WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Сучасний стан та зміни природних кормових угідь в аспекті технології виробництва рослинницької продукції - Реферат

Сучасний стан та зміни природних кормових угідь в аспекті технології виробництва рослинницької продукції - Реферат


Реферат
на тему:
Сучасний стан та зміни природних кормових угідь в аспекті технології виробництва рослинницької продукції
Проблема збереження природних комплексів Лісостепу України нині й у майбутньому відіграватиме винятково важливу роль. Теперішній фонд природокористування повністю використовується в промисловому, сільськогосподарському та лісогосподарському виробництві, нерідко з порушенням нормативів ощадливого землекористування. В результаті природні комплекси досягли високого ступеня фрагментації, географічної та геоморфологічної відособленості; ґрунтовий покрив виснажений інтенсивним веденням сільськогосподарського виробництва та недостатнім його відтворенням; зростають площі малопродуктивних земель; продовжується руйнація земельного фонду під дією водної ерозії; безсистемне і ненормовано експлуатуються природні кормові угіддя; непомірне інтенсивно вичерпуються рослинницькі й торфові ресурси; збіднюється флористичний склад і фіторізноманіття комплексів тощо. Знаючи ці та близькі до них біоекологічні та соціально-економічні проблеми, а також завдання, які стоять перед плановими та виконавчими органами і суспільством, під час вирішення деяких із них ми пропонуємо врахувати теоретичні та практичні положення, що розглядаються нижче.
Природні флороценокомплекси і проблеми збереження лучного фіторізноманіття.
У структурі природної рослинності лісостепової зони представлені різноманітні екосистеми. Істотне місце серед них посідають природні лучні та лучно-степові флороценотичні комплекси та їх угруповання, насамперед заплавні і материкові; а також низинні, суходільні, балкові, схилові, галофільні, еродовані тощо. До того ж в цій зоні чимало антропогенне порушених земель, на яких в результаті господарської діяльності людини сформувалися нові меліоративні, техногенні, рудеральні, постпірогенні, ексараційні, пасквальні, синантропні та інші флороценркрмплекси.
Значним різноманіттям характеризуються лісові та чагарникові екосистеми, які є невід'ємною рисою лісостепових ландшафтів. Флороценотичні та екотопічні категорії мають високу різноманітність, флористичну насиченість, структурну та екологічну неоднорідність лісостепових ландшафтів. Однією з найважливіших проблем природно-історичного та соціально-економічного аспекту є збереження флористичного, ценотичного та ландшафтного біорізноманіття - найбільшої за обсягом біотичної системи, яка вже відіграє планетарну роль.
Природні кормові угіддя лісостепової зони представлені заплавними і материковими луками. Материкові угіддя поширені на вододілах і терасах великих і середніх річок і не заливаються повеневими водами, а заплавні луки великих, менше середніх і малих річок щороку або періодично затоплюються ними. Материкові луки репрезентовані суходільними, приуроченими до підвищених і сухих місцезростань, та низинними територіями по зниженнях плакорів і терас з дерново-підзолисто-глейовими або торф'янистими ґрунтами з близьким рівнем ґрунтових вод.
Суходільні луки. У лісостеповій зоні цей вид найпоширеніший в приполіських районах і представлений переважно справжніми луками. У їх складі вирізняються дуже характерні для найбільш підвищених ділянок і схилів з дерново-підзолистими, часто із змитими і багатими чорноземними та іншими ґрунтами угруповання формацій з домінуванням у травостої мітлиці тонкої та пахучого колоска звичайного, до яких спорадично домішуються й угруповання трясучки середньої.
Плакори та нижні частини схилів з малопотужними чорноземними ґрунтами займають лучні угіддя з домінуванням у рослинному покриві костриці лучної, тимофіївки, лучної і зрідка китника лучного. За господарською оцінкою вони є найкращими серед суходільних лук і становлять найбільший інтерес.
До суходільного типу відносяться також балкові схилові луки, які є невід'ємною рисою лісостепових агроландшафтів. Їх можна було б виділити в окремий тип угідь, оскільки вони мають свою специфіку генезису, типології та умов і нерідко літології місцезростання. Ці угіддя є характерними для зони і розвиваються на чорноземах різних відмін в умовах високої інсоляції та стічності вод, помітного розвитку водної ерозії. Типовими формаціями схилових угідь є: на сухіших і часто крутіших ділянках, розвиваються угруповання тонконога вузьколистого, стоколоса безостого, пирію повзучого, бородача звичайного, мітлиці тонкої, келерії гребінчастої, пахучого колоска звичайного, трясучки середньої, а на більш мезофільних місцезростаннях - костриці червоної, к. лучної, тонконога лучного, осоки ранньої. Особливістю цих лук і пасовищ є висока ксероморфність структури злаків і найбільш виявлена ксерофітизація флористичного складу в цілому, висока насиченість травостою видами бобових і лучно-степового різнотрав'я. В результаті тут поширені злаково-бобові, злаково-бобово-різнотравні, бобово-різнотравні угруповання високої кормової якості, але середньої і низької продуктивності. Низинні луки мають обмежене поширення і приурочені переважно до днищ або тальвегів балок та знижень терас середніх і великих річок, навколо водойм, ставків. Розвиваються на дерново-глейових, торф'янисто-глейових і торф'яно-глейових постійно або періодично перезволожених ґрунтах. Репрезентовані вони болотистими і торф'янистими типами угідь.
Болотисті угіддя не мають широкого поширення і займають зниження з мінеральними дерново-глейовими та мулисто-глейовими ґрунтами і рівнем ґрунтової вологи (РГВ) до 1 м з тимчасовим або періодичним затопленням. Значну питому вагу цих лук складають угруповання формації мітлиці повзучої, яка за оптимальних умов місцезростання створює суцільні зарості. З її участю формуються мітлицево-різнотравні лучні та мітлицево-осокові лучно-болотні угруповання середньої та низької кормової якості.
В аналогічних ґрунтових умовах, але з близьким (до 0,5 м) РГВ та періодичним підтопленням поширені осокові угіддя з домінуючим едифікатором - осокою гострою, яка часто створює монодомінантні високопродуктивні але малоякісні угруповання. При їх систематичному підсиханні до осоки гострої домінуються злаки та лучне різнотрав'я, в результаті чого виникають гостроосоково-злакові та гостроосоково-різнотравні угруповання кращої кормової цінності.
Ще вологіші місцезростання, особливо в прибережній частині і навколо водойм у вигляді вузьких смуг з торф'янисто- або торф'яно-глейовими ґрунтами та постійним зволоженням, вкривають угруповання лепешняка великого. Часто тут виникають монодомінантні або бідомінантні чи полідомінантні угруповання формацій з участю осоки високої і о. здутої або з участю куги табернемонтана чи к. озерної або очерету звичайного.
В лісостеповій зоні велику питому вагу мають заплавні луки та пасовища, що дають найбільшу кількість зеленої маси та сіна найвищої кормової якості. Ці луки дуже неоднорідні як за характером геоморфологічної та ґрунтової приуроченості, так і за водним та повітряним режимом,
Loading...

 
 

Цікаве