WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Доцільність та особливості створення культурних пасовищ - Реферат

Доцільність та особливості створення культурних пасовищ - Реферат

років, давати врожайні отави, відзначатися стійкістю проти витоптування, містити всі необхідні поживні речовини, вітаміни та мінеральні елементи в потрібному співвідношенні, реагувати на удобрення і зрошення. Тому підбираючи травосумішки для пасовищ, необхідно враховувати біологічні та господарські особливості трав, грунтово-кліматичні умови, режим використання, вид і вікову групу тварин. З біологічних і господарських особливостей насамперед беруть до уваги тип розвитку, темпи росту в рік сівби і в роки використання, довговічність, посухо- і зимостійкість, посуховитривалість, отавність, відношення до поживного і водного режиму, реакції ґрунту.
Для забезпечення продуктивного довголіття пасовища травостій створюють з двох-трьох злакових і одного-двох видів бобових трав, поєднуючи види з різними типами кущіння, висотою і облистяністю: один-два нещільнокущових, один-два кореневищних злаки та один-два види бобових. В травосумішки 10-12-річного пасовищного використання включають найбільш довговічні злакові (тонконіг лучний, костриця червона, грястиця збірна, костриця тростинна (східна) та стоколос безостий) і бобові трави (конюшина повзуча та лядвенець рогатий). Доцільно також поєднувати верхові і низові злаки, які забезпечують стійкість травостою проти витоптування худобою. За масою насіння в таких сумішках необхідно мати верхових злаків 50-60%, низових - 20-25 і бобових трав - 20-30%.
Щоб забезпечити належну отавність і безперервне надходження зеленого корму протягом пасовищного періоду, необхідно підбирати травосумішки різних строків пасовищної стиглості: ранні, середні та пізні. Їх створюють на основі видів з різними темпами росту, розвитку і отавності. Так, грястицю збірну, лисохвіст лучний, пажитницю багаторічну, конюшину повзучу та люцерну посівну, які швидко відростають з весни і після спасування, вводять у ранні сумішки. Кострицю лучну та стоколос безостий, конюшину лучну і лядвенець рогатий, що відростають пізніше згаданих трав, включають до середньостиглих сумішок. До них додають один низовий злак, наприклад тонконіг лучний або кострицю лучну та конюшину повзучу.
Тимофіївку лучну, мітлицю велетенську, пирій безкореневищний та конюшину лучну одноукісну, що повільно відростають навесні та пізно цвітуть, використовують у пізніх травосумішках. Ранні та пізні сумішки мають становити у пасовищному травостої не більше 25-30%, середні - 45-50%. Застосування двох-трьох різночасно достигаючи сумішок на одному пасовищі, за даними А. В. Боговіна (1974), дає змогу без зниження врожаю трав і погіршення якості корму подовжити період випасання в першому циклі на 18- 20, а в наступних - на 28-30 днів.
Економічна ефективність створення постійних та змінних пасовищ
Рівень продуктивності культурних пасовищ при правильному їх використанні значною мірою залежить від їх довголіття. Короткострокові або перемінні пасовища, які використовують 4-5 років, в умовах недостатнього атмосферного або ґрунтового зволоження бувають більш продуктивними, ніж багаторічні або постійні. Так як постійні пасовища створюються на 7-12 років і більше, то економічно вони вигідніші за змінні, бо витрати на їх створення розподіляються на весь період використання, а отже, вони дають найбільш дешевий корм. Це стосується перш за все зрошуваних культурних пасовищ, які забезпечуються вологою і добривами протягом всього пасовищного періоду.
Особливості створення культурних пасовищ в різних зонах України та їх ефективність.
Передовий досвід свідчить, що культурні пасовища є економічно ефективними в усіх грунтово-кліматичних зонах України. При дотриманні технології створення травостою, режиму використання пасовищ та догляду за ними вони за продуктивністю не поступаються високоврожайним посівам кормових культур, зокрема кукурудзи та кормових буряків, а за якістю й збалансованістю корму та впливом його на продуктивність худоби і зниження собівартості продукції культурні пасовища переважають згадані культури.
Досліди показали, що травосумішки для довгорічних культурних пасовищ Лісостепу повинні мати 50-60% бобових трав. Для забезпечення безперебійного надходження пасовищного корму протягом всього вегетаційного періоду необхідно створювати різночасно дозріваючі травостої з включенням в них видів і сортів, що відрізняються темпами росту та розвитку, інтенсивністю відростання. Ранодозріваючі сумішки повинні займати 20-25% загальної площі пасовища, середні - 50-55, пізні - 25-30%. При такому підборі період використання пасовища без зниження урожаю і його якості збільшується в першому циклі на 18-20, а в наступних - до 25 днів.
При створенні незрошуваних культурних пасовищ необхідно висівати однорічні культури для використання їх на випас або зелений корм у періоди, коли уповільнюється відростання трав, з розрахунку 0,1-0,15га на одну дорослу голову великої рогатої худоби.
Для одержання високої продуктивності з пасовища особлива увага приділяється створенню травостою. Трави висівають звичайним рядковим способом зерно-трав'яними сівалками СЗТ-3,6 і СНТ-3,6 на глибину 1,5-2,5 см (злаки), на 1-1,5 см (люцерну). Навесні трави висівають під покрив ячменю і вівса, а влітку - безпокривним посівом. Норма висіву ячменю - 90-100 кг/га, вівса - 60-70 кг/га. Підпокривні посіви трав поливають разом з покривною культурою 2-3 рази за нормою 300-400 м3/га. Після збирання покривної культури і під кожний наступний укіс трав вносять азотні добрива з розрахунку N45 і проводять 2-3 поливи у дозі 400-500 м3 води на гектар. Останнє підкошування отави проводять не пізніше як за 30 днів до настання стійкого похолодання.
При серпневих строках сівби через 8 днів після з'явлення сходів трав проводять полив за нормою 300-350 м3/га, а наступні поливи проводять за такою ж нормою через 10-15 днів. Всього проводять 3-4 вегетаційних поливи за зрошуваною нормою 900-1200 м3/га. Випасання проводиться загінним і загінно-порційним способами. Воно здійснюється за допомогою постійно вигороджених прогонів і переносної електроогорожі.
Догляд за зрошуваним пасовищем в роки використання полягає в своєчасному проведенні вегетаційних поливів, внесенні мінеральних добрив, підкошуванні нез'їдених решток трави. Зрошення проводять широкозахватною машиною ДФ-120 "Дніпро". Навесні роблятьодин полив 350-400 м3/га. Влітку, коли випаровування води становить 50-60 м/га за добу, між черговим стравлюванням проводять три поливи за нормою 400-450 м3/га. Восени між циклами стравлювання проводять 1-3 поливи за нормою 350-400 м3/га. Всього за пасовищний період проводять 11-14 поливів за зрошуваною нормою 4200-5200 м3/га.
Поливи поєднуються з внесенням азотних добрив, що забезпечує рівномірне надходження зеленого корму і підвищує загальну продуктивність пасовища. Азотні добрива на пасовище вносять роздрібно. Дози одноразового внесення азоту навесні становлять 60 кг і 30-45 кг/га в літньо-осінній період. Загальна норма щорічного внесення азоту на пасовище в перші 1-2 роки використання становить N180, а в наступні роки - N240. Фосфорні добрива з розрахунку Р100 вносять як основне добриво під оранку при залуженні. Після 2-3-річного використання пасовище підживлюють амофосом в дозі 60 кг діючої речовини на 1 га.
Підкошування нестравлених решток трави проводиться в першу чергу в загонах, де худоба випасалася на перерослій траві, а в подальшому - один раз за два стравлювання. Рештки підкошують роторними косарками КРН-2,1, КПРН-3. Цей захід сприяє боротьбі з бур'янами, кращому відростанню отави, збільшенню поїдання і підвищенню коефіцієнту використання трави.
Після кожного циклу спасування рештки трави підкошують і вивозять з площі. Потім травостій підживлюють азотними добривами з розрахунку N60, а восени після закінчення випасання
Loading...

 
 

Цікаве