WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Вихідні положення шкіл та вчень про регіональні економічні дослідження. Управління регіональною економікою: цілі та завдання - Реферат

Вихідні положення шкіл та вчень про регіональні економічні дослідження. Управління регіональною економікою: цілі та завдання - Реферат

їхніх продуктивних сил, корінної зміни екологічної ситуації.
Що стосується стратегічних цілей і завдань діяльності держави на регіональному рівні, то вони повинні забезпечувати:
o чітке визначення основних напрямків і пріоритетів розвитку всіх без винятку регіонів країни;
o розробку на рівні вищої виконавчої влади системи економічних методів і важелів реалізації обраних напрямків і пріоритетів розвитку;
o дотримання загального господарського законодавства;
o найважливіші соціально-економічні права громадян;
o функціонування єдиної грошової, бюджетної й митної системи;
o розвиток інфраструктури, що має загальнонаціональне значення, (енергетика, транспорт, зв'язок, інформатика);
o розподіл по владній вертикалі об'єктів державної власності;
o створення на рівні загальнодержавного законодавства рівних податкових, фінансово-кредитних, науково-технічних можливостей для активної мотивації трудової діяльності, розвитку сумлінного підприємництва, раціонального використання, збереження й відтворення природних ресурсів, екологічного й соціального захисту населення, здійснення активної демографічної політики.
На вищому законодавчому й виконавчому рівнях повинні бути не тільки чітко сформульовані сфери інтересів, права й методи діяльності регіональної влади всіх рівнів, але й визначені реальні механізми їхнього здійснення. Усього цього поки немає.
Вихід із ситуації, що створилася, нам бачиться в перерозподілі між Центром і регіонами цілого ряду прав і обов'язків, у передачі багатьох на-прямків соціально-економічного реформування безпосередньо на регіональний рівень. Не можна забувати, що питання розпорядження загальнодержавною формою власності, приватизації об'єктів комунальної власності, розвитку соціальної й локальної виробничої інфраструктури, соціального захисту населення, розвиткупідприємництва, здійснення земельної реформи, охорони довкілля все більше й більше повинні вирішуватися, виходячи із внутрішніх інтересів і потреб регіонів при максимальному використанні місцевих ресурсів. Рівною, якщо навіть не більшою мірою, це стосується питань формування регіональних ринків капіталів, товарів і робочої сили, створення й функціонування вільних економічних зон, розвитку прибережної й прикордонної торгівлі, експортних і імпортозаміщуючих виробництв.
Окреслене коло питань являє те, що ми називаємо власною соціально економічною політикою регіонів. Важливо при цьому дотримання державою принципу пріоритетності загальнонаціональних інтересів при розв`язанні будь-якого роду регіональних проблем.
Регіональна політика (регіональна соціально-економічна політика) з погляду структури містить у собі такі елементи, як цілі й механізми їхньої реалізації, об'єкти й суб'єкти. Про цілі говорилося вище. Торкнулися й пи-тання про механізми реалізації (розвиток нових виробничих відношень, бюджетне й інвестиційне регулювання, програмне забезпечення).
Досвід незалежного розвитку України переконливо показав, що соціально-економічне реформування вимагає ефективної й гнучкої регіональної політики.
Тим часом, взаємини між центром і регіонами, а також міжрегіональні відносини продовжують залишатися неурегульованими. Це загострює економічну роз'єднаність і породжує дезінтеграційні процеси. Соціально-економічна неврегульованість підштовхує як політичні сили, так загальнодержавні й регіональні органи влади до конфронтації на цьому ґрунті.
Говорячи про регіональну політику, варто мати на увазі, що, з одного боку, вона жорстко пов'язана із чітко відпрацьованою в законодавчому плані практичною діяльністю держави в усіх регіонах країни, а з іншого боку - із соціально-економічною політикою, здійснюваною на базі загальнодержавного законодавства самими регіонами для досягнення тих або інших місцевих цілей і завдань.
Кожен регіону країни повинен мати власну модель розвитку, що базується на його пріоритетах і особливостях. Наприклад, для Карпатського регіону пріоритетними повинні бути електроніка й електротехніка, сільськогосподарське й автомобільне машинобудування, хімічна індустрія, лісопромисловий комплекс, а для Центрального регіону - авіабудування, точна механіка й оптика, легка й харчова промисловість, наукомісткі виробництва.
До речі, у всіх без винятку розвинених країнах підсилюється ступінь державного регулювання економікою. Сьогодні в них держава здійснює до 55% усіх інвестицій у основний капітал, фінансує до 70% усіх витрат на фундаментальні дослідження тощо. Одним словом, держава бере на себе пряму відповідальність за найважливіші фінансово-економічні параметри громадського життя.
Лауреат Нобелівської премії в галузі економіки, відомий американський учений В. Леонтьєв, який зрівняв функціонування економіки з яхтою, що пливе морем, і провів таку аналогію. Щоб справи в екіпажа яхти йшли успішно, йому потрібні вітер, вітрило й кермо. Вітер, що дує у вітрила - це зацікавленість, заповзятливість; кермо - державне управління. Якщо при сильному вітрі підняти вітрила й кинути кермо, то яхту може винести на скелі, де вона розіб'ється. Як повчальний приклад він наводить Японію, де велику значимість має приватна ініціатива, але й держава відіграє велику роль, впливаючи на розвиток економіки.
Саме В. Леонтьєв наприкінці 80-х років попереджав про небезпеку ейфорії від ринкового саморегулювання й недооцінки державного впливу на економіку.
Стосовно пов`язання загальнонаціональної й регіональних стратегічних моделей розвитку, то до неї варто віднести: розробку стимулюючих (а не фіскальних) бюджетів усіх рівнів; використання балансових методів планування й прогнозування, і особливо, зведених балансів як національної економіки в цілому, так і великих економічних районів; розробку стабільних нормативів економічного розвитку, у тому числі стосовно й інвестиційної діяльності як у національному, так і в регіональних розрізах.
Таким чином, логіка системного підходу до регіонального соціально-економічного управління вимагає подальших зусиль як законодавчої, так і виконавчої галузей влади, прояву з їх боку відомої політичної волі. [2], [3]
Список використаної літератури
1. Сонько С. П., Кулішов В. В., Мустафін В. І. Ринок і регіоналістика: Навчальний посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. - 380 с.
2. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред.. Ковалевсько-го В. В. - К.: Знання, 1998. - 546 с.
3. Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил. - К.: 1999.
4. Качан Є. П. Розміщення продуктивних сил України. - К.: 1998.
Loading...

 
 

Цікаве