WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Агропромисловомий комплекс України: проблеми і перспективи експорту продукції - Реферат

Агропромисловомий комплекс України: проблеми і перспективи експорту продукції - Реферат

конкурентних переваг продукції АПК на ринку слід забезпечити виконання таких заходів:
- забезпечити зниження витрат на виробництво і переробку продукції АПК;
- розглядати ринок Росії та інших країн СНД як цільові сегменти для української сільськогосподарської продукції та концентрувати на них свою діяльність;
- налагодити надання кредитів та гарантій для експорту продукції;
- формувати торговельну інфраструктуру, зокрема оптову торгівлю цукром;
- оцінювати якість продукції за категоріями якості відповідно до міжнародних стандартів.
Ефективно розв'язувати проблему зниження ресурсо- і енергоємності можна лише за широкого впровадження нових технологій, сучасної техніки, поєднання інтересів науки й практики через потреби ринку. Сучасні умови економічного розвитку потребують проведення активної політики із залученням прямих іноземних інвестицій. Реконструкції та модернізації за участю іноземного капіталу потребує практично все агропромислове господарство України. Тут вкрай необхідно підвищити продуктивність і знизити втрати, забезпечити більш глибоку та комплексну переробку первинної сировини для значного збільшення виходу кінцевої продукції та підвищення її споживчих якостей. Через технологічну відсталість у агропромисловій сфері економіки щороку не доходить до споживача 1 млн. т м'яса, не використовується близько половини молочного білка, втрачається близько 30-40 % овочів та фруктів. У величезних кількостях втрачається або нераціонально використовується й вирощена зернова продукція.
Зниження втрат сільськогосподарської сировини та поглиблення її переробки стосується тих сфер, де за участю іноземногокапіталу можна в короткі строки одержати значний економічний ефект, зокрема - шляхом створення порівняно невеликих підприємств, що не потребують великих вкладень і забезпечують швидку окупність початкових затрат при невисокому ризику для іноземних інвесторів. Бажана участь іноземного капіталу й у переведенні агропромислового виробництва на сучасну технологічну базу, в тому числі - з використанням потужного науково-технічного та виробничого потенціалу оборонних галузей, що підлягають конверсії.
7. Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями
Ефективна робота ринків має вирішальне значення для досягнення загальної економічної ефективності, а отже високої конкурентоспроможності галузі. Функціонування ринку мусить стимулювати ефективну економічну діяльність. Інакше довготривалі економічні та соціальні наслідки можуть виявитися вкрай негативними. Тому належить уникати "ручного управління" та будь-яких інших заходів, які не узгоджуються з принципом ефективності.
З іншого боку, існує думка про те, що в деяких випадках державне втручання є доконечним для забезпечення або підвищення ефективності. Оскільки в аграрному секторі виробництво великою мірою залежить від природних умов, у короткостроковій перспективі може виникнути потреба в підтримці сільськогосподарських виробників. Натомість рентабельність та ефективність виробництва належить забезпечувати в довгостроковій перспективі. Цей аргумент часто наводять для того, щоб виправдати будь-які державні втручання у розвиток галузі.
Процес державного регулювання розвитку АПК України проявляється в аграрній політиці, яка розглядається як постійний процес керівництва й управління аграрним сектором економіки з метою забезпечення його розвитку з одного або одночасно кількох політично задекларованих, економічно забезпечених та соціально захищених напрямів. Головною економічною метою аграрної політики є розбудова стабільного, експортоорієнтованого та конкурентоспроможного на зовнішніх ринках сектора економіки і створення для цього відповідних організаційно-економічних умов. Тому одним із першочергових завдань аграрної політики є формування ефективного механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному середовищі пов'язане насамперед з особливістю галузі, як соціально-економічного та природно-біологічного комплексу, основною метою якого є виробництво сільськогосподарської продукції, продуктів харчування, сировини для промисловості та у зв'язку з цим проблемами як національної безпеки в цілому, так і продовольчої безпосередньо. Можна виділити чотири основні етапи формування системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) в АПК України: становлення законодавчої бази щодо ЗЕД (1991-1992 рр.), період лібералізації ЗЕД (1993-1995 рр.), період застосування обмежень щодо імпорту та захисту національного виробника (1996-1998 рр.) та вдосконалення системи державного регулювання ЗЕД відповідно до вимог СОТ (починаючи з кінця 1998 року і до сьогодні).
Щодо неурядових організацій, доцільно сприяти їх розвитку та розвитку неурядових фондів, які могли б поряд з державою взяти на себе виконання таких функцій, як надання комплексу послуг малим сільськогосподарським підприємствам і господарствам (наприклад, фермам) у вигляді кредитів, виробничо-технічної допомоги у кооперуванні сільськогосподарських товаровиробників для виробничих цілей (спільного обробітку землі або збирання врожаю), створенні спільного технічного парку (кооперування сільськогосподарської техніки та іншого інвентаря) тощо.
7. Необхідні ресурси та умови
У програмах розвитку та підвищення конкурентоспроможності регіонів необхідно передбачити стратегію організації роботи сільського господарства, яка б сприяла подальшому розвитку в ринкових умовах сільгосппідприємств та враховувала регіональні особливості, спеціалізацію, розвиток ринків конкретних видів продукції та організацію відповідної інфраструктури. Для цього треба враховувати 2 групи факторів, що впливають на ефективність роботи АПК. Перша група охоплює фактори, що не залежать від товаровиробників. Вони формуються державними органами управління, в тому числі й регіональними (обласними, міськими, селищними). Це цінова, кредитна та податкова системи, політика державної підтримки галузі, регулювання відносин власності, розвиток науки тощо.
Друга група факторів залежить від самого товаровиробника, а також від політики місцевих
Loading...

 
 

Цікаве