WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Розміщення земельних ресурсів України - Курсова робота

Розміщення земельних ресурсів України - Курсова робота

відомо, характеризуються підвищеною зволоженістю та кислотністю ґрунтового розчину.
Великою строкатістю ґрунтового покриву відрізняється Лісостепова зона України, де його формування проходить переважно на лесовихпородах. Переважають сірі та темно-сірі опідзолені грунти, а також типові, опідзолені, рідше реградовані чорноземи; деколи зустрічаються галогенні (солонцюваті) грунти. Найбільш родючі чорноземи знаходяться на Волино-Подільській та Придніпровській височинах, а також на Лівобережжі Дніпра.
У південній частині України значна площа припадає на звичайні чорноземи (понад 20% усієї території Степової зони). Потужність гумусового шару цих грунтів, що займають північну частину Степу, відносно невисока. Південна частина зони вкрита різновидами південних чорноземів. На території, яка безпосередньо прилягає до Чорного та Азовського морів, поширені темно-каштанові грунти, рідше каштанові. Практично всі грунти південної частини Степу солонцюваті, а нерідко і засолені. Окремими плямами в Степу зустрічаються солонці та солончаки.
У зоні Карпат (передгір'я Закарпаття та Притисенська низовина, Прикарпаття, а також власне Українські Карпати) переважають бурі лісові та дерново-буроземні грунти. У гірських районах спостерігається чітко виражена вертикальна поясність у розміщенні ґрунтового покриву.
У лісостеповій частині Гірського Криму зустрічаються в основному чорноземи та сірі лісостепові малопотужні шебнисті ґрунти, а також буроземи. Південні схили, що круто обриваються до Чорного моря (Головна гряда), вкриті коричневими і коричнево-червоними ґрунтами.
У цілому ґрунти України характеризуються винятково високою природною родючістю. Переважають різновиди чорноземних грунтів, а серед них- найродючіші типові чорноземи, звичайні чорноземи і південні чорноземи (ці грунти відповідно займають 18,1; 27,7 та 8,9 % загальної площі орних земель держави). Майже 10 % орних земель припадає на опідзолені та реградовані чорноземи, близько 6 %- чорноземи і дерново-скелетні грунти на щільних лордах, чорноземи на супіщаних і піщаних лордах, лучно-чорноземні грунти. Значні площі припадають на дерново-підзолисті (близько 7 %), опідзолені (5 %) і сірі лісові (6,7 %) грунти, які характеризуються відносно високою природною родючістю. Поширені також каштанові (близько 9 %), лучні (2 %), дерново-оглеєні (1,3 %), буроземні (0,4 %) та інші різновиди грунтів.
Ґрунтовий покрив України сприяє, при науковому обґрунтованому введенні землеробства, розвитку високопродуктивного сільськогосподарського виробництва отриманню високих і стабільних урожаїв.
Розділ 2
Економічна оцінка земельних ресурсів
Багатоцільовим ресурсам (площі лісових, сільськогосподарських, рекреаційних угідь, землі промислового та іншого несільськогосподарського призначення, водойми) характерна зростаюча конфліктність між природокористувачами та пошуком найкращого багатостороннього використання. Завдання вибору оптимального використання багатоцільового ресурсу або виділення найбільш ефективних одноцільових ресурсних джерел вирішується за допомогою економічного оцінювання природних ресурсів.
За минулі роки в країні досягнуто великих успіхів у вивченні природних ресурсів, нагромаджено велику фактичну інформацію про обсяги, розміщення і властивості окремих їх видів і родовищ, узагальнено досвід господарського використання, досліджено закономірності територіальної організації. Однак ще не повністю розв'язані методологічні й методичні проблеми економічної оцінки.
Поняття "економічна оцінка природних ресурсів" широко дискутується в економічній та економіко-географічній літературі .Географи здебільшого використовують поняття "господарська оцінка природних ресурсів". Проектування розміщення продуктивних сил потребує даних, що стосуються економічної оцінки природних ресурсів, яка передбачає розробку інтегральних кількісних і якісних показників природно-ресурсного потенціалу окремих регіонів і країни в цілому. Показники економічної оцінки природних ресурсів повинні бути насамперед порівняльними. Це означає, що кількісні показники мають уможливлювати порівняння різних джерел однойменних ресурсів і варіантів (способів) використання їх. Водночас економічна оцінка виражає природні й виробничо-технічні аспекти освоєння і використання природних ресурсів через вартісні показники. Джерелом створення вартості можуть бути затрати праці на підготовку їх до використання, відтворення і поліпшення. Однак вартісна оцінка дещо однобічна, оскільки не враховує територіальне диференційованих властивостей природних ресурсів.
А. А. Мінц пропонує як економічну оцінку природних ресурсів враховувати вплив територіальних відмінностей у природних властивостях цих ресурсів та їхніх джерел на продуктивність суспільної праці. Нерівномірність їх просторового розподілу потребує врахування різниці в обсягах ресурсів оцінюваних об'єктів. Критерієм оцінки пропонується вважати порівняльну економічну ефективність використання певного джерела ресурсів або територіального поєднання їх. Відмінності в ефективності виражаються в диференційованих сумарних затратах живої і уречевленої праці. Враховуючи це, показниками економічної оцінки повинні бути виражені в собівартості, яка характеризує поточні витрати, і питомі капіталовкладення, що виражають величину одноразових витрат. Залежно від практичних запитів доцільно виробити кілька критеріїв економічної оцінки: елементна оцінка окремих джерел природних ресурсів; оцінка територіальних поєднань різних природних ресурсів; оцінка природних умов життя або виробництва.
Послідовники академіка С. Г. Струмиліна оцінку природних ресурсів пов'язують із витратами на освоєння і відтворення їх. Ряд учених, і серед них Л. В. Канторович, В. С. Нємчинов, М. П. Федоренко, вважають, що показниками економічної оцінки природних ресурсів є диференційована рента, диференційований доход, валова продукція, тобто ефект від експлуатації ресурсів. М. М. Некрасов стверджує, що для економічної оцінки природних ресурсів, окремих їх видів найрезультативнішим слід вважати метод витрат. Під останнім вважають величину граничних, з погляду народного господарства, витрат на одиницю приросту продукції в певному районі на певному відрізку часу. Критерієм оцінки кожного виду ресурсу є сукупний ефект від певного джерела ресурсів, який залежить від різниці між кінцевими і прямими витратами на приріст виробництва продукції в розрахунку на одиницю відповідного природного ресурсу.
Таблиця 2.1
Компонентна структура потенціалу земельних ресурсів в економічних регіонах і областях України
Регіони, області Сумарний потенціал,% від сумарного в Україні Потенціал земельних
Loading...

 
 

Цікаве