WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Вихідні положення шкіл та вчень про регіональні економічні дослідження. Управління регіональною економікою: цілі та завдання - Реферат

Вихідні положення шкіл та вчень про регіональні економічні дослідження. Управління регіональною економікою: цілі та завдання - Реферат


Реферат на тему
Вихідні положення шкіл та вчень про регіональні економічні дослідження. Управління регіональною економікою: цілі та завдання.
Зміст
Вступ 3
1. Вихідні положення шкіл та вчень про регіональні економічні дослідження. 5
2. Управління регіональною економікою: цілі та завдання 11
Список використаної літератури 22
Вступ
У системі головних чинників функціонування народного господарства чи не найголовніше місце займають питання просторової локалізації його складових елементів - галузей, підприємств та їхніх територіальних поєднань. Оптимальне розміщення підприємства щодо сировинних і трудових ресурсів, районів збуту продукції означає максимальне зниження витрат на виробництво продукції, що зумовлює економію витрат і, як наслідок, низьку собівартість продукції у виробника. Таким чином, раціональне розміщення продуктивних сил є одним з найвагоміших чинників економічного зростання країни.
Розміщення продуктивних сил (РПС) - це динамічний процес обґрунтування, прийняття та впровадження у життя рішень про просторовий розподіл окремих елементів господарства. [1]
Головним завданням РПС є коректна постановка просторових задач і розробка теоретичних засад, необхідних для практичного вирішення завдань раціоналізації просторового розосередження населення й виробництва.
Предметом РПС є просторова організація продуктивних сил, вивчення якої здійснюється на різних рівнях: населений пункт, низовий адміністративний район, область чи автономна республіка, економічний район, країна в цілому.
Об'єктами вивчення є такі елементи просторової (територіальної) організації суспільства, як природоресурсний, людський і трудо-ресурсний потенціал, так і регіонів усередині країни, галузеві й міжгалузеві комплекси, виробнича та соціальна інфраструктура, окремі підприємства та їх територіальні поєднання тощо.
Метою науки є всебічне (економічне, демографічне, екологічне) обґрунтування як перспективного розміщення продуктивних сил, так і вдосконалення їх сучасного характеру шляхом оптимізації досліджуваного просторового об'єкту до наявного економічного й географічного оточення.
Таким чином, РПС - це наукова дисципліна, що обґрунтовує оптимальне розташування господарських об'єктів з метою максимізації прибутку від виробництва окремими суб'єктами, їхніми групами, у межах регіонів і народногосподарського комплексу в цілому.
Регіональна економіка - це наука, що обґрунтовує, розробляє й впроваджує в практиці певні моделі розміщення елементів виробництва, а також ринкову, соціальну та виробничу інфраструктуру. [1]
1. Вихідні положення шкіл та вчень про регіональні еко-номічні дослідження.
Питання розміщення виробництва увійшли в коло розгляду економічної науки ще на початку XIX ст. Спочатку ці питання ставилися досить примітивно: формулювались окремі практичні рекомендації, за допомогою яких підприємець міг більш вигідно вибрати місце для свого підприємства.
Започаткував теорії розміщення виробництва німецький економіст Йоган Тюнен (1783-1850) У своїй роботі "Ізольована держава в її відно-шенні до сільського господарства і національної економії" він заклав основи теорії розміщення аграрної економіки. Цю тритомну працю вперше було видано 1826 р. в Гамбурзі, й досі вона зберігає своє методологічне значення для вивчення проблем розміщення сільськогосподарського виробництва.
Застосовуючи метод абстракції, Й. Тюнен змоделював гіпотетичну ізольовану державу. Вона складається з одного міста, розташованого в центрі великої, абсолютно однорідної у всіх напрямках рівнини,
щоб виявити вплив саме чинника відстані на вигідність ведення сільського господарства і транспортування продукції галузі. У такій державі навколо міста утворюються концентричні пояси. У них панує своя система землеробства і виробляється чітко передбачений набір продуктів, які реалізуються на єдиному центральному ринку міста. Оскільки всі інші умови однакові, саме відстань від міського базару і зумовлені нею транспортні витрати впливають на спеціалізацію та рівень інтенсивності господарювання.
Отже, Й. Тюнен, абстрагуючись від зміни рівня техніки, впливу зов-нішнього ринку, доводив, що під впливом зниження цін на землю і робочу силу від центру держави до периферії та зростанням вартості транспортних витрат навколо міста (промислового центру Ц) концентрично розташовуються пояси спеціалізації сільського господарства (рис. 1):
Рис. 1. Модель територіальної структури сільського господарства
(за Й. Тюненом)
1 - "вільного" приміського господарства, де виробляється нетранспортабельна продукція рослинництва і тваринництва (овочі, картопля, молоко). Тут значні капіталовкладення на одиницю площі, в землю вноситься багато добрив, інтенсивно використовується кожний клаптик землі під культури, що забезпечують вищий прибуток. Цей пояс має значну аналогію з сучасним приміським сільським господарством;
2 - лісового господарства, що постачає на центральний ринок і в господарства першого поясу паливо, будівельний ліс, вугілля тощо. Цей пояс має деяку аналогію з лісопарковими поясами великих міст;
3, 4, 5 - вирощування зерна, але в кожному поясі за різними технологіями. Й. Тюнен довів, що зниження виробництва з віддаленням від міста закономірне і показує, як встановлюються межі поширення ресурсомісткіших технологій;
6 - екстенсивного тваринництва (скотарства і вівчарства), що пос-тачає на ринок масло, м'ясо, вовну тощо. Тварин випасають на природних пасовищах, взимку годують сіном та соломою. Землеробство розвивається лише для власних потреб;
7 - натурального господарства (полювання, рибальство та інші примітивні форми екстенсивного господарства).
Й. Тюнен виявив один з найважливіших механізмів виробничої диференціації сільського господарства - залежність його від транспортно-географічного положення. Дослідження Й. Тюнена, сама ідея поясності мали великий вплив на подальший розвиток аграрно-економічної думки. Спеціалізація поясів Й. Тюнена, звичайно, давно застаріла. Сьогодні вони наповнюються новим змістом, застосовуються і до несільськогосподарських територій, і до невиробничої діяльності людей.
У наші дні ідеальна модель Й. Тюнена приваблює не конкретним змістом, а методами побудови. Й. Тюнен одним з перших використав при вивченні проблем розміщення кількісні, математичні методи, у тому числі для дослідження просторових (територіальних) відносин, розкрив залежність функцій (спеціалізації) земельних ділянок від географічного положення, віддалі,
Loading...

 
 

Цікаве