WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Рослинництво України - Курсова робота

Рослинництво України - Курсова робота

Курсова робота з РПС
на тему:
"Рослинництво України"
2002
План
Вступ 3
1. Рослинність України. 3
1.1. Соціально-економічні і природні передумови розвитку рослинності України. 3
1.2. Ліси України. 5
1.3. Рівнинні ландшафти. 6
2. Сільськогосподарські угіддя. 7
2.1. Орні землі. 7
2.2. Луки та пасовища. 7
2.3. Осушувальні землі. 8
3. Рослинність, як галузь сільського господарства. 8
3.1.Зернові культури. 10
3.2. Технічні культури. 15
3.1. Кормові та інші. 18
Висновок 20
Додаток 1 21
Література 22
Вступ
Розвиток і зміцнення рослинництва України - важливе державне завдання. Право громадян нашої країни - робітників, селян, службовців на користування ділянками землі, а також вирощування на них рослин та різних технічних, кормових зернових культур у встановленому законом порядку закріплено Конституцією України.
Українська земля щедро обдарована природою. Майже 25 тис. видів вищих і нижчих рослин вплелися в різнобарвний вінок флори України. Тут і праліси Полісся й зелених Карпат, діброви Поділля і представники Кримських субтропіків, різнотравні килими Дніпровських луків та рукотворних ландшафтів.
Географічне положення України, її рельєф і природні умови зумовили формування на її території різноманітної рослинності. Рослинність України зазнала істотних змін від господарської діяльності людини і потребує відновлення і охорони. (Додаток 1)
1. Рослинність України.
1.1. Соціально-економічні і природні передумови розвитку рослинності України.
Багатство і різноманітність рослинності України залежать від географічного положення, геологічної будови й історії розвитку території, від кліматичних і ґрунтових умов та господарської діяльності людини.
Перші квіткові рослини на території України з'явилися у крейдяний період (130-140 млн. років тому). Рослини, що збереглися з минулих геологічних часів, свідчать, що суходіл країни ще 280 тис. років тому був укритий вічнозеленою субтропічною і тропічною рослинністю, яка зникла під час останнього зледеніння.
В основу економічної оцінки земель покладені співвідношення вартості зробленої продукції і розмірів виробничих витрат на одиницю площі, використовуваної під окремими сільськогосподарськими угіддями і вирощуваними культурами. Як кінцеві показники оцінки приймають диференціальний дохід, чи диференціальну земельну ренту на 1 га посівів окремих культур, загальної площі ріллі і багаторічних насаджень, природних кормових угідь. Економічна оцінка земель, що виражає їх порівняльну потенційну ефективність, складає основу земельного кадастру, матеріали якого використовують для диференційованого оподатковування, здачі землі в оренду, її купівлі-продажу, а також для удосконалювання територіальної організації сільського господарства.
Після тривалої перерви наприкінці 70-х - початку 80-х років був проведений перший радянський кадастр земель за методикою, розробленої в Державному інституті земельних ресурсів і в ряді інших наукових організацій. Земельно-оціночні роботи дозволили одержати порівняльну оцінку ріллей і основних сільськогосподарських культур стосовно до різних типів ґрунтів і агрокліматичних умов на території сучасної України. Значна диференціація оціночних показників проявилася не тільки у відношенні природних зон і провінцій, але й у межах окремих економічних районів. Так, диференціальний дохід на 1 га ріллі змінюється в межах від 1:2 до 1:10 для різних типів ґрунтів за даними адміністративних районів.
Значення економічної оцінки земель різко зростає в умовах переходу до ринкових відносин, введення різних форм власності, обґрунтованої диференціації земельного податку, розробки шляхів удосконалювання територіальної організації господарства і підвищення його ефективності з народногосподарських позицій.
Таким чином, господарська оцінка природного середовища вимагає застосування комплексного підходу на основі спільного використання економічних і екологічних критеріїв з метою підвищення ефективності виробництва і гармонійного розвитку ландшафтної сфери.
Взаємини природного середовища і культурних рослин історично змінюються в результаті, як регулювання впливу різних компонентів ландшафту в процесі меліорації земель, так і перетворення видів і сортів самих рослин на основі досягнень генетики і селекції. Важливу роль у розвитку спрямованої селекції культурних рослин зіграло відкриття Н.І.Вавіловим закону гомологічних рядів у спадкоємній мінливості і виявлення центрів походження культурних рослин. Сучасні досягнення молекулярної біології і генетики відкривають нові можливості для спрямованої зміни властивостей культурних рослин і створення більш продуктивних сортів на основі гібридизації і генної інженерії.
1.2. Ліси України.
Ліси України утворюють єдиний державний фонд України. Вони розміщені на території України дуже нерівномірно. Загальна площа лісів - близько 10 млн. гектарів, що становить приблизно 14% її території. В українських Карпатах їх 39% від усієї площі, у Кримських горах - 36%, на Поліссі 26%, в Лісостепу - 13% і найменше лісів у Степу - 3% від площі цієї зони. Лісистість природних зон рівнинної частини закономірно зменшується з півночі на південь від 26.1% - це зона мішаних лісів; 12.5% - це лісостеп і 3.8% - це степ. Найбільш залісені Закарпатська, Івано-Франківська, Волинська області (31-49%). Дуже низька лісистість у степових областях Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській і Запорізькій областях (2,0 - 3,5%).
У лісах переважають молоді та середньовікові дерева. Поширені такі породи, як сосна, ялина бук, дуб, вони займають близько 90% лісопокритої площі, крім того є насадження клена, граба, липи, берези, тополі, вільхи.
Соснові ліси займають великі площі на Поліссі, а також у долинах річок Лісостепу і Степу. Вони ростуть на дерново-підзолистих піщаних грунтах, бідних на гумус і поживні речовини.
У лісах України трапляються два види ялини: звичайна, або європейська і гірська. На окремі ділянки ялини європейської можна натрапити в західних областях і на Чернігівщині. Великі площі ялина займає в Карпатах, а також в окремих районах Прикарпаття. Зрідка в Карпатських лісах трапляється модрина. Збереглися поодинокі дерева і невеличкі насадження тису ягідного в українських Карпатах і Кримських горах.
Бук кримський поширений на території кримських гір і росте на висотах від 500 до 1300 метрів. Бук європейський є однією з головних порід лісів Українських Карпат і західних районів Волині, Поділля, Придністров'я.
В лісах України росте дуб звичайний, він поширений в усіх природних зонах рівнинної частини країни, в горах до висоти 900 метрів. Дуб скельний росте в Карпатах і Кримських горах, а також на заході Лісостепової зони. Граб входить до складу дубових, дубово-букових і букових лісів, утворюючи в них другий ярус. В Криму поширені
Loading...

 
 

Цікаве