WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Розвиток продуктивних сил країн Європи - Курсова робота

Розвиток продуктивних сил країн Європи - Курсова робота

країн - Австрія, Бельгія, Нідерланди, Норвегія, Швейцарія, Швеція, Фінляндія, Данія, Люксембург, Ісландія; до середньорозвинутих - Іспанія, Португалія, Греція, Ірландія. Є також в Європі країни-карлики - Андорра, Ватикан, Мальта, Монако, Сан-Марино, Ліхтенштейн, кількість населення яких не перевищує 20-25 тис. чоловік кожна.
Господарська практика країн світового співтовариства засвідчує, що оптимізація економічних відносин, вирішення проблем розвитку вимагають застосування багатоступінчастих підходів, які грунтуються на широкому врахуванні загально-цивілізаційних закономірностей, регіональних та національних особливостей, історико-генетичних і етнічних факторів, географічних, психологічних та інших чинників.
Механізми регуляції економічного життя є багатошаровою розгалуженою
будівлею, фундаментом якої слугує сучасний ринок з іманентними атрибутами: приватною власністю, конкуренцією, вільним підприємництвом, ініціативою, законодавством, що регулює увесь комплекс господарських і соціально-трудових відносин. Отже, ринкова система є провідною, домінуючою в сучасній високорозвинутій економіці. Вона забезпечує неухильне зростання продуктивності суспільної праці, всебічну економію різноманітних ресурсів, високу мотивацію та якість праці. Досвід показує, що найвищу віддачу має системно організована й активно функціонуюча сукупність ринків: товарів і послуг, капіталів і робочої сили, цінних паперів і грошей, житла й технологій, землі тощо. Водночас історична практика вказує на обмеженість виключно ринкового регулювання економічних процесів, невиправданість абсолютизації принципу "Laisser-faire" (фр. - не заважати). Відмова ринку компенсується державним регулюванням макроекономічних процесів. Зростає роль інституціональної інфраструктури, особливо таких її ринкових складових, як банківська та кредитно-фінансова система, валютне регулювання.
Надзвичайно важливим є питання про сучасні економічні форми, оптимізація яких досягається внаслідок суперечливої взаємодії суспільного поділу й кооперації праці, розвитку техніки і технології, організації й управління виробництвом. Найбільш вражаючих економічних результатів досягають країни, які створюють економічні форми, що гнучко поєднують загально-цивілізаційні, загальносвітові надбання з особливостями власного господарства на основі найповнішої реалізації об'єктивно притаманних йому порівняльних і конкурентних переваг. У кінцевому підсумку саме такий підхід забезпечує виконання головного принципу економічної філософії - найефективнішого використання відносно обмежених господарських ресурсів.
Спочатку розглядаються загальні закономірності світового економічного розвитку напередодні третього тисячоліття. Зокрема розкривається економічна структура світу, досліджуються головні складові ресурсного потенціалу сучасної цивілізації, що впливають на формування економічної моделі XXI ст. Об'єктом подальшого аналізу є головні ешелони світової економіки, а саме: країни з розвинутою ринковою економікою, що складають ядро світового господарства; перехідні економічні системи, що утворилися на теренах Східної Європи та колишнього СРСР; господарство розвинутих країн та особливості економіки найменш розвинутих держав світу.
Знайомство з широким спектром економічних процесів сучасної цивілізації крім суто пізнавальних може мати й такі наслідки. По-перше, вилучення демонстраційного ефекту успішно функціонуючих економік, які могли б слугувати певним взірцем для нашої країни. По-друге, запозичення досвіду впровадження радикальних економічних реформ, трансформації соціально-економічної системи до принципово нового якісного стану. По-третє, вивчення економічного потенціалу інших країн з метою встановлення з ними розгалужених дво- та багатосторонніх господарських зв'язків, поглиблення міжнародного поділу праці, регіональної економічної інтеграції.
Розділ 2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил країн Європи
Європа - колиска промислової революції й батьківщина капіталізму - продовжує залишатися найбільшим осередком економічної сили, найважливішим центром політичного, національного й культурного життя сучасного світу.
Країни Європи виділяються насамперед як головний район експорту готових виробів, особливо продукції машинобудування. Вони направляють на зовнішній ринок величезну масу верстатів, приладів, різного устаткування, електротехнічних виробів, електроніки, побутової техніки, сільськогосподарських машин, автомобілів, морських суден та ін. У цілому експорту ФРН на частку машинобудування доводиться приблизно 1/2, Великобританії й Італії - 2/5, Франції - 1/3. Ці ж країни й імпортують багато машин - зазвичай від 1/5 до 1/4 вартості їхнього імпорту. В імпорті країн Європи значну частку становлять сировина та паливо, продовольство.
Основна частина зовнішніх економічних зв'язків країн Західної Європи ведеться обопільно, а також зі США й Канадою. Розширюється торгівля із країнами Східної Європи, Росією, розвинутими країнами.
Історично саме Західна Європа стала тим регіоном світу, у якому сформувався найбільш великий і зрілий інтеграційний територіально-економічний комплекс, що поєднує господарства 12 країн Європейського союзу (так з листопада 1993р. іменується Європейське співтовариство), що почали у 1993-94рр. до завершення складного й суперечливого процесу створення свого економічного й валютного союзу.
По офіційних відомостях ЄС, на його частку в цей час становить 57% світового експорту й 53% імпорту (хоча частка країн ЄС у світовій торгівлі в останні два десятиліття падала, незважаючи на його розширення). При цьому населення ЄС становить усього близько 7% світового. В останні роки ЄС став основним економічним партнером Росії в системі міжнародної торгівлі: на нього приходиться більше 40% зовнішньоторговельного обігу нашої країни, біля половини всіх іноземних інвестицій у російську економіку зроблені також країнами Євросоюзу. Цей міжнародний економічний район виступає як ядро економічного простору, що формується єдиного Європейського. Угода про його створення, що вступила в силу з 1 січня 1994р. підписали 12 країн ЄС (Німеччина, Франція, Великобританія, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Данія, Ірландія, Іспанія, Португалія й Греція) і п'ять із семи країн, що входять у Європейську асоціацію вільної торгівлі - ЄАСТ (Швеція, Норвегія, Фінляндія, Ісландія, Австрія). До речі, Австрія, Швеція й Фінляндія із січня 1995р. стали членами ЄС.
Інтеграційні процеси в країнах Європи охопили до кінця ХХ століття практично всі сторони громадського життя - економічну, політичну й соціальну. У результаті розвитку інтеграції галузева структурагосподарства здобуває подібні риси. У всіх країнах Європи переважає нематеріальна сфера (50-60%) валової продукції й економічно активного населення. Частка промисловості й сільського господарства постійно скорочується й становить відповідно біля 30-40% і 5-15% . У цілому процеси інтеграції захопили більшу частину території Західної Європи, але в різному ступені.
Відбувається формування прикордонних інтеграційних районів між ФРН і Францією, між Францією й Бельгією, Францією й Італією й т.д.
Розділ 3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу країн Європи
В центральноєвропейських країнах почались великі зрушення в бік
Loading...

 
 

Цікаве