WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Географія населення світу та РПС (науковий реферат) - Реферат

Географія населення світу та РПС (науковий реферат) - Реферат

р.)
1
Китай
1243
6
Росія
147
2
Індія
970
7
Пакистан
136
3
США
270
8
Японія
127
4
Індонезія
200
9
Бангладеш
124
5
Бразилія
160
10
Нігерія
113
Динаміка природного приросту населення регіону залежить від рівнів народжуваності й смертності; приріст населення - це різниця між кількістю народжених і померлих за певний період (звичайно - за рік). Щоб дані про народжуваність, смертність і природний приріст були співставні за різними регіонами, їх розраховують на 1000 душ населення, одержуючи відповідні коефіцієнти: коефіцієнт народжуваності, коефіцієнт смертності, коефіцієнт природного приросту.
Коефіцієнти природного руху обчислюються у проміле (%о). Народжуваність - найдинамічніший складник, бо саме вона впливає на зміну природного приросту населення. Загальні коефіцієнти народжуваності прості для обчислення, проте вони не зовсім точно характеризують демографічний процес, бо не враховують вікову структуру населення. Точніші сумарні коефіцієнти, які показують кількість дітей, пересічно народжених однією жінкою протягом життя (умовно - від 15 до 50 років; методика розрахунку цього та інших спеціальних показників відтворення населення розглядається у курсі демографічної статистики). Щоб забезпечити хоча б просте відтворення населення (цебто нульовий приріст), треба аби сумарний коефіцієнт становив 2,6. У країнах з високою смертністю він має бути вищий, у країнах з низькою смертністю (і відповідно з більшою тривалістю життя) він понижується. В Україні він дорівнює 2,12; саме стільки дітей має (у середньому) народити жінка протягом життя, щоб у країні забезпечувалося просте відтворення.
Найвищі показники народжуваності - у країнах, що розвиваються, особливо в Африці. Рекорд належить Кенії, де сумарний коефіцієнт народжуваності становить 8,00. В Йорданії він дорівнює 7,4, у Сенегалі - 7,2, у Мексиці - 6,2. Найнижчі коефіцієнти притаманні Європі: Угорщина - 1,8, Австрія - 1,4, ФРН - 1,3. У Японії цей коефіцієнт становить 1,7, у США - 1,8. Тобто, у розвинутих країнах світу склалась дуже напружена демографічна ситуація.
Другою складовою динаміки природного приросту є смертність. У столітті, що минає, показник смертності у цілому в усьому світі знижується, особливо це помітно у країнах, що розвиваються. Однак протягом останніх десятиріч у високорозвинутих країнах світу він почав поволі зростати. У цих країнах загальний коефіцієнт смертності нерідко вищий, ніж у тих, що розвиваються.
Одним з показників, що найбільш точно відбивають демографічну ситуацію в країні, є коефіцієнт смертності немовлят, цебто кількість дітей, які померли у віці до одного року в перерахунку на 1000 чол. І тут виявляється, що він найнижчий в економічно розвиненіших країнах.
Показники народжуваності й смертності, як вже йшлося, визначають динаміку природного приросту населення. Коефіцієнт природного приросту в світі досяг максимуму (20,6%о) у другій половині шістдесятих років. Потім він почав знижуватись і наприкінці вісімдесятих років становив 16,1%о.
Найнижчі показники природного приросту властиві європейським країнам. У деяких країнах (Латвія, Болгарія, Німеччина, Росія) показник від'ємний. В 1998 р. коефіцієнт приросту для України становив - 6,0%о.
Найвищі коефіцієнти природного приросту спостерігаються у країнах Африки й Близького Сходу, перевищуючи де-не-де 35 - 40%0.
Характер відтворення населення безпосередньо впливає на його статево-вікову структуру. Особливе значення має контингент осіб працездатного віку.
Частка осіб працездатного віку в економічно розвинутих країнах вища, ніж у тих, що розвиваються. Щодо економіки - це позитивний факт. Демографічне навантаження на працездатне населення тут менше, бо менша частка непрацездатних поколінь, які потребують соціальної підтримки. Висловлюючись мовою статистики: якщо в Україні на одного працюючого припадає 0,6 утриманців, то у Кенії - 1,2.
В Україні визначено вік початку трудової діяльності - 16 років, а виходу на пенсію - 55 років для жінок і 60 років для чоловіків.
Таблиця Природний рух населення деяких країн світу (на 1000 чоловік населення)
Країна
Рік
Кількість народжених
Кількість померлих
Природний приріст
Україна
1998
8,3
14,3
-6,0
Росія
1997
8,6
13,8
-5,2
Латвія
1997
7,6
13,6
-6,0
Німеччина
1996
9,4
10,8
-1,4
Угорщина
1997
9,9
13,7
-3,8
Велика Британія
1997
12,3
10,7
1,6
Італія
1997
9,2
9,6
-0,4
США
1996
14,7
8,7
6,0
Японія
1996
9,6
7,1
2,5
Бразилія
1996
19,7
6,9
12,8
Нігерія
1990-1995
45,4
15,4
30,0
Сомалі
1990-1995
50,2
18,5
31,7
Індія
1996
27,4
9,2
18,2
Китай
1996
17,0
6,6
10,4
Практично у трудовій діяльності бере участь трохи інший контингент, бо продовжує працювати частина осіб пенсійного віку, але деякі категорії (наприклад військовослужбовці) до трудових ресурсів І не зараховуються.
Населення працездатного віку становить в Україні 56,6% (на 1 січня 1999 p.). Найбільша питома вага осіб працездатного віку - в Харківській (58,2) і Одеській (58,0) областях та в Автономній республіці Крим (58,3). Найнижчий показник - в Чернігівській області (52,2). Незважаючи на те, що питома вага осіб працездатного віку досить висока, ситуація з трудовими ресурсами в Україні непроста. Основна маса трудових ресурсів України працює у сфері матеріального виробництва (60,8%). Частка галузей непродуктивної сфери нижча, ніж в економічно розвинутих країнах Європи та Північної Америки.
Загальна кількість трудових ресурсів України становить близько 30 млн чол. (1998 p.).
Рівень кваліфікації трудових ресурсів України досить високий. Це випливає з рівня освіти працівників: питома вага фахівців з вищою та середньою спеціальною освітою у народному господарстві становить 28,7%. Практично усі особи працездатноговіку письменні, що властиво лише високорозвинутим країнам світу.
Територіально розміщення населення тісно пов'язане з економічними й природними передумовами розміщення виробництва. Кращі ґрунтово-кліматичні умови сприяють більшій продуктивності сільського господарства, тому на одиниці території може прохарчуватись більше населення.
До самого початку XX ст. сільське господарство було провідною галуззю в більшості країн світу, і тому населення концентрувалось у регіонах з високою природною продуктивністю землі: східні райони Китаю, Індія, Південно-Східна Азія, Західна Європа, лісостепова зона Східної Європи, Центральна Америка, долина річки Ніл, плато Східної та Південної Африки тощо. І нині щільність населення там достатньо висока.
З розвитком промислового виробництва, особливо обробної про-мисловості, залежність розселення від природних умов почала слабшати. Лише добувна промисловість концентрує населення у місцях видобутку корисних копалин: Донбас і Криворізький басейн, Урал, Рурський басейн тощо. У другій половині XX ст. населення економічно розвинутих країн має тенденцію
Loading...

 
 

Цікаве