує міграцію біженців є військові та етнічні конфлікти.
Мігранти - це люди, які у більшій чи меншій мірі попадають у ситуацію маргіналізації в силу втрати своїх "територіальних коренів". Звичка, прихильність до визначеного місцеперебування впливає на соматичне і психічне здоров'я людини, її етику, почуття господаря, сприйняття природи, а також внутрішнього простору. Ці впливи знаходять вихід на проблеми етносу, продовження роду, родини.
Людина має багато життєвих потреб. Серед основних право на житло, визначення етнічної приналежності, право на "такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний відхід і соціальне обслуговування, що необхідні для підтримки здоров'я і добробуту його самого і його родини, право забезпечення на випадок безробіття, хвороби, інвалідності, удівства, настання старості чи іншого випадку втрати засобів до існування з незалежних від його обставин". Приведена цитата з Загальної Декларації прав людини саме і характеризує природно-антропологічні, чи, як їх частіше недостатньо точно називають, соціальні права. І усі вони в значній мірі реалізуються завдяки наявності такої біотичної (природно-антропологічної) умови, як територіальність, тобто можливість осілого проживання у визначеному місці, у колі близьких людей, визначеному житлі.
Для мігрантів, таким чином, характерно добровільна чи змушена зміна (утрата) колишньої территоріальності, що спричиняє, як правило, тимчасову чи постійну "поразку" багатьох з перерахованих, а також ряду інших прав. Ці зміни болісно обертаються для фізичного і психологічного здоров'я, духовності (почуття гідності), професійної активності (працевлаштування за фахом) змушених мігрантів. При вимушеній міграції серйозно порушується соціальна інтеграція людини: з одного природного і соціального середовища вона переміщається в іншу, болісно розриваючи безліч природно-антропологічних зв'язків і штучно створюючи такі зв'язки на новому місці. У цьому сутність об'єкта і предмета соціальної роботи з мігрантами як маргиналами, що потерпіли "поразку" у соціальних і природно-антропологічних правах .
2. Особливості міграційних процесів в Україні.
Особливості міграційних процесів в Україні та їх вплив на методи соціальної роботи.
Територія України в усі часи була ареною активних міграційних процесів. Особливо інтенсивними вони були у степовій зоні, яка була частиною Великого євразійського степу, що брав початок аж у Маньчжурії. В історії України, фактично, міграції не припинялися ніколи. Але все то - історія. Міграційні процеси останнього десятиліття породжені іншими причинами - міграційною політикою в Радянському Союзі, його розпадом та сучасними світовими проблемами.
Досить поліетнічне населення України за останнє століття, а особливо за останні кілька десятиліть було фактично зведене до українсько-російського кондомініуму. Знищення нацистами під час другої світової війни євреїв, післявоєнний обмін населенням з Польщею, депортації німців, а також греків, вірменів, болгар, кримських татар (з Криму, який пізніше став частиною території України) суттєво змінили етнічний склад населення. Натомість впродовж усіх років радянської влади впроваджувалася у життя політика, спрямована на "створення нової історичної спільноти - радянського народу". Радянська влада, для здійснення цієї політики надала процесам міграції цілеспрямований характер. Це підкріплювалося активним обміном населення: росіяни та представники інших народів прибували до України, тоді як українці від'їжджали на "будови соціалізму" російських Півночі, Сибіру та Далекого Сходу. Подібні процеси відбувалися й у інших республіках колишнього СРСР.
Зрештою, з розпадом Радянського Союзу організовані союзним центром міграції припинилися, а на зміну їм, на початку 90-х років міграційні потоки пішли у зворотному напрямку, та прийшли нові різновиди міграцій, раніше невідомі в радянському Союзі.
Щодо тих міграційних процесів які відбувались на території України в останнє десятиріччя і відбуваються сьогодні, то їх хотілось би розбити на два періоди.
Перший період, це початок 90 років коли в результаті розвалу радянського Союзу, між колишніми республіками Союзу пішли зворотні міграційні процеси. Значна кількість етнічного населення розпочала добровільно повертатись на етнічнітериторії, не бажаючи поривати зв'язок з батьківщиною.
В певній мірі, ця група добровільних мігрантів, у соціальному плані мала найменшу кількість проблем. По перше у них не було комплексу "відриву від корінь". Практично всі вони повертались на місця свого колишнього проживання, де переважна більшість з них мала рідню, друзів знайомих, які могли допомогти їм, надати на перших порах житло, та багато хто з переселенців мав в Україні і власне житло. Місцеве населення було налаштоване до таких мігрантів доброзичливо. Практично ніхто з цих мігрантів не попав у характерний для вимушених мігрантів стан маргиналів, що потерпіли "поразку" у соціальних і природно-антропологічних правах. Практично всі вони швидко набули всіх прав громадянства і не відчувають сьогодні себе мігрантами - вони в себе вдома. Соціальні проблеми які виникали у них носили переважно характер пов'язаний не з їх переселенням, а були викликані кризовими явищами в економіці і були
Loading...

 
 

Цікаве