WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Розміщення зернового господарства України - Курсова робота

Розміщення зернового господарства України - Курсова робота

особливостями формування ринку зерна в умовах багатоукладної економіки.
Перед зерновою галуззю Агропромислового комплекс України на найближчі часи поставлено завдання забезпечити стабільне зростання зерна, необхідне співвідношення його складу по виду, що задовольнить усі потреби країни, високу якість усього асортименту зерна.
1.4 Основні проблеми розвитку зернового господарства України.
На українському ринку зерна існують наступні проблеми:
Виробляється об'єм, набагато більший від потрібного для забезпечення хлібом і хлібопродуктами населення, і кожного року після жнив експортується велика кількість зерна за низькими цінами одразу після жнив, а потім пізніше імпортується за набагато вищими цінами.
Заборона перевозити зерно з одного регіону України в інший. Тому в деяких областях існує суттєвий надлишок, а в деяких - нестача.
Непередбачуваність і необґрунтованість політики держави в сфері стимулювання ринку зерна. Яскравим прикладом цього є Указ №832 "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна в Україні", який був підписаний 29 липня 2000 року Президентом Леонідом Кучмою. Указ викликав критику з боку трейдерів, що займаються продажем зерна, та чисельних донорських організацій як двобічного, так і багатобічного характеру. Вони були занепокоєні тим, що положення Указу № 832 свідчать про те, що особи, які розробляють сільськогосподарську політику в Україні, відступають від своїх зобов'язань щодо проведення ринкової реформи на українському ринку зерна. У своєму листі до Заступника Голови Адміністрації Президента пана Гайдуцького від 17 липня 2001 року Постійний представник МВФ в Україні разом із Головою представництва Світового банку в Україні та послом США в Україні констатували, що Указ № 832 є "серйозною загрозою" процесу економічної реформи в Україні та вимагали переглянути цей Указ. Проте, представники Уряду України та Адміністрації Президента зайняли непохитну позицію, аргументуючи, що Указ № 832 є нічим іншим, як легітимним зусиллям проконтролювати та стабілізувати ринок зерна в той час, коли виробництво дуже низьке, крім того, існує ризик щодо забезпечення продовольчої безпеки. Наводилися аргументи, що "ринок зерна в Україні зараз повністю втратив рівновагу", і що "більшість країн в усьому світі мають свої програми стимулювання виробництва зерна та вдосконалення ринків зерна..."
Крайній ступінь нерозвиненості експортної інфраструктури. На даний момент елеватори і порти переповнені зерном і відмовляються приймати зерно далі. Інфраструктура експорту морем розвинена дуже погано. Водяний шлях до портів Азовського та Чорного морів (по Дніпру) практично не діє (а в таких країнах-експортерах, як США, річкове перевезення зерна до морських портів є домінуючим і баржі з зерном по Міссісіпі ходять з частотою трамваїв); елеватори в річних дніпровських портах перебувають у жалюгідному стані; при проектуванні мостів можливість проходу барж, як правило, не враховується. Залізниця, фактично, залишається єдиним монопольним перевізником, і тому там спостерігається багато зловживань.
Вартість зберігання зерна на елеваторах є високою, інфраструктура зберігання є досить старою і неефективною, втрати при зберіганні також дуже високі. Українські елеватори часто зловживають своїм монопольним становищем.
Несталість і досить великі коливання цін на зерно.
Занижені заставні ціни на зерно.
Продуктивність урожаю є низькою, це спричинене застарілим обладнанням та технікою, неефективними методами ведення СГ.
Що стосується виключно кормів, то потреба в усіх видах кормів для тваринництва України забезпечується їх надходженням на 77,4%, в тому числі концкормів - на 73,2%.
Щодо хлібопродуктів, то тут ситуація краща - Україна може своїми виробничими потужностями забезпечити внутрішній ринок, хоча досить часто - з імпортованого зерна.
Зерно, особливо пшениця, займає центральне місце в сільському господарстві й аграрній політиці України, Зерно розглядається як "стратегічний" продукт і розмір урожаю зерна є барометром стану сільського господарства. Тому в даній роботі я основну увагу буду приділяти саме виробництву зерна.
Те, що українські елеватори не здатні зберігати все зерно, яке виробляється СГ виробниками, призводить до того, що після жнив на ринку зерна пропозиція більше ніж в 2 рази перевищує попит. Оскільки пропускна можливість транспортних шляхів недостатня, щоб забезпечити експорт, то ціна на зерно суттєво зменшується, що робить виробництво нерентабельним.
У зв'язку з високою вартістю зберігання зерна на Україні (а вартість зберігання включає фізичні витрати на зберігання зерна на елеваторах, можливу вартість капіталу, вкладеного у запаси зерна, витрати на якісні та кількісні втрати під час зберігання; вартість зберігання також включає премію за ризик, яка вимірює невпевненість трейдера стосовно вільного доступу до свого зерна в разі потреби; зберігати зерно в Україні небезпечно - є багато випадків, коли трейдерам було відмовлено в доступі до свого зерна або коли трейдерам підмінювали зерно іншої якості та кількості порівняно з тим, яке вони здавали на зберігання і т.п.), трейдерам дешевше "зберігати" українське зерно за кордоном, тобто спочатку його експортувати, а потім імпортувати, ніж зберігати українське зерно в Україні. (Звичайно, зерно, яке імпортується пізніше не одне і теж саме зерно, що було експортоване кількома місяцями раніше. Українське зерно "зберігається" за кордоном лише у фігуральному значенні.)
Суттєвеколивання цін на зерно спричинене не тільки різницею попиту й пропозиції. Двома іншими важливими причинами, які викликають коливання цін на зерно, є обмінний курс і світова ціна на пшеницю. Хоча зерновий ринок України є далеко не лібералізованим, світові ціни на зерно справляють великий вплив на ціни зерна в Україні. На мал. 1 видно, що з початку 1999 року та до тепер світові ціни на пшеницю коливаються від 100 до 135 дол. за тонну, знизившись у 1999 році і знову піднявшись в 2000 році. Хоча ціни, деноміновані в доларах, в 1999 році впали, гривня девальвувала по відношенню до долара майже на 37% - від 3,4 до 5,4. На кінець 1999 року обмінний курс грн/дол залишався більш-менш сталим на рівні 5,4.
Якщо ми порівняємо ці два ряди даних, то побачимо, що світова ринкова ціна на пшеницю (Gulf FOB), виражена в грн., збільшилася від приблизно з 400 грн/т на початку 1999 до майже 740 грн/т на сьогодні (мал. 2). Протягом лише 1999 року світова ринкова ціна виросла майже на 150 грн/т тільки завдяки обмінному курсу, ефект послаблення якого був сильніший за невелике зниження цін у доларовому еквіваленті. В 2000 році обмінний курс грн/дол був більш-менш постійним, але піднялася світова ціна на зерно. Таким чином, нестабільність ціни на зерно на українському ринку значною мірою залежала від змін ставки обмінного курсу та світових цін і немала нічого спільного з поведінкою трейдері.
Малюнок1: Світова ринкова ціна на пшеницю та ставка обмінного курсу гривні до американського долара, січень 1999 р. - червень 2001 р.
Джерело: УкрАгроКонсалт (різні видання), USDA, Німецька консультативна група з питань економічних реформ в Україні.
Малюнок 2: Зміни в цінах на пшеницю на українському та світовому ринках, січень 1999 р. - червень 2001 р.
Ще однією важливою причиною нестабільності ціни на зерно на українському ринку є завищені маркетингові витрати, про які йшлося вище. НІМЕЦЬКА КОНСУЛЬТАТИВНА ГРУПА 5 років тому
Loading...

 
 

Цікаве